Ухвала суду № 47656679, 27.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/5051/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1662/2015

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Бойко М. Я.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.

за участю секретаря: Турів О.М.

сторін: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представників ВАТ Оріана ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Оріана (далі ВАТ Оріана) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 16 лютого 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

05.12.2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з даним позовом, із врахуванням уточнених вимог, зазначав, що перебував у трудових відносинах з ВАТ Оріана. На підставі наказу №54 від 31.12.2008 року працював начальником відділу з безпеки, режиму та збереження матеріальних цінностей на ВАТ Оріана. Згідно наказу адміністрації відповідача №63-к від 10.11.2014 року його звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Своє звільнення з роботи вважає незаконним, посилаючись на те, що при звільнені відповідачем не було запропоновано йому іншу роботу та при ознайомленні з наказом №20 від 03.04.2014 року про наступне звільнення не вказано конкретної дати звільнення. Проводячи скорочення штатів, відповідач порушив вимоги ч.3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності від 15 вересня 1999 року, так як завчасно не повідомив виборний орган первинної профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру або в зв'язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства. Крім того вказував, що відповідач належним чином не обгрунтував причини скорочення працівників та зміни в штатному розкладі підприємства і всупереч вимогам ст. 43 КЗпПУ звільнив його з роботи без згоди профспілкового комітету.

Просив поновити його на роботі на попередньо зайнятій посаді начальника відділу безпеки, режиму та збереження майна на ВАТ Оріана, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2014 року по день поновленні на роботі та 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення.

На думку апелянта, суд не врахував того, що у відповідача не було змін в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації чи скорочення чисельності або штату працівників. Всупереч вимогам ч. 3 ст.22 ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності відповідач не виконав обов'язку завчасно сповіщення виборного органу первинної профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, підприємства та не представив техніко-економічне обґрунтування скорочення посад чи штату працівників, що обов'язково погоджується з профспілковим комітетом.

Просив скасувати оскаржуване рішення з ухваленням нового про задоволення позову.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, позивача та його представника, представників відповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працював у ВАТ «Оріана» на посаді начальника відділу з безпеки, режиму та збереження матеріальних цінностей, згідно наказу N 54 від 31 грудня 2008 року.

Наказом № 20 від 03.04.2014 року з метою впорядкування фінансово - господарської діяльності ВАТ "Оріана" виведено із штатного розкладу ВАТ "Оріана" посаду начальника з безпеки, режиму та збереження майна (а.с. 8). З даним наказом позивач був ознайомлений 13.06.2014 року (а.с. 9).

Як вбачається із листків непрацездатності позивача (а.с. 40 - 43), він неодноразово перебував на лікуванні, а тому відповідач не мав можливості провести звільнення його з

роботи.

10.11.2014 року наказом № 63 - к від 10.11.2014 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи у зв'язку із скороченням штату, згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України (а.с. 5).

Згідно довідки № 1731 від 15.12.2014 року (а.с. 48), в період з 13.06.2014 року по 10.11.2014 року вакантних посад на ВАТ "Оріана" не було. Це підтверджується відомостями копію штатного розкладу (а.с. 49).

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 237 - 1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції правильно не прийняв як доказ на підтвердження позову посилання позивача на те, що на підприємстві була вакантна посада, яка йому не була запропонована.

Ухвалою суду від 12.01.2015 року ( а.с. 63) було зобов'язано профспілку об'єднаної організації ВАТ "Оріана" розглянути питання про дачу згоди на звільнення позивача з роботи у порядку ст. 43 КЗпП України.

Згідно повідомлення заступника голови профкому № 3 від 27.01.2015 року (а.с. 70) позивач не був членом об'єднаної організації профспілки ВАТ "Оріана". Тому безпідставним є покликання ОСОБА_2 на те, що звільнення його з роботи відбулося без згоди профспілкового комітету.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення позивача проведено із дотриманням вимог чинного КЗпП України, уповноваженою на те посадовою особою, а тому його вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними.

Оскільки вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного

прогулу та моральної шкоди є похідними від вимоги про поновлення на роботі, то відповідно такі вимоги не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд першої інстанції належним чином дослідив докази та дав їм оцінку і рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі

переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 16 лютого 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_6