Рішення № 47640874, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/14634/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 5583,85 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Городецький А.К. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 5583,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-14-00546 від 07.10.2014, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «HONDA», реєстраційний номер АА4503ОС, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 порушено провадження у справі №910/14634/15, розгляд справи призначено на 27.07.2015.

24.07.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що частково не згоден з позовними вимогами, з огляду на те, що позивач не проводив автотоварознавче дослідження щодо визначення розміру витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а надав лише рахунок СТО, що не дає об'єктивної можливості визначити розмір відшкодування. Крім того, вказав, що не зобов'язаний відшкодовувати вартість мийки автомобіля, що відповідно до рахунку СТО з урахуванням ПДВ становить 150,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2015 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.07.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховиком, та Фроловим Миколою Олександровичем, як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-14-00546, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «HONDA», реєстраційний номер АА4503ОС, 2013 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 10.10.2014 до 09.10.2015.

03.11.2014 об 17 год. 00 хв. по вул. Глушкова в м. Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «HONDA», реєстраційний номер АА4503ОС та автомобіля марки «Toyota», реєстраційний номер АА7878ВО, а саме: водій Пекарський П.В., керуючи автомобілем марки «Toyota» реєстраційний номер АА7878ВО, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «HONDA», реєстраційний номер АА4503ОС, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.11.2014 у справі №752/18789/14-п Пекарського Петра В'ячеславовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

05.11.2014 власник застрахованого автомобіля марки «HONDA», реєстраційний номер АА4503ОС, звернувся до позивача із Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-14-00546 від 07.10.2014, в якій просив виплатити відшкодування згідно умов страхування на СТО для здійснення ремонту.

Згідно з рахунком на оплату вартості ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин №516555/71120141 від 07.11.2014, що був складений СТО - Приватним акціонерним товариством «Дніпро Мотор Інвест», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «HONDA», реєстраційний номер АА4503ОС, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 6783,85 грн. з ПДВ.

У відповідності до норм чинного законодавства та з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-14-00546 від 07.10.2014, позивач склав страховий акт №ДККА-41037 від 17.11.2014, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «HONDA», реєстраційний номер АА4503ОС, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 5583,85 грн.

На підставі складеного страхового акту №ДККА-41037 від 17.11.2014 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 5583,85 грн. на рахунок СТО - ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №27910 від 18.11.2014.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло в межах фактичних затрат право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Toyota», реєстраційний номер АА7878ВО, яким спричинено ДТП, належить Пекарському П.В. та знаходився під його керуванням.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Пекарського Петра В'ячеславовича встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Toyota», реєстраційний номер АА7878ВО, відшкодовується ним як власником цього транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність Пекарського П.В., як власника автомобіля «Toyota», реєстраційний номер АА7878ВО, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", згідно з полісом №АІ/0524656, строк дії якого з 17.05.2014 по 16.05.2015.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АІ/0524656 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів").

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

Втім, відповідач не скористався своїм правом проведення оцінки з визначення розміру матеріального збитку, завданого ДТП, яка відбулася 03.11.2014, після отримання від позивача вимоги про здійснення відповідної виплати.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.

Як зазначалося вище, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Отже, визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування на підставі рахунку особи, яка здійснювала ремонт на користь страхувальника не суперечить вимогам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-14-00546 від 07.10.2014, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Відтак, оскільки з приписів вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування наземного транспорту), дії якого не регулюються цим Законом, у суду відсутні підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

До того ж, вказаним Законом не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки, а під оціненою шкодою в ньому розуміється передусім шкода, оцінена страховою компанією.

При цьому, доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП є платіжне доручення №27910 від 18.11.2014, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року у справі № 910/7163/14.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «HONDA», реєстраційний номер АА4503ОС, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 6783,85 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

Позивач звертався до відповідача із заявою про регресні вимоги №232 УСГ від 19.11.2014 з проханням відшкодувати в порядку регресу 5583,85 грн., втім, відповідач відповідь на претензію не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

Таким чином, в силу вищенаведених положень законодавства, відповідачем повинна бути відшкодована майнова шкода, заподіяна транспортному засобу «HONDA», реєстраційний номер АА4503ОС, внаслідок його пошкодження при ДТП.

Разом з цим, згідно із ч. 17 ст. 9 та ст. 27 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник, а до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому, відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

В той же час, як вбачається з рахунку на оплату вартості ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин №516555/71120141 від 07.11.2014, до переліку ремонтних робіт включено, зокрема, мийку автомобіля в сумі 125,00 грн. без ПДВ, яка на думку суду не повинна відшкодовуватись відповідачем, оскільки проведення робіт, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля, зокрема таких, як мийка, полірування тощо, не є реальними збитками, пов'язаними зі спірною ДТП.

Отже, розрахунок витрат, які пов'язані з відновлювальним ремонтом, та які повинні бути відшкодовані відповідачем, за визначенням суду становить 5433,85 грн. (5583,85 грн. (сума страхового відшкодування) - 125,00 грн. (вартість мийки) - 25,00 грн. ПДВ 20% = 5433,85 грн.), у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми, а його доводи, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищенаведеним.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вулиця Марини Раскової , будинок 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) 5433 (п'ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 85 коп. страхового відшкодування та 1777 (одну тисячу сімсот сімдесят сім) грн. 92 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.07.15

Суддя О.А. Грєхова