Вирок № 47666197, 30.07.2015, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа №491/804/14-к

Провадження №1-кп/505/33/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2015 року Котовський міськрайонний суд Одеської області під головуванням судді Івінського О.О.

за участю секретаря судового засідання Шершун О.О.

за участю прокурора Гурової І.М.

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3

адвоката Стратулат С.Д.

начальник служби у справах дітей Котовської

райдержадмімінстрації Бочарова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню №-12012170210000031 від 28.11.2014 року відносно,

неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Долинське Ананьївського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07.10.2012 року біля 13 години неповнолітній ОСОБА_6 знаходячись біля нежитлового приміщення в с.Долинське Ананьївського району Одеської області, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_7, з метою нанесення останньому тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар правою ногою в область лівого боку тулуба ОСОБА_7 В результаті завданого удару, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота у вигляді підкапсульного розриву і гематоми селезінки, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №-463 від 13 березня 2014 року у відповідності з п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в пред'явленому йому звинуваченні не визнав і пояснив, що тілесних ушкоджень потерпілому, він не наносив, суду дав покази, що 07 жовтня 2012р. він, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 знаходилися біля нежитлового дома в с.Долинському Ананьевського району. В якісь момент ОСОБА_8 вдарив потерпілого в живіт після сперечання, після чого потерпілий ОСОБА_7 заплакав. Через деякій час, біля 13.00 йому подзвонила мати, та він пішов до дому.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому злочині, його винність в пред'явленому йому звинуваченні в судовому засіданні доведена:

Показаннями потерпілого ОСОБА_7 про те, що 07 жовтня 2012р. він, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 знаходилися біля нежитлового дома в с.Долинському Ананьевського району. При цих хлопцях його вдарив ОСОБА_6 ногою в правий бік.

Показаннями свідка ОСОБА_11 якій суду пояснив, що ОСОБА_6 кинув яблуко в ОСОБА_14, ОСОБА_7 заступився за нього, тоді ОСОБА_6 вдарив ногою ОСОБА_7, в яку частину тіла непом'ята, після чого ОСОБА_7 став плакати. ОСОБА_10 та ОСОБА_14 сказали ОСОБА_6 на віще він так робить. Після цього ОСОБА_6 пішов до дому, а ОСОБА_7 став казати їм, що в нього болить в боку.

Показаннями свідка ОСОБА_10 якій суду пояснив, що в той день він, ОСОБА_6, ОСОБА_7 знаходились біля нежитлового будинку. ОСОБА_6 їв яблуко та потім кинув в ОСОБА_7. Після чого підійшов до ОСОБА_7 та вдарив його ногою в бік, той став плакати. В цей час він знаходився біля ОСОБА_7. ОСОБА_6 після вдару підійшов до ОСОБА_7 та спросив чи болить, після цього ОСОБА_6 через хвилин 20 пішов до дому. В час коли ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_7 також були ОСОБА_9 та ОСОБА_11 В момент удару він знаходився на відстані двох метрів. Зміну показів між тими, що давав слідчому і в залі суду, пояснив тім, що раніше він дружив з ОСОБА_6, а на даний час ні.

Показаннями свідка ОСОБА_16 яка пояснила суду, що ОСОБА_7 це її внук, якій проживає разом з нею. В той день ОСОБА_7 прийшов разом з ОСОБА_14 десь о 16.00, та сказав її що його вдарив ОСОБА_6, із-за того що він захистив ОСОБА_14 після того, як ОСОБА_6 кинув яблуком. Після чого вона повезла його в м.Ананьїв, де його провірили на УЗІ, та сказали що розірвана селезінка і направили до м.Одеса.

Показаннями свідка ОСОБА_17 яка пояснила суду, що вона в той день була разом з ОСОБА_14 та ще одним хлопцем біля 16.30, та вона ніяких дій відносно потерпілого не бачила.

Показаннями свідка ОСОБА_18 якій пояснив суду, що він перебуває в дружніх стосунках з потерпілим, в той день знаходився дома, на місці події не був.

Показаннями свідка ОСОБА_19 якій пояснив суду, що він працює лікарем хірургом в Ананьївській ЦРЛ, приймав дитину в вечірній час. Дитина поступала в присутності бабусі. Він був оглянут, при УЗІ-дослідженнях встановлено, що в нього пошкоджена селезінка, після чого він був направлений в дитячу лікарню м.Одеса.

Показаннями свідка ОСОБА_9 якій пояснив суду, що вони часто сиділи на спортмайданчику, але не пам'ятає, був в цей день чи ні на майданчику. Конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не бачив.

Показаннями свідка ОСОБА_8 якій пояснив суду, що в той день він прийшов до поваленої хати, та грав в карти з ОСОБА_7. В той час ОСОБА_6 їв яблука та кидав в ОСОБА_7. Після чого ОСОБА_6 став чіплятися до ОСОБА_12, ОСОБА_7 за нього заступився. В той час коли ОСОБА_7 сидів, його ОСОБА_6 вдарив ногою в передню частину тіла. Потім йому подзвонила мама і він пішов до дому. Що далі було йому не відомо. Потім почув, що ОСОБА_7 в лікарні. Це трапилося біля 16.00-17.00. Сьогодні йому перед судом передавали «привіт» та казали щоби на суді було все добре.

Показаннями свідка ОСОБА_14 якій пояснив суду, що в той день вони грали у футбола. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 гралися між собою. Після чого ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_7 та вдарив його кулаком в ребро. Через деякій час він з ОСОБА_7 пішли до дому, бо ОСОБА_7 казав що в нього болить живіт. ОСОБА_7 полежав дома на кроваті, бо казав що в нього болить в боку. Це трапилося біля 16.00, коло них був ОСОБА_8 на відстані 2-3 метрів. ОСОБА_7 з пивом не приходив.

Показаннями свідка ОСОБА_21 пояснила суду, що вона працює соціальним педагогом школи-гімназії. Обидва вспильчиві. ОСОБА_7 кинув в ОСОБА_6 огризком яблука, після чого ОСОБА_6 вдарив його.

Судом досліджені матеріали досудового розслідування, надані прокурором з яких вбачається наступне:

Акт судово-медичного дослідження (обстеження) №-370 відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_7 виявленні наступні тілесні ушкодження а саме: закрытая травма органов брюшной полости в виде подкапсульного разрыва-гематомы селезенки. Подкапсульный разрыв селезенки у ОСОБА_7 является следствием травмирующего действия тупого твердого предмета, на что указывает характер телесного повреждения.

Висновок судово-медичної експертизи №-374 від 30.11.2012 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження а саме: закрытая травма органов брюшной полости в виде подкапсульного разрыва-гематомы селезенки. Подкапсульный разрыв селезенки у ОСОБА_7 является следствием травмирующего действия тупого твердого предмета, на что указывает характер телесного повреждения. Такое телесное повреждение может возникнуть от удара кулаком или ногой, т.к. указанные части тела обладают признаками тупых твердых предметов. Причиненная ОСОБА_7 травма селезенки отнесена к телесным повреждениям средней степени тяжести.

Висновок комісійної судово-медичної експертизи №-463 від 13.03.2014р. відповідно до якої у ОСОБА_7 имелась закрытая травма живота в виде подкапсульного разрыва и гематомы селезенки. Указанная травма причинена незадолго до поступления пострадавшего в стационар, и, таким образом могла быть получена 07.10.2012 года. Данная травма причинена действием тупого предмета, каким могла быть и обутая нога. Обнаруженная травма не была опасной для жизни в момент причинения и в своем клиническом течении не вызвала опасного для жизни состояния, но повлекла за собой расстройство здоровья длительностью более 21 дня, и по этому критерию, на основании п.2.2.2 «Правил судебно-медицинского определения степени тяжести телесных повреждений» (1985г.) относится к телесным повреждениям СРЕДНЕЙ тяжести. Для образования подобной травмы достаточно и одного удара в область живота.

Протокол проведення слідчого експерименту від 03.06.2014р. за участю потерпілого ОСОБА_7 та законного представника потерпілого ОСОБА_3 в ході якого потерпілий розповів та показав, як обвинувачений наніс йому удар ногою в область тулуба в лівий бік.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6, яка виразилась у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, повністю доведена.

Дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України.

Прокурор у кримінальному провадженні заявив в інтересах держави в особі Одеської обласної дитячої лікарні цивільний позов про відшкодування з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 4842,00 грн. та в інтересах держави в особі Ананьївської центральної районної лікарні цивільний позов про відшкодування з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 342,28грн.

Суд вважає, що позовні вимоги заявлені прокурором, в частині відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, ґрунтуються на законі, а саме ст.1206 ЦК України і підлягають до задоволення.

Законним представником неповнолітнього потерпілого заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2608,56 грн. та моральної шкоди в сумі 100000 грн.

У відповідності до ст.ст.1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Оскільки ОСОБА_6 не виповнилось 18 років у зв'язку з неповною цивільною дієздатністю особи у віці від 14 до 18 років згідно ст.32 ЦК України матеріальну відповідальність повинні нести батьки.

ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 та його законним представником у кримінальному провадженні.

Суд вважає позов про відшкодування матеріальної шкоди обґрунтованим, оскільки потерпілим надано чеки, що підтверджують всю суму матеріальних збитків, вказану в позові.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд рахує, що в результаті протиправних дій обвинуваченого, потерпілий переніс фізичний біль та душевні страждання, тобто поніс моральну шкоду. З врахуванням характеру вчиненого діяння, глибини фізичних та душевних страждань, суд керуючись принципами розумності та справедливості приходить до висновку задовольнити цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди на суму 20000 грн.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставинами, які пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення є те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинення злочину неповнолітнім.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, суд вважає, що виправлення та перевиховання неповнолітнього ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства та у відповідності до ст.ст.75, 104 КК України, приходить до висновку про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 374, 376 КПК України, колегія суду -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Цивільний позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 2608.56 гривень, моральну шкоду в сумі 20000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунальної установи в особі «Одеської обласної дитячої лікарні» (65031, м.Одеса, вул. Ак.Воробйова, 3 Код.01998532, р/р 35429201021143, 35426301021143, ГУДКСУ в Одеській області), матеріальну шкоду в розмірі 4842 грн. 00коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ананьївської центральної районної лікарні (66400, м.Ананьїв, вул.Леніна, 45 Код.01998615, р/р 35410001025079, МФО 828011 ГУДКСУ в Одеській області), матеріальну шкоду в розмірі 342 грн. 28коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області через Котовський міськрайонний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя