Рішення № 47666773, 11.12.2014, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа № 511/2481/14-ц

Номер провадження: 2-п/511/12/14

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Іванова О. В.,

при секретарі - Кириловій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування заборгованості у сумі 17654.31 грн., мотивуючи позов тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 03.08.2006 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4000.00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобовязання за договором між ПАТ КБ ПриватБанк було укладено договір поруки з поручителем ОСОБА_3 На день подання позову прострочена заборгованість відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед банком складала 17654.31 гривні, а тому позивач просив стягнути на свою користь вказану суму, а також стягнути судовий збір в сумі 243.60 гривень, останні ухилялись від виконання їх умов по сплаті виникненої суми заборгованості, у зв'язку з чим, банк змушений звертатися до суду з відповідним позовом, з метою захист своїх прав та поверненням грошових коштів.

Представник позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «ПриватБанк», у судове засідання не з'явився про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, згідно наданої до суду заяви просить справу розглядати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити, у разі неявки у судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення ( а.с.50).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала на адресу суду заяву, згідно якої не погоджуюється з вимогами позивача, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також від відповідача до суду надійшла заява про застосування перебігу строків позовної давності до вимог позивача.(а.с.62-63).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином поштою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, заяви про перенесення слухання справи суду не надала.(а.с.55).

Суд, враховуючи, що відповідно до ЦПК України розгляд справи проводився за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 197 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 4000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а ОСОБА_2 зобов'язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобовязання за договором між ПАТ КБ ПриватБанк було укладено договір поруки з поручителем ОСОБА_3 Відповідно до вимог ст..ст.610,554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

За ствердженням позивача, відповідач ОСОБА_2, не виконує належним чином свої зобов'язання та не дотримується терміну повернення наданого їй кредиту.

До відношень, встановлених по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтейю 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: з договорів та інших правочинів.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до позовної заяви позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 свого зобов'язання за кредитним договором б/н від 03.08.2006 року, у неї станом на 15.04.2014 р. перед Банком виникла заборгованість у сумі 17 654.31 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 3198.58 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 17889.85 грн.; Від цієї суми заборгованості була віднята сума, у розмірі 4750,99 грн., яка була задоволена судовим наказом Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.10.2008 року з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк», ризниця становить 16337,44 грн., а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 грн., 816.87 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до п. 3.2.2 Умов надання споживчого кредиту Позичальник зобов'язаний погасити Кредит у порядку та строки відповідно до Заяви.

Згідно заяви позичальника погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з « 01» по « 25» число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі не менш 280.00 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Відповідно до поданої до суду заяви ОСОБА_2 просить застосувати перебіг строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «ПриватБанк» щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором б/н від 03.08.2006 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі ст. 258, 260, 261, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості лише 22.08.2014 р., при цьому Кредитним договором від 03.08.2006 р. б/н, встановлено, що кінцевим терміном повернення кредиту та нарахованих процентів за користування ним є 03.08.2008 р. Враховуючи зазначене, судом встановлено порушення позивачем строків звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

З матеріалів справи, вбачається, що договорів про збільшення строків спливу позовної давності між Банком та відповідачем не укладався.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

В позовній заяві позивач не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважних причин пропуску строку не зазначає.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зазначено, що з урахуванням положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв`язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

За таких обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що у задоволенні заявлених вимог слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 253-255, 256--258, 261, 267, 530, 610, 631, 1046-1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 169, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. В. Іванова