Ухвала суду № 47629233, 20.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2015 р. м. Київ К/9991/1986/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Українсько-Турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2а-10178/09/2670

за позовом Прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до Українсько-Турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, позов задоволено повністю. Стягнуто з Українсько-Турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» заборгованість із земельного податку в загальній сумі 321029,11 грн.

Українсько-Турецьке товариство з обмеженою відповідальністю «Узай» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг, вимоги про стягнення якого є предметом позову, складається з податкових зобов'язань із земельного податку, що визначені податковим органом за податковим повідомленням-рішенням від 21.06.2007 № 0001362309 в загальній сумі 321029,11 грн., в т.ч. 213543,7 грн. основного платежу та 107485,41 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 1927041 вказане податкове повідомлення-рішення від 21.06.2007 № 0001362309 отримане відповідачем 06.07.2007.

З метою погашення податкового боргу податковим органом надіслано першу податкову вимогу від 25.07.2007 № 1/4410 на адресу: м. Київ, вул. Леніна, 22 та другу податкову вимогу від 26.09.2007 № 2/5552 на адресу: м. Київ, вул. Лугова, 12.

Однак поштова кореспонденція повернута органами поштового зв'язку через незнаходження фактичного місця розташування платника податків за такими адресами, через що позивачем складалися акти від 20.08.2007 № 651 та від 29.10.2007 № 1162 про неможливість вручення податкових вимог.

Податкові вимоги розміщені позивачем на дошці податкових оголошень.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято рішення від 03.12.2007 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності факту несплати відповідачем узгоджених податкових зобов'язань із земельного податку та дотримання податковим органом вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 ІІІ (далі - Закону) щодо вжиття заходів зі стягнення податкового боргу в досудовому порядку.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що податкове зобов'язання, визначене за податковим повідомленням-рішенням, було узгоджене лише 19.02.2009, а тому у позивача були відсутні підстави для здійснення заходів щодо стягнення вказаних зобов'язань, а саме - надсилати на адресу відповідача вказані вище податкові вимоги. В обґрунтування вказаних обставин відповідач вказує, що податкове повідомлення-рішення від 21.06.2007 № 0001362309 було оскаржене ним в судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2007 у справі № 22-а-12176/08, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009, в задоволенні позову Українсько-Турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2007 № 0001362309 відмовлено. Крім того, відповідач вказує на те, що адреса, за якою позивачем надіслано першу податкову вимогу, не є адресою місцезнаходження підприємства.

Суд касаційної інстанції не може визнати ухвалу суду апеляційної інстанції обґрунтованою, оскільки остання постановлена без повного та всебічного дослідження обставин справи.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закону № 2181-ІІІ) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Зі змісту положень п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ випливає, що податкове зобов'язання вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення у разі відсутності факту оскарження платником такого повідомлення в адміністративному чи судовому порядку протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов'язання оскаржено в судовому порядку, то таке рішення не підлягає адміністративному оскарженню, а податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З дня набрання законної сили судовим рішенням про відмову в задоволенні позову про оскарження податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання (частини податкового зобов'язання) податкове зобов'язання (частина податкового зобов'язання) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов'язок самостійно погасити узгоджену суму.

Суди встановили, що відповідач отримав податкове повідомлення-рішення від 21.06.2007 № 0001362309 06.07.2007 та у зв'язку з цим дійшли висновку про те, що податкове зобов'язання відповідач узгодив 06.07.2007.

Однак суди не дослідили обставин щодо оскарження відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, зокрема не встановили дати звернення до суду з позовом, результатів розгляду справи та, у разі відмови в задоволенні позову, дати набрання законної сили судовим рішенням.

Ця обставина має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки від неї залежать висновки щодо узгодження відповідачем податкових зобов'язань на день виставлення податковим органом податкових вимог.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до абз. 4 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Таким чином, право на стягнення податкового боргу виникає у контролюючого органу після надіслання (вручення) ним першої та другої податкових вимог платнику податків в порядку, визначеному положеннями ст. 6 Закону та Розділу 5 Порядку.

В апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що податковим органом надіслано першу податкову вимогу на адресу м. Київ, вул. Леніна, 22, яка не є адресою місцезнаходження відповідача. В обґрунтування вказаних обставин посилався на те, що адресою місцезнаходження Українсько-Турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» є: м. Київ, вул. Лугова, 12, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Однак, суд апеляційної інстанції залишив посилання відповідача поза увагою та не дослідив їх.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт виїзної планової перевірки від 26.06.2007 № 3382/23-2-24367001 (а.с. 29-36), висновки якого слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.06.2007 № 0001362309.

Згідно з п.п. 2.3.2 вказаного акту юридичною адресою відповідача є - м. Київ, вул. Боженка, 2, а фактичною - м. Київ, вул. Трутенко, 24.

Таким чином при вирішенні справи слід встановити адресу фактичного місця розташування (місцезнаходження) відповідача на момент надіслання платнику податкових вимог; слід з'ясувати, чи співпадає адреса фактичного місця розташування (місцезнаходження) відповідача з адресою, на яку податковим органом надіслано податкові вимоги, а також чи дотримано податковим органом вимог п. 5.8 Порядку при встановленні незнаходження фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході якого суду слід врахувати викладене.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Українсько-Турецького товариства з обмеженою відповідальністю «Узай» задовольнити частково.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2010 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 скасувати, справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун