Рішення № 47641259, 21.07.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 911/2630/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ропа-Агросервіс», с.Косівка, Володарського р-ну, Київської області

до Дочірнього підприємства «Аромат», м.Сквира, Київської області

про стягнення 326817,08 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Попова О.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ропа-Агросервіс» (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Аромат» (далі - відповідач ) про стягнення 326817,08 грн.

Провадження у справі №911/2630/15 порушено відповідно до ухвали суду від 24.06.2015 року та призначено справу до розгляду на 07.07.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 07.07.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. За таких обставин, розгляд справи відкладався до 21.07.2015 року.

В судовому засіданні 21.07.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 21.07.2015 року не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з обставин спору та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2014 року між Дочірнім підприємством «АРОМАТ» (відповідач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОПА-АГРОСЕРВІС» (позивач, Продавець) було укладено Договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 13 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97 (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий Товар.

Відповідно до п. 1.4. Договору перехід права власності на товар від Продавця до Покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) Покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки Покупця про прийом товару на товаротранспортній накладній.

Позивач зазначив, що Товар постачався щодня за товаротранспортними накладними, які містять лише кількість поставленого Товару, кожного останнього дня місяця для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі товаротранспортних накладних складався зведений обліковий документ - видаткова накладна, яка й була первинним документом для фіксування здійснення господарських операцій.

На виконання умов Договору позивачем в січні 2014 року було передано відповідачу за товарно-транспортними накладними Товар на суму 403753,45 грн., про що, для узагальнення 31.01.2014 року складено та підписано видаткову накладну № 5; в лютому 2014 року - на суму 382 050,00 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 28.02.2014 року № 49); в березні 2014 року - на суму 430 509,87 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 31.03.2014 року № 53); в квітні 2014 року - на суму 326 337,17 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 30.04.2014 року № 31/04/1); в травні 2014 року - на суму 332 976,05 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 31.05.2014 року № 98); в червні 2014 року - на суму 303 708,32 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 30.06.2014 року № 30/06/2); в липні 2014 року - на суму 246 103,13 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 31.07.2014 року № 31/07/1); в серпні 2014 року - на суму 238527,43 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 31.08.2014 року № 31/08/1); у вересні 2014 року - на суму 245 538,14 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 30.09.2014 року № 30/09/2); в жовтні 2014 року - на суму 251 084,97 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 31.10.2014 року № 31/10/1); в листопаді 2014 року - на суму 260 946,86 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 30.11.2014 року № 30/11/1); в грудні 2014 року - на суму 239 293,79 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 31.12.2014 року № 31/12/1); в січні 2015 року - на суму 311614,28 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 01.01.2015 року № 1); в лютому 2015 року - на суму 316 324,80 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 28.02.2015 року № 2); в березні 2015 року - на суму 311 974,12 грн. (узагальнююча видаткова накладна від 31.03.2015 року № 4).

Загалом, з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року було поставлено Товару в кількості 1019120 л. на загальну суму 4 600 742,38 грн.

В свою чергу, на виконання умов Договору, в період з 20.01.2014 року по 27.03.2015 року, відповідачем було сплачено позивачу в рахунок оплати поставленого Товару 4 391 959,18 грн.

Відповідно до підписаного Сторонами акту співставлення розрахунків від 15.04.2015 року, кредиторське сальдо на кінець періоду з 01.04.2015 року по 15.04.2015 року філії «СИР» ДП «АРОМАТ» перед ТОВ «РОПА-АГРОСЕРВІС» становить 328 047,44 грн.

30.04.2015 року на адресу відповідача позивач направляв лист від 29.04.2015 року з вимогою про сплату заборгованості в сумі 328 047,44 грн., який відповідач отримав 05.05.2015 року.

Листом № 49 від 06.05.2015 року філія «СИР» ДП «АРОМАТ» підтвердила суму заборгованості в сумі 328 047,44 грн. та зобов'язалася провести повну оплату протермінованої заборгованості до 25.05.2015 року з щотижневим погашенням 109 349,15 грн. Однак, відповідач виконав взяті на себе зобов'язання частково, сплативши 14.05.2015 року лише 35 000,00 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 300 974,50 грн. боргу, 18 305,85 грн. пені, 915,29 грн. 3% річних, 6 621,44 грн. інфляційних.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець повинен сплатити повну ціну переданого товару.

Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення розрахунків Сторонами не встановлено, то у відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України, обов'язок оплати отриманого Покупцем Товару за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК) настав на наступний день після підписання кожної спірної видаткової накладної, однак відповідач в добровільному порядку з позивачем повністю не розрахувався.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту існування боргу відповідача перед позивачем та його неоплати у сумі 300 974,50 грн., а отже вимога про його стягнення є обґрунтованою, відповідачем не запереченою та не спростованою, тому підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.2 Договору за несвоєчасне понад встановлений даним Договором строк, проведення розрахунків за прийнятий Товар, Продавець вправі вимагати від Покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на суми боргу які існували на відповідні дати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу Українита Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Відтак, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних проведено виходячи із фактичних сум заборгованості, що існували на відповідні дати, таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними і обґрунтованими, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «АРОМАТ» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 14, код 30737286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» (09300, Київська обл., Володарський район, смт. Володарка, вул. Зарічна, 80, код 19349685) 300 974,50 грн. боргу, 18 305,85 грн. пені, 915,29 грн. 3% річних, 6 621,44 грн. інфляційних та 6536,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик