Ухвала суду № 47648418, 30.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1966/15-к Провадження №11-кп/773/300/15 Головуючий у 1 інстанції:Лесик В. О. Категорія:ч.3 ст. 185 КК України Доповідач: Бешта Г. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого Бешти Г.Б.,

суддів Силки Г.І., Польового М.І.,

при секретарі Гладкому В.В.,

з участю прокурора Плечій О.М.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 травня 2015 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не зареєстрованого, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученого, не працюючого, раніше судимого:

- 19 листопада 1998 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 142, ч. 1 ст. 145, ст. 100, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою Волинського обласного суду від 25.12.1998 року змінено вирок Ковельського міського суду від 19.11.1998 року та рахується засудженим за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 142, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений 23.07.2007 по відбуттю строку покарання,

- 28 травня 2014 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області за ст. ст. 185 ч. 3, 185 ч. 5, 15, 185 ч. 5 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 28 травня 2014 року звільнений від призначеного за цим вироком основного покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі на підставі ст. 2 ЗУ Про амністію у 2014 році,

якого визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Зарахувано в строк відбуття покарання час тримання під вартою ОСОБА_3 з 10.02.2015 року по 08.04.2015 року.

Запобіжний захід на час вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 залишено попередній у виді застави.

Початок відбуття покарання постановлено рахувати з дня звернення вироку до виконання.

Заставу в сумі 24360 грн., яка не була звернута в дохід держави, постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_5 після набрання вироком законної сили;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, не зареєстрованого, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє:

- 08 серпня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 28 листопада 2013 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі, 24 листопада 2014 року ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 місяців 20 днів,

визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 28 листопада 2013 року, що становить 3 місяці та остаточно визначити до відбуття 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

Початок відбування покарання рахувати з моменту затримання, тобто з 10.02.2015 року.

Запобіжний захід на час вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Постановлено стягнути з засуджених на користь держави витрати повязані з проведенням судово-трасологічних та судово-дактилоскопічних експертиз, що в загальному становить 1878,48 грн. в рівних частинах, по 939,24 грн. з кожного.

Вироком вирішено долю речових доказів , -

в с т а н о в и в:

Згідно вироку суду обвинувачені визнані винними та засуджені за вчинення злочину при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_3 за попередньою змовою у групі осіб з ОСОБА_4, 10 лютого 2015 року, у період з 17 год. 30 хв. по 18 год. 50 хв., з корисливих мотивів, шляхом злому врізаного замка вхідних дверей за допомогою викрутки та розвідного гайкового ключа, проникли у квартиру за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Смірнова, 3/38, звідки таємно викрали три пляшки олії торгової марки Майола ємкістю 5 літрів кожна, загальною вартістю 300 грн., монітор марки LG 24MP55HA серійний номер 411NDRFAQ014 вартістю 3500 грн., ноутбук марки Hewlett Packard Compaq 6735s серійний номер CNU9095L97 вартістю 8000 грн., що знаходились у коридорі квартири та ноутбук марки ASUS K501 серійний номер 3N0AS580241127 вартістю 8000 грн., що знаходився у вітальній кімнаті, чим завдали потерпілому ОСОБА_6, майнової шкоди на загальну суму 19800 грн. Крім цього таємно викрали жіночу сумку вартістю 300 грн., що висіла на ручці дверей у кладовку, в якій знаходилась косметичка вартістю 50 грн., гребінець вартістю 15 грн. та речі, що не становлять майнової цінності, а саме: флакон ліків Нокспрей, одна пластина таблеток Амізон, флакон парфумів, два ключі до врізного замка з брелком, шпилька для волосся, жіночі колготки, порожня пляшка ємкістю 250 мг. з-під коняку Жан-Жак та жіночий гаманець вартістю 50 грн. з грошима в сумі 99 грн. 65 коп. та речами, що не становлять майнової цінності, а саме сім карткою мобільного оператора ТОВ Астеліт, сім карткою Польського мобільного оператора Heyah, рекламними картками, аркушами паперу з рукописними записами, двома картонними іконами. Також таємно викрали жіночий пуховик вартістю 1000 грн. що висів у коридорі, жіночий гаманець вартістю 50 грн. у вітальній кімнаті квартири, з грошима в сумі 33 злотих 26 грошей, що за курсом валют НБУ становить 222,50 грн. та речами, що не становлять майнової цінності, а сама: студентським квиток та проїзним документом на імя ОСОБА_7, двома банківськими картками Приватбанк № 5168 7555 0362 3072 та № 5211 5374 0031 5649, шістьма банківськими квитанціями та однією сім карткою Польського мобільного оператора PLAY. Також з меблевого гарнітуру у вітальній кімнаті таємно викрали два жіночі гаманці вартістю 50 грн. кожен, жіночий годинник вартістю 500 грн., жіночу каблучку зі срібла вартістю 150 грн., чим завдали потерпілій ОСОБА_8, майнової шкоди на загальну суму 2537 грн. 15 коп.

Всього обвинувачений ОСОБА_3, за попередньою змовою у групі з обвинуваченим ОСОБА_4 таємно викрали майна та грошей на загальну суму 22337 грн. 15 коп.

Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення при постановленні вироку. Зокрема, суд безпідставно відкинув показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підтвердили алібі обвинуваченого. Зазначає, що вирок побудований на непереконливих доказах вини ОСОБА_3, безпідставному відхиленню судом доказів, які виключають його винуватість, а також неповноті судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_4 в апеляційній скарзі також просить вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції через його незаконність та необгрунтованність, а також порушення прав та свобод людини. Зазначає, що в основу вироку покладені показання свідка ОСОБА_11, який є працівником міліції, але нікого не затримував на місці злочину, отже й не може стверджувати факт вчинення крадіжки обвинуваченими, а тому такий доказ не може бути визнаний допустимим і належним.

Крім того, вирок побудований на припущеннях та без дотримання принципу презумпції невинуватості, а лише через те, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вилучили викрадені речі. Вважає, що через те, що він неодноразово раніше судимий, суд порушив його права та свободи, оскільки зважав на соціальне походження ОСОБА_4 та кількість його судимостей. Також вказує, що допит обвинувачених, в порушення ч. 4 ст. 223 КПК України, проводився о 3 годині ночі, без захисника та прокурора, з побиттям ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, які підтримали апеляції, прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційні скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна з проникненням у житло, вчиненого повторного та за попередньою змовою групою осіб відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав вірну оцінку.

Посилання обвинувачених на те, що вони не викрадали речі з квартири №38, що по вул. Смірнова, 3 в м. Ковель, а крадіжку вчинив ОСОБА_9, вони лише підібрали ці речі на вулиці та переносили, не відповідають фактичним обставинам справи, є непереконливими і спростовуються сукупністю безпосередньо досліджених судом доказів.

Так, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в суді першої інстанції показали, що 10.02.2015 року, після 17 години, вони з дітьми, закривши квартиру на врізні замки, поїхали до батьків в сільську місцевість. Через певний час на мобільний телефон дочки зателефонували працівники міліції, які повідомили їх про проникнення в їхню квартиру. Після 20 години вечора вони повернулись в м. Ковель та виявили, що врізні замки на вхідних дверях зламані, а з квартири була скоєна крадіжка їх особистих речей.

Свідок ОСОБА_11 - працівник міліції та свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 - члени громадського формування "Охорона порядку" в суді першої інстанції показали, що 10.02.2015 року вони патрулювали вулицями міста Ковеля. Біля 18 години 30 хвилин, проходячи по вул. Театральній побачили двох осіб, які несли великі коробки, а в одного із них в руці перебувала жіноча сумочка, що відповідно викликало у них підозру. На вимогу незнайомим особам зупинитись, останні почали йти швидше від них, а потім почали втікати в різні сторони в напрямку привокзальної площі м. Ковеля, при цьому викинувши коропки та інші речі. Вказані свідки впізнали в цих особах, як пізніше їм стало відомо, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_11 також показав, що коли він наздогнав ОСОБА_3 , в руках даного обвинуваченого був мобільний телефон та ноутбук. Поклавши затриманого на землю, також було виявлено біля нього на віддалі 0,5 м розвідний гайковий ключ.

Свідок ОСОБА_12 також в своїх показаннях підтвердив, що бачив біля ОСОБА_3 розвідний гайковий ключ, а у ОСОБА_4 з рукава куртки було вилучено гаманець, в якому було студентське посвідчення з адресою.

Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції показав, що в день, коли сталась крадіжка з квартири ОСОБА_8 він з 18 до 19 години вечора піднімався по сходовій клітці до своєї квартири № 35, що знаходиться у їх спільному будинку. В цей ча назустріч йому слідували двоє незнайомих раніше йому осіб, один з яких був одягнутий в синю куртку з одягнутим на голову капюшоном, що особливо привернуло його увагу, а інший перебував в чорного кольору куртці. При допиті його в якості свідка на досудовому слідстві працівники міліції показували йому фотознімки затриманих осіб і він з впевненістю може сказати, що особа, яку він зустрів в будинку була одягнута в таку ж куртку синього кольору як і особа, яка була затримана працівниками міліції.

Крім того, показання вказаних вище потерпілих та свідків повністю узгоджуються між собою і підтверджується письмовими доказами, зокрема: протоколами огляду місця події та речових доказів від 10 лютого 2015 року; висновками судов-трасологічних експертиз та іншими доказами.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно поклав в основу вироку щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, оскільки вони узгоджуються між собою, є послідовними, не мають суперечностей і свідкам підстав оговорювати обвинувачених, як районним судом, так і апеляційним не встановлено.

Невизнання вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є їх правом і колегія суддів розцінює це як лінію захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Не заслуговують на увагу і апеляційні доводи обвинувачених про те, що вони не вчиняли крадіжку, а лише знайшли та забрали викрадені речі, які, на їх думку, викрав ОСОБА_9

Так, обвинувачені постійно давали суперечливі показання. Спочатку вони говорили, що викрадені речі вони забрали у невідомих неповнолітніх, потім змінили показання та стверджували, що їх залишив ОСОБА_9

При цьому, свідок ОСОБА_9, який був допитаний в суді першої інстанції, не зміг пояснити з впевненістю конкретних обставин щодо будинку, квартири, з якої була скоєна крадіжка (кількість кімнат), їх місце розташування, обстановка в кімнатах, точне місце знаходження викрадених речей та інше, що дало підстави суду першої інстанції вважати такі показання неправдивими.

Крім того, судом першої інстанції підставно не взято до уваги показання свідка ОСОБА_10 щодо перебування ОСОБА_3 в його будинку в час вчинення крадіжки, оскільки він добре знайомий з обвинуваченим ОСОБА_3, а тому є зацікавленою особою в результатах розгляду справи. Крім цього, такі показання свідка спростовуються показаннями інших свідків.

За таких обставин, вищенаведеними доказами доводиться вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в таємному викраденні чужого майна повторно, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, у встановлених місці і часі.

Будь-яких істотних порушень норм КПК, які могли б потягнути за собою скасування вироку суду, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 КПК України проведення слідчих дій у нічний час не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. Оскільки обвинувачені були затримані у вечірній час, внесення відомостей у ЄРДР відбулось 11.02.2015 року о 01.43 год. та мав місце невідкладний випадок допиту затриманих, а тому посилання ОСОБА_4 в своїй апеляції на порушення вимог вказаної статті, є безпідставним.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б підтверджували факт побиття ОСОБА_4 працівниками міліції та порушення кримінального провадження по факту побиття.

Не вбачає суд і порушення прав та свобод обвинувачених, про які вказує ОСОБА_4

В апеляційній інстанції захисник ОСОБА_2 пояснив суду, що він прибув до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через 20 хв. після їх затримання. Допит проводився з його участю, без тиску на затриманих. Заява ОСОБА_4 щодо його побиття перевірялась під час досудового розслідування і даний факт не знайшов свого підтвердження.

Обвинувачення побудоване на належних, допустимих і достовірних доказах, досліджених судом, яким дано правильну юридичну оцінку, а не через те, що ОСОБА_4 є раніше неодноразо судимою особою, про що вказує у своїй апеляції останній.

З врахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що положеннями ст.415 КПК України не передбачено направлення провадження на новий розгляд з підстав, зазначених в апеляціях, в задоволенні апеляційних скарг обвинувачених слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є законним і обґрунтованим, а призначене їм покарання таким, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії умисних і є тяжким злочином. Обтяжуючих та помякшуючих покарання обставин судом не встановлено.

Приймаючи до уваги те, що обвинувачені раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та повторно скоїли аналогічний злочин, враховуючи значну суму викраденого, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про призначення останнім покарання в межах санкції закону, за яким вони притягуються до відповідальності. При цьому судом враховано вік обвинувачених, сімейний та майновий стан, а також стан здоровя останніх.

Підстав для скасування вироку з врахуванням доводів зазначених у апеляційних скаргах, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 травня 2015 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: