Ухвала суду № 47628443, 21.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2015 р. м. Київ К/800/29742/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Стрелець Т.Г., Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою обслуговуючого кооперативу "Автостоянка "Волна" на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі № 522/18500/13-а за позовом обслуговуючого кооперативу "Автостоянка "Волна" до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання нечинними рішень, -

в с т а н о в и л а:

Обслуговуючий кооператив "Автостоянка "Волна" звернувся в суд з позовом до Одеської міської ради, в якому просив визнати нечинними: рішення Одеської міської ради №3711-ІУ від 28.01.2005 року "Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0682 га гр. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд"; рішення Одеської міської ради №3717-ІУ від 28.01.2005 року "Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0655 га гр. ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд"; рішення Одеської міської ради №3791-IV від 28.01.2005 року "Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0994 га гр. ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд"; рішення Одеської міської ради №3715-ІУ від 28.01.2005 року "Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0492 га гр. ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд"; рішення Одеської міської ради №2901-XXIV від 15.06.2004 року "Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0481 га гр. ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_5, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд"; рішення Одеської міської ради №375 7-ІV від 28.01.2005 року "Про затвердження проекту відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0999 га гр. ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_6, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд".

Позовні вимоги мотивовано тим, що з відповідей Одеської міської ради від 17.04.2013 року, позивачу вперше стало відомо, що на підставі оскаржуваних рішень у приватну власність передану земельні ділянки, які являються складовими частинами ділянки, яка в свою чергу перебуває у користуванні обслуговуючого кооперативу "Автостоянка "Волна". Позивач зазначає, що вказаними діями порушено його право на користування ділянкою.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, обслуговуючий кооператив "Автостоянка "Волна" звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у позивача відсутні будь-які права на спірну земельну ділянку, а відтак у нього не має права на реалізацію захисту в порядку статті 152 Земельного кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спірних правовідносин.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спори,зокрема, щодо користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст. 3 КАС України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 зазначеного Кодексу, на ці спори не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначеного в якості відповідача.

Частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як зазначає в заяві ОСОБА_5 суду апеляційної інстанції (а.с.224), на підставі рішення Одеської міської ради №3717-IVвід 28.01.2005 року йому безоплатно, як інваліду другої групи, у приватну власність надана земельна ділянка, площею 0,0655 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_2. Його особисте право власності на виділену ділянку підтверджує Державний акт про право власності НОМЕР_1 від 19.08.2005 року, який зареєстрований у Книзі реєстрації Державних актів за НОМЕР_2, також йому була видана реєстраційна картка земельної ділянки НОМЕР_3.

Перевіряючи судове рішення суду першої інстанції та вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини та залишив їх без належної перевірки, що могло вплинути на висновки суду щодо правильності вибору належного суду для розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням на новий апеляційний розгляд, оскільки неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Автостоянка "Волна" задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: