Ухвала суду № 47629232, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/39969/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Амєліна С.Є., Головчук С.В.,розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України, третя особа - Міністерство надзвичайних ситуацій України про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року,

встановив:

У березні 2014 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України) про визнання протиправними дій щодо закінчення виконавчого провадження, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 38604679 від 18.03.2014 р., зобов'язання відновити виконавче провадження.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправною і скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 18.03.2014 р. про закінчення виконавчого провадження № 38604679 з виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду про зобов'язання Міністерства надзвичайних ситуацій України перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Київської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_4, як вдові ОСОБА_5, з підстав, що передбачені пунктом 10 частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДВС України, посилаючись на порушення судами норм матеріального права і невідповідність їх висновків обставинам справи, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує правомірністю оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження, яка прийнята державним виконавцем у цілковитій відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження".

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 вважає доводи скарги необґрунтованими та просить залишити судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 р. у справі № 2а/1770/4219/2011, яке набрало законної сили 12.07.2012 р., зобов'язано Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Київської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_4, як вдові ОСОБА_5, з підстав, що передбачені пунктом 10 частини першої статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

11.09.2012 р. за вказаним судовим рішенням видано виконавчий лист, в якому боржником визначено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, стягувачем - ОСОБА_4

Ухвалою окружного суду від 29.10.2012 р. за заявою ОСОБА_4 боржника - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи замінено його правонаступником - Міністерством надзвичайних ситуацій України.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 27.06.2013 р. відкрито виконавче провадження № 38604679 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. Копія постанови надіслана сторонам виконавчого провадження 01.07.2013 р.

09.07.2013 р. державним виконавцем направлено Міністерству надзвичайних ситуацій України вимогу № 38604679/5-8 про негайне виконання рішення суду. Листом від 16.08.2013 р. № 04-1814/203 боржник повідомив про неможливість виконання судового рішення через відсутність конкретної суми коштів, яка підлягає перерахуванню, та просив звернутись до суду із заявою про роз'яснення рішення.

03.09.2013 р. державний виконавець звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з поданням про роз'яснення змісту судового рішення та одночасно виніс постанову про зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою окружного суду від 26.09.2013 р. в задоволенні подання відмовлено.

Постановою від 30.10.2013 р. виконавче провадження № 38604679 поновлено.

04.11.2013 р. державний виконавець направив Міністерству надзвичайних ситуацій України вимогу № 38604679/5-8 про негайне перерахування коштів.

12.11.2013 р. державний виконавець звернувся до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання виконавчого листа, в якому просив змінити порядок виконання рішення суду із зобов'язання на стягнення із зазначенням конкретної суми, що підлягає перерахуванню. Одночасно відповідачем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Листом від 10.12.2013 р. № 04-2064/08 у відповідь на вимогу № 38604679/5-8 боржник повідомив державного виконавця про неможливість виконання судового рішення через відсутність конкретної суми коштів, яка підлягає перерахуванню, та просив звернутись до суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання рішення суду.

Ухвалою окружного суду від 10.12.2013 р. в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено.

Постановою від 08.01.2014 р. виконавче провадження поновлено.

08.01.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду та вимоги від 04.11.2103 р.

22.01.2014 р. державний виконавець направив Міністерству надзвичайних ситуацій України вимогу № 38604679/5-8 про негайне перерахування коштів.

28.01.2014 р. державний виконавець звернувся до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження, в якому просив замінити боржника на Державну службу України з надзвичайних ситуацій. Одночасно відповідачем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

17.03.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження з посиланням на те, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 р. у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. Копія такої ухвали суду в матеріалах виконавчого провадження відсутня.

17.03.2014 р. державним виконавцем накладено штраф на боржника за невиконання рішення суду та вимог від 04.11.2013 р. і від 22.01.2014 р. Супровідним листом від 18.03.2014 р. вказана постанова направлена боржнику, але доказів її вручення в матеріалах виконавчого провадження немає.

18.03.2014 р. державним виконавцем внесено до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві подання про вирішення питання щодо відкриття кримінального провадження відносно посадових осіб Міністерства надзвичайних ситуацій України за фактом умисного невиконання виконавчого листа.

Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 38604679 на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною першою статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В частині третій вказаної статті наведений перелік дій, які має право вчиняти державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом тощо.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

За правилами статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" в разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В силу пункту 11 частини першої статті 49 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону..

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України "Про виконавче провадження").

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що державний виконавець безпідставно закінчив виконавче провадження, оскільки він не вжив жодного з передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, а вчинених ним виконавчих дій було явно недостатньо для реального виконання рішення суду на користь стягувача.

При цьому, як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, відсутність конкретної суми коштів, яка підлягала перерахуванню з метою придбання житла позивачу, не свідчить про неможливість виконання рішення суду, позаяк дана сума може бути розрахована і погоджена сторонами виконавчого провадження, а за необхідності і затверджена судом в порядку виконання судового рішення.

Слід також зазначити, що Міністерство надзвичайних ситуацій України під час судового розгляду справи підтримало позицію позивача і вказувало на передчасність оскаржуваної постанови державного виконавця, зважаючи на можливість виконання рішення суду Міністерством соціальної політики України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 585-р "Про передачу у 2013 році деяких бюджетних призначень Міністерству соціальної політики", про що ДВС України було повідомлено листом від 24.03.2014 р.

Отже, закінчення виконавчого провадження в даному випадку позбавляє позивача права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання і фактично узаконює невиконання судового рішення, що в розумінні практики Європейського суду з прав людини вважається порушенням права на справедливий суд (статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Амєлін С.Є. Головчук С.В.