Ухвала суду № 47629202, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/16288/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Амєліна С.Є., Головчук С.В.,розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до прокуратури Сумської області, третя особа - Орган опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області про визнання протиправними дій і бездіяльності, скасування рішень,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року,

встановив:

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 пред'явила позов до прокуратури Сумської області про скасування рішень від 21.05.2013 р. № 08-3256-13 та від 13.06.2013 р. № 08-3256-13, визнання протиправними дій і бездіяльності щодо перевірки дотримання права на житло малолітньої ОСОБА_6

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

В запереченнях на касаційну скаргу прокуратура Сумської області та Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області просять залишити судові рішення без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що до прокуратури Сумської області неодноразово надходили звернення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, в тому числі 26.04.2013 р. (депутатське звернення народного депутата України Мірошниченка І.М. щодо перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_4 від 25.02.2013 р.) та 30.05.2013 р. (скарга від 22.05.2013 р., направлена з Генеральної прокуратури України), з приводу законності виселення з житлового приміщення ОСОБА_5 та її малолітньої дитини ОСОБА_6, вжиття заходів реагування та притягнення винних осіб до відповідальності, здійснення перевірки правомірності дій спеціаліста органу опіки та піклування ОСОБА_8

Листами від 21.05.2013 р. № 08-3256-13 і від 13.06.2013 р. № 08-3256-13 заступник прокурора (в.о. прокурора) Сумської області Кулинич С.А. в черговий раз повідомив ОСОБА_4 про перевірку фактів, викладених у її зверненнях, в ході якої було встановлено, що спірна однокімнатна квартира у АДРЕСА_1, жилою площею 19 м2 отримана ОСОБА_10 у 1989 році на трьох осіб. У вказаній квартирі були зареєстровані з 01.09.1989 р. ОСОБА_10, його дружина ОСОБА_11 та донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Шлюб подружжя ОСОБА_11 розірвано за рішенням Тростянецького районного суду у 1996 році. Рішенням того ж суду у 1997 році ОСОБА_11 разом з неповнолітньою на той час донькою ОСОБА_5 були вселені у спірну квартиру. Однак фактично з моменту вселення ОСОБА_5 разом з матір'ю у квартирі не проживали. Колишня дружина наймача - ОСОБА_11 знята з реєстрації за вказаною адресою у 2002 році. ОСОБА_5 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2. Після реєстрації шлюбу у 2000 році ОСОБА_5 проживала разом з чоловіком за іншими адресами. З вересня 1999 року по 17 березня 2000 року за направленням центру зайнятості ОСОБА_5 навчалася в Сумському ПТУ-12, потім була працевлаштована, однак для проживання у квартиру за місцем реєстрації не повернулась. З 25.01.2002 р. в спірній квартирі була прописана малолітня ОСОБА_6, 2001 р.н. Однак у цьому житловому приміщенні дитина не проживала і права користування житлом не набула, оскільки на час її народження ОСОБА_5 вже таке право втратила.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 21.12.2006 р. у цивільній справі № 2-271/06 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про поновлення вселення у квартиру ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Водночас задоволено зустрічний позов ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_10 про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13.02.2007 р. та ухвалою Верховного Суду України від 09.07.2007 р. залишено без змін рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21.12.2006 р.

За результатами перевірки не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_4 щодо незаконності дій представника органу опіки та піклування ОСОБА_8.

З урахуванням викладеного прокурором у відповідях зазначено про відсутність підстав для вжиття заходів реагування, а у відповіді від 13.06.2013 р. зазначено також про те, що наступні звернення ОСОБА_4 з аналогічних питань будуть залишені без розгляду.

Посилаючись на порушення права дитини на житло, що залишилось без відповідних заходів реагування з боку прокуратури, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що його предметом є дії відповідача щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_4, а не правомірність позбавлення права користування житлом ОСОБА_5 та неповнолітньої ОСОБА_6

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України "Про звернення громадян".

Передбачене статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондується із встановленими статтями 14, 15, 19 цього Закону обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про прокуратуру" перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Частиною першою статті 12 цього Закону встановлено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Оскільки заступником прокурора (в.о. прокурора) Сумської області в межах його повноважень своєчасно надані об'єктивні і всебічні відповіді на звернення позивача, які не вимагали прокурорського реагування, враховуючи, що вирішення порушених заявником питань належить до компетенції суду, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, з посиланням на частину другу статті 8 Закону України "Про звернення громадян", суди правильно зазначили про правомірність відмови відповідача у розгляді повторних звернень позивача з аналогічних питань.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Амєлін С.Є. Головчук С.В.