Ухвала суду № 47638095, 27.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5193/15 Головуючий у 1 інстанції: Котельва К.О.

Провадження № 22-ц/783/4896/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс» про звернення стягнення на предмет застави, -

в с т а н о в и л а:

08 травня 2015 року ПАТ «Ідея Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 «Фінансова компанія «Гарант Плюс» про звернення стягнення на предмет застави, з підстав викладених у фабулі позову.

Оскаржуваною ухвалою позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс» про звернення стягнення на предмет застави повернуто позивачу в частині вимог до фізичної особи ОСОБА_2, та відмовлено у відкритті провадження в частині вимог до юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс», та розяснено право звернення до суду за місцем проживання відповідача, фізичної особи, за територіальною підсудністю, та до господарського суду в частині вимог до юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс».

Повернуто Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» (Код ЄДРПОУ 19390819; рахунок № 29093491013357 у ПАТ «Ідея Банк», МФО 336310) 1207 гривні 99 копійок сплаченого судового збору, згідно меморіального ордеру № РХ:1023 (176688) від 24 квітня 2015 року.

Ухвалу суду оскаржило ПАТ «Ідея Банк», вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження, керувався тим, що між позивачем та ОСОБА_3 «Фінансова компанія «Гарант Плюс» виникли відносини господарського характеру на підставі договору щодо надання фінансових послуг, однак з таким висновком суду не погоджується, оскільки предметом спору в даному випадку є позовні вимоги про повернення грошових коштів за договором кредиту за рахунок предмету забезпечення та стягнення з поручителя грошових коштів. Обґрунтовує незаконність відмови у відкритті провадження, посилаючись на п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, з якого вбачається, що позови банку до фізичної особи позичальника і до юридичної особи поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин отримання кредиту, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Звертає також увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦПК України, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, предявляються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Відтак, вважає, що судом було знівельовано норми процесуального права, які передбачають можливість та законне право позивача обирати підсудність розгляду даної справи. Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2015 року та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження та подальшого розгляду.

Сторони в судове засідання не зявились, тому судова колегія вважає за необхідне у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України проводити розгляд справи у їх відсутності, так як вони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Пунктом 4 частини 3 статті 121 ЦПК України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому суду.

Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала (ст. 115 ЦПК).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено позовні вимоги до відповідачів, які не пов`язані між собою і мають різний предмет та, відповідно, різні підстави для їх вирішення, оскільки вимога про звернення стягнення на предмет застави стосується лише відповідача ОСОБА_2 і виникає з правовідносин між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 на підставі укладених між ними 22.02.2012 року кредитного договору та договору застави транспортного засобу, а тому повинна розглядатись судом цивільної юрисдикції, виходячи із загального правила територіальної підсудності, - за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача ОСОБА_2, а вимога про стягнення коштів за договором поруки, який був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 «Фінансова компанія «Гарант Плюс» 22.04.2015 року, стосується лише поручителя, яким є юридична особа, і виникає із господарських правовідносин, а тому така вимога повинна розглядатись у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають зазначеним вище нормам процесуального закону та правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 01.07.2015 року (Справи № 6-745цс/15, № 6-467цс/15).

Так, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз`яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

З урахуванням того, що суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження в частині вимог позивача до ТОВ «Фінансова компанія «Гарант Плюс», оскільки такий позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, то решта вимог, які звернені і стосуються лише зобов`язань відповідача ОСОБА_2, а саме: стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави, не можуть залишатись в провадженні Галицького районного суду м. Львова, оскільки за загальним правилом територіальної підсудності (ст. 109 ЦПК України) позов в цій частині позивач повинен подати до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача ОСОБА_2, яким є: Житомирська область, Коростенський район, м. Коростень, вул. Корольова, 30/1, і яке, як правильно визначив суд першої інстанції, не відноситься до територіальної підсудності Галицького районного суду м. Львова.

У зв`язку з наведеним, безпідставними є доводи апелянта про застосування судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі норми ст. 113 ЦПК України щодо пред`явлення позову за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, оскільки у відкритті провадження за вимогами позивача, пред`явленими до відповідача ОСОБА_3 «Фінансова компанія «Гарант Плюс», місцезнаходженням якого є: м. Львів, вул. Валова, 11, - було відмовлено.

Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі районним судом не було порушено норм процесуального закону, які регулюють правила підсудності та підвідомчості справ, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 314 ч. 1 п. 4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» відхилити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_4