Рішення № 47641013, 22.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15046/15 22.07.15 р.

За позовом Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація -

Центральна служба Української державної будівельної експертизи"

до Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб

ім.Л.В.Громашевського Національної академії медичних наук України"

про стягнення 7 185,87 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гетіков В.М. за довіреністю № б/н від 11.12.2014 р.;

від відповідача: Дуплеца І.В. за довіреністю № 328 від 24.06.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" про стягнення 7 185,87 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.06.2015 р.

23.06.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

24.06.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, документи на виконання вимог суду та відзив на позовну заяву.

30.06.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли пояснення на відзив.

Ухвалою від 30.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 22.07.2015 р.

У судовому засіданні 22.07.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 22.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.12.2013 р. між Державним підприємством "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (надалі - позивач, Виконавець) та Державною установою "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" (надалі - відповідач, Замовник) укладено Договір № 00-2264-13/ЦБ (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, Замовник доручає Виконавцю провести експертизу проекту будівництва щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної безпеки, охорони праці, кошторисна частина (далі - Експертиза). Назва проекту будівництва: Капітальний ремонт будівлі під клініку ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського НАМИ України" за адресою вул.Галицька, 4 в Подільському районі м.Києва(Коригування). Результати робіт надаються Замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року № 560 "Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" та ДСТУ-Н Б А.2.2-10:2012 "Настанова з організації проведення експертизи проектної документації на будівництво" (далі - Звіт).

Згідно з п. п. 2.1. - 2.5. Договору, вартість проведення експертизи визначається згідно з ДБН Д.1.1-7-2000 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України", затвердженими наказом Держбуду України від 14 грудня 2000 р. № 285, та іншими нормативно-правовим актами, які визначають порядок розрахунку вартості експертизи. Вартість проведення експертизи Виконавцем за цим Договором складає: 3201,50 грн., крім того ПДВ 640,30 грн., всього до сплати 3841,80 грн. Вартість Експертизи викладено у Протоколі погодження договірної ціни (додаток 1 до Договору), який підписаний Сторонами та скріплений їх печатками. Замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт зобов'язується відповідно до цього акту здійснити на користь Виконавця оплату у розмірі 100% вартості виконаних робіт за Договором. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківській рахунок Виконавця.

За умовами п. п. 4.1., 4.2., 5.1., 5.2. Договору, Проведення Експертизи здійснюється Виконавцем у строк: 90 календарних днів. Відлік строку проведення Експертизи починається з дати отримання Виконавцем примірника Договору, підписаного Замовником та зареєстрованого в Державні казначейській службі України, і при умові надання Виконавцю у необхідній кількості матеріалів, вказаних у п. 3.1.1. Договору. Приймання Замовником виконаних робіт за цим Договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (далі - Акт). Замовник зобов'язаний підписати та передати Виконавцю один примірник Акта на момент отримання Звіту.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За правилами ст. 903 цього ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем належним чином виконано зобов'язання за Договором, про що 27.12.2013 р. сторони підписали відповідний Акт.

Проте, станом на час розгляду справи відповідач вартість наданих за Договором послуг не сплатив.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством. У разі порушення строків виконання своїх зобов'язань за цим Договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити пеню у розмірі 296,92 грн., 3 % річних у розмірі 165,78 грн. та 2 881,37 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування.

Проте, заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 229 цього ж Кодексу, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічні правові позиції викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. № 15/5027/715/2011, постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України" (03680, м. Київ, вул. М.Амосова, буд. 5; код ЄДРПОУ 02011947) на користь Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 35691621) 3 841 (три тисячі вісімсот сорок одну) грн. 80 коп. заборгованості, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 78 коп. 3 % річних, 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 92 коп. пені, 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 37 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 27.07.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна