Постанова № 47646528, 22.07.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/14733/15-а

Провадження № 2-а/127/459/15

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 липня 2015 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гриневича В.С.,

при секретарі Малику О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу №127/14733/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та обмеження її розміру і зобовязання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинення певних дій.

Позов мотивований тим, що позивач з червня 2012 року по травень 2015 року отримувала пенсію за вислугу років, яка відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» була обчислена у розмірі 80% середньомісячного заробітку. Наказом прокурора Вінницької області від 27.03.2015 року позивач звільнена з займаної посади за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за вислугу років та має право на перерахунок пенсії згідно довідки прокуратури Вінницької області №18-ф-240 від 17.04.2015р. 22.05.2015 року позивач звернулася до відповідача із проханням здійснити перерахунок її пенсії за вислугу років з більшого стажу та заробітку згідно довідки прокуратури Вінницької області №18-ф-240 від 17.04.2015р., однак відповідачем відмовлено позивачу в перерахунку її пенсії.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача за вислугою років та обмеження її розміру; зобовязання відповідача перерахувати пенсію позивача за вислугою років із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області №18-ф-240 від 17.04.2015р. виходячи з розрахунку 80% від середнього заробітку.

Ухвалою суду від 24.06.2015р. відкрито скорочене провадження у даній справі.

Відповідачем у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду від 24.06.2015 року та копій документів суду були надані заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 10.07.2015р. вказану справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні, оскільки за результатами розгляду заперечення відповідача суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. При цьому позивач уточнила позовні вимоги та просила суд здійснити перерахунок її пенсії з моменту звернення до відповідача з відповідною заявою, а саме 22.05.2015р.

Відповідач у запереченнях проти позову та представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися, просили у їх задоволенні відмовити, з посиланням на відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу в розмірі 80% місячного заробітку, оскільки згідно Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р., який набув чинності з 01.01.2015р. внесені зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких пенсія призначається у розмірі 60 відсотків суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Вінниці з 01.03.2012 року.

На момент призначення пенсії позивачу загальний стаж її роботи складав 32 роки 4 місяці 24 дні, стаж роботи в органах прокуратури складав 16 років 11 місяців 18 днів.

З березня 2012 року по травень 2015 року позивач отримувала пенсію за вислугою років обчислену відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80% середньомісячного заробітку.

Наказом прокурора Вінницької області №244К від 27 березня 2015 року позивача звільнено з займаної посади старшого прокурора прокуратури Вінницької області з 30 березня 2015 року за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за вислугу років, згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до довідки №18-ф-240 від 17.04.2015р., виданої прокуратурою Вінницької області, ОСОБА_1 працювала в прокуратурі Вінницької області на посаді старшого прокурора прокуратури Вінницької області. Заробітна плата на 01.04.2015 року, згідно постанови КМУ №505 від 31.05.2012р. складається з наступних складових: основний оклад 1379,00 грн., класний чин - 130,00 гр., вислуга років 452,70 грн. (30%), інші виплати передбачені чинним законодавством 4445,06 грн., а всього 6406,06 грн. (а.с. 8).

22.05.2015 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати призначену їй пенсію за вислугою років у розмірі 80% від середньомісячного заробітку, з врахуванням довідки прокуратури Вінницької області від 17.04.2015 року №18-ф-240 про заробітну плату (а.с.32).

Листом УПФ України в м. Вінниці від 08.06.2015 року №165/Г-1 позивачу було відмовлено в проведенні перерахунку її пенсії в розмірі 80% її заробітку, та повідомлено що перерахунок пенсії позивачу вже проведено з 22.05.2015 р. в розмірі 60% середньомісячного заробітку, оскільки з 01.01.2015р. внесені зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких пенсія призначається у розмірі 60 відсотків суми місячної (чинної) заробітної плати (а.с.12-14).

Однак, вказані висновки суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено і позивача, встановлено приписами ст. 50-1 Закону № 1789-12 (чинної на момент призначення та перерахунку пенсії позивачу).

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції до 1 жовтня 2011 року) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ (чинної на момент призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, саме з урахуванням цієї норми позивачу у 2012 році було призначено пенсію за вислугою років в розмірі 80% середньомісячного заробітку.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, внесено зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ і відповідно до цих змін пенсія прокурорам призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014р., який набув чинності з 01.01.2015р. внесені зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких пенсія призначається у розмірі 60 відсотків суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Отже, з 1 травня 2014 року, а саме з моменту вступу в законну силу Закону № 1166-VII положення ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, щодо призначення пенсії прокурорам в розмірі 80 відсотків суми їх заробітноїплати,з якоїбулосплачено страхові внески втратили чинність, а з моменту вступу в законну силу Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014р., втратили чинність положення Закону № 1166-VII, щодо призначення пенсії прокурорам в розмірі 70 відсотків суми їх заробітноїплати,з якоїбулосплачено страхові внески.

Разом з тим підстави та порядок для перерахунку пенсії прокурорам регулює частина тринадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Законів № 3668-VІ, № 1166-VII та №76-VIII не зазнали змін, змінювалася лише нумерація частин цієї статті.

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Як зазначено вище та встановлено судом ОСОБА_1 звільнено з займаної посади старшого прокурора прокуратури Вінницької області з 30 березня 2015 року за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за вислугу років, а відтак з цього часу у позивача виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням більшого стажу та заробітку згідно довідки прокуратури Вінницької області №18-ф-240 від 17.04.2015р.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ, Законом № 1166-VII та Законом №76-VII зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі № 21-420а13.

В свою чергу, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на внесені зміни до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо призначення пенсії, оскільки відповідачем було застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року у справі № К/800/12309/13.

Згідно статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі виникнення права на підвищення пенсії - її розмір перераховується з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заява з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Крім того, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Оскільки, заява про перерахунок пенсії була подана позивачем до органів Пенсійного фонду України 22.05.2015 року (а.с. 32), то з урахуванням положень ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок пенсії повинен бути проведений позивачу з 01.06.2015 року.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії виходячи з розрахунку 80% від середнього заробітку, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, враховуючи положення ст. 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача витрати повязані зі сплатою судового збору в сумі 73,08 гривень з Державного бюджету України.

Що стосується допущення постанови суду до негайного виконання слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Поряд з цим, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Таким чином, з аналізу вказаної норми слідує висновок, що негайне виконання постанов в адміністративних справах може застосовуватись лише у разі стягнення суми боргу, а відтак у вимога позивача про допущення до негайного виконання постанови суду зобовязального характеру не може бути задоволена. Крім того, така вимога не є позовною вимогою в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є встановленням порядку виконання судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 6-12, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугою років та обмеження її розміру.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 1 червня 2015 року відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 80% місячного заробітку зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 17.04.2015р. №18-ф-240 та виплатити їй різницю між фактично отриманою нею та належною до сплати сумою пенсії з 01.06.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 73,08 грн. судових витрат повязаних зі сплатою судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. У разі, якщо судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текс постанови виготовлено 27.07.2015р.

Суддя: