Ухвала суду № 47628446, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/6622/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013

у справі № 2а/8917/12/2070

за позовом приватного підприємства "КФ" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2012 № 0000342223 та № 0000332223.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 у позові відмовлено з посиланням на недоведеність платником реального характеру виконання господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів у рамках господарських правовідносин зі спірними контрагентами з огляду на фіктивний характер діяльності останніх та недостовірність відомостей у поданих платником первинних документах.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані податкові повідомлення-рішення скасовано. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що фактичне виконання спірних поставок позивачеві підтверджується документально, тоді як окремі недоліки в оформленні первинних документів та умови провадження постачальниками платника господарської діяльності не впливають на податковий облік платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, Інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛА-Люкс», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галон» за березень 2011 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «Легал Світ» за липень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, оформлену актом від 18.06.2012 № 237/22-204/14103761.

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування платником податкового кредиту з ПДВ та витрат за операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів у названих контрагентів, які мали фіктивний характер. Вказаний висновок Інспекції мотивований тим, що названі постачальники не перебувають за місцезнаходженням, не мають майна, основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок; позивачем не представлено належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, складених під час перевезення товару в процесі його поставки. Крім того, за твердженням Інспекції, приймання нафтопродуктів було здійснено з недотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат при придбанні товарів (робіт, послуг), у тому числі й по сплаті ПДВ, є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Подання платником належним чином оформлених первинних документів, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг господарської операції, її учасників та дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено беззаперечними доказами, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими.

У справі, що переглядається, на підтвердження фактичного виконання операцій з придбання нафтопродуктів у рамках господарських правовідносин зі спірними контрагентами (товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛА-Люкс», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галон», товариством з обмеженою відповідальністю «Легал Світ») позивачем подано договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, шляхові листи та товарно-транспортні накладні, якими оформлено транспортування товару у процесі його постачання, платіжні доручення про оплату позивачем придбаного товару в безготівковому порядку. Апеляційним судом також встановлено факт подальшого використання платником придбаної продукції у господарській діяльності Підприємства шляхом її подальшого продажу.

Отже, оцінивши вказані докази за правилами статті 86 КАС та дослідивши рух активів на шляху від названого постачальника до покупця (позивача у справі) при з'ясуванні реальності спірних операцій, суд апеляційної інстанцій дійшов цілком обґрунтованого висновку, що зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та названими постачальниками, у зв'язку з чим платником дотримано усі необхідні умови для формування витрат та податкового кредиту на підставі вищенаведених норм податкового законодавства.

У той же час суд першої інстанції безпідставно визнав наведені Інспекцією доводи спростуванням реальності спірних господарських операцій.

Так, наявність окремих недоліків в заповненні товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварний характер операції з поставки товару; як вірно зазначив апеляційний суд, товарно-транспортними накладними оформлювалися операції з надання послуг з перевезення між позивачем та залученим ним автоперевізником, які не є предметом даної справи.

Адреса постачальників, вказана у первинних документів, співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому неперебування контрагентів за місцем реєстрації не може розглядатися як свідчення недостовірності відомостей у первинних документах. У платника відсутній обов'язок перевіряти фактичне знаходження його постачальників за місцем реєстрації.

Відсутність у контрагентів власних основних засобів та трудового персоналу у даному разі не є доказом неможливості виконання ними своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Інспекцією не зазначено, брак яких саме ресурсів виключає реальність розглядуваних операцій з огляду на факт залучення сторонніх осіб (зокрема, перевізника) до вчинення необхідних дій у процесі виконання розглядуваних операцій.

Результати зустрічних звірок постачальників платника також не можуть впливати на податковий облік останнього з огляду на принцип індивідуальної відповідальності у податковому праві.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно визнали непідтвердженим висновок Інспекції про відсутність між позивачем та спірними постачальниками реальних господарських відносин як такий, що не відповідає матеріалам справи, та правомірно задовольнив позов.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано апеляційним судом, а його висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваної постанови Харківського апеляційного адміністративного суду відсутні.

З огляду на реорганізацію відповідача у справ Вищий адміністративний суд України за клопотанням відповідача вважає за необхідне замінити його правонаступником - Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

2. Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 у справі № 2а/8917/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак