Ухвала суду № 47628372, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/55961/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів у Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року

у справі № 2-а-7391/08/1570

за позовом Приватного підприємства «Будпроект»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року, позов Приватного підприємства «Будпроект» задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення Комінтернівською об'єднаною ДПІ в Одеській області: № 0014802301/0 від 04 грудня 2007 року, № 0014802301/1 від 29 грудня 2007 року, № 0014802301/2 від 28 січня 2008 року, № 0014802301/3 від 10 квітня 2008 року; № 0014812301/0 від 04 грудня 2007 року, № 0014812301/1 від 29 грудня 2007 року, № 0014812301/2 від 28 січня 2008 року, № 0014812301/3 від 10 квітня 2008 року; № 0015092301/0 від 04 грудня 2007 року.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 01.07.2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 335/94-ВР; пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5. п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону Укарїни «Про податок на додану вартість»; пп. 6.3.2 п. 6.3 та пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 2013/23-32644118 від 04 грудня 2007 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0014802301/0 від 04.12.2007 року, № 0014802301/1 від 29.12.2007 року, № 0014802301/2 від 28.01.2008 року, № 0014802301/3 від 10.04.2008 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1768642,00 грн., у тому числі за основним платежем - 884636,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 884006,00 грн.; № 0014812301/0 від 04.12.2007 року, № 0014812301/1 від 29.12.2007 року, № 0014812301/2 від 28.01.2008 року, № 0014812301/3 від 10.04.2008 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 628007,00 грн., у тому числі за основним платежем - 418671,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 209336,00 грн.; № 0015092301/0 від 04.12.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 13432,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6176,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується протоколом обшуку позивача від 26 жовтня 2006 року, що на момент проведення перевірки позивача статутні документи, податкова звітність, бухгалтерські документи були вилучені працівниками УБОЗ ГУМВС України в Одеській області та знаходились у слідчому відділі прокуратури Одеської області. При цьому, первинні документи до перевірки надавалися працівниками слідчого відділу прокуратури Одеської області, а не посадовими особами позивача. Водночас, працівниками прокуратури до перевірки були надані не всі документи, які були вилучені при обшуку. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла до 01.04.2011, визначає, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин до набрання 01.01.2011 чинності Податковим кодексом України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що з наданих до перевірки первинних документів неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій.

Проте, як вже зазначалось, первинні документи були вилучені у позивача, їх опис здійснено не було, при цьому, до перевірки працівниками прокуратури надано лише їх частину.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем вимог податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів у Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року у справі № 2-а-7391/08/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна