Ухвала суду № 47627988, 23.07.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1653/15

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

23 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

Представника позивача: Воловодик Н.П.

Представника відповідача: Рисюка. П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2015 року за №0000162201 та №0000182201.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Хмельницькій області від 16 лютого 2015 року за №0000162201 та №0000182201.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

В судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити .

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року- без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що згідно акту перевірки, операції по взаємовідносинах товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" із ТОВ "Догмат Плюс", ТОВ "Вейлер", ТОВ "Гранд Крістал", ТОВ "Сіндар Тур" фактично не здійснювались. Вказує, що реальність операцій підтверджується належними документами, при цьому до перевірки були надані докази придбання, зберігання та реалізації товарно-матеріальних цінностей, а відтак не погоджуючись з даним актом та як наслідок податковими повідомлення-рішення від 16 лютого 2015 року за №0000162201 та №0000182201, позивач і звернувся до суду першої інстанції за захистом своїх прав та законних інтересів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено того, що позивачем було порушено встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, а тому збільшення йому податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ є необґрунтованим.

Судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось при апеляційному розгляді справи, в період з 19.12.2014 року по 05.01.2015 року працівником відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ "Догмат Плюс", ТОВ "Вейлер", ТОВ "Гранд Крістал", ТОВ "Сіндар Тур", про що складено акт № 74/22/38920648 від 26.01.2015 року.

В акті перевірки було встановлено, зокрема, порушення п.198.1-п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 3719356 грн., в т.ч., за червень 2014 року в сумі 1143485 грн., за липень 2014 року - в сумі 1419387 грн., за вересень 2014 року - в сумі 115684 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.02.2015 року №0000182201 (яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3443313 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1721656,5 грн.), та №0000162201 (яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 276043 грн.).

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, базуються на встановленні проведення безтоварних операцій між позивачем із ТОВ "Догмат Плюс", ТОВ "Вейлер", ТОВ "Гранд Крістал", ТОВ "Сіндар Тур".

Стосовно ТОВ "Догмат Плюс". Так, податковим органом враховано акт перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів м.Києва №484/26-56-22-01-05/38910577 від 12.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно якого таке підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням; також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.05.2014 року по 31.08.2014 року, які підпадають під визначення ст.185,198 ПК України, та, як наслідок, відсутність реального здійснення господарських операцій; а також вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стосовно ТОВ "Вейлер". Стан платника на момент проведення перевірки - "направлено повідомлення про відсутність за мсцезнаходженням". Також податковим органом враховано акт перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів м.Києва №490/26-56-22-01-03/39123844 від 16.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.05.2014 року по 31.08.2014 року, які підпадають під визначення ст.185,198 ПК України, та вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, безпідставне завишення податкових зобов'язань з ПДВ.

Стосовно ТОВ "Гранд Крістал". Стан платника на момент проведення перевірки - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". Також податковим органом враховано лист ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м.Києва №4715/7/26-57-22-04-21 від 19.09.2014 року, згідно якого зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Крістал" по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та постачальниками. При аналізі формування податкового кредиту встановлено маніпулювання податковою звітністю з метою ухилення від реєстрації податкових накладних в ЄРПН та наданню податкової вигоди для третіх осіб, шляхом дроблення податкових накладних на суму менше за 10 тис. грн.

Стосовно ТОВ "Сіндар Тур". Стан платника на момент проведення перевірки - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". Також податковим органом враховано листи ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м.Києва від 22.09.2014 року, 04.11.2014 року, згідно яких зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Сіндар Тур" з платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.08.2014 року. При аналізі формування податкового кредиту встановлено маніпулювання податковою звітністю з метою ухилення від реєстрації податкових накладних в ЄРПН та наданню податкової вигоди для третіх осіб, шляхом дроблення податкових накладних на суму менше за 10 тис. грн.

Встановлено, що товар, який, був реалізований на адресу покупців у травні-липні 2014 року, не придбавався ТОВ "Сіндар Тур" у цей період.

Також в акті перевірки зазначено про те, що позивачем були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, однак номенклатура та об'єми ТМЦ не відповідають фізичним можливостям перевезення такого об'єму вантажу зазначенимими у ТТН автомобілями (один з автомобілів - АА7390СА - легковий ВАЗ 21043). До того ж підприємство-перевізник - ТОВ "Український центр послуг" за податковою адресою також не знаходиться.

Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах позивача із контрагентами не підтверджуються; при цьому за рахунок відображення операцій з такими контрагентами завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 3719356 грн.

Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, що між ТОВ "Восход Трейдінг" (покупець) із контрагентами (продавцями) було укладено однотипні договори поставки (№230614 від 23.06.2014 року - із ТОВ "Гранд Крістал", №220714 від 22.07.2014 року - із ТОВ "Сіндар Тур", №200514 від 20.05.2014 року - із ТОВ "Догмат Плюс", №150514 від 15.05.2014 року - із ТОВ "Вейлер"), відповідно до яких продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість та ціна товару вказується в накладних (п.1.3 Договорів).

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкові накладні (виписані контрагентами), а також оборотно-сальдові відомості.

На підтвердження використання отриманого товару у господарській діяльності позивачем надано акти надання послуг із переробки (складені за результатами взаємовідносин із ТОВ "Аква-Родос").

Отже, висновки відповідача, що операції по взаємовідносинах позивача із контрагентами не підтверджуються; при цьому за рахунок відображення операцій з такими контрагентами завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 3719356 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи .

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, суд встановив

Долучені до справи та надані в ході перевірки товарно-транспортні накладні містять відомості про об'єм, масу, густину та температуру нафтопродуктів, підписи уповноважених осіб за відпуск та прийняття нафтопродуктів. Факти прийняття позивачем в роздрібну мережу на реалізацію отриманих нафтопродуктів підтверджується долученими до матеріалів справи копіями журналів обліку прийому нафтопродуктів, у яких зазначена дата їх надходження, номер ТТН, найменування, об'єм тощо.

Разом з тим, порушення певних правил у заповненні товарно-транспортних накладних є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності саме за порушення цих правил. При цьому, законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання нафтопродуктів, які не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

На переконання суду, підписання сторонами актів приймання-передачі нафтопродуктів за підсумками декількох поставок, які визначені як окремі партії, не є доказом порушення позивачем положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не є доказом безтоварності господарських операцій, оскільки саме сторони договору мають право визначати порядок обміну товаросупровідними документами та дату набуття права власності на товар.

Щодо посилання контролюючого органу на ту обставину, що податкові накладні повинні бути виписані в день фактичної передачі товару, суд зазначає, що оформлення контрагентом позивача податкових накладних в день підписання актів приймання-передачі нафтопродуктів не суперечить вимогам п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 ПК України, оскільки право власності на товар від продавця перейшло до позивача саме з моменту підписання вказаних актів приймання-передачі, як це передбачено підпунктом 2.1.1 та пунктом 4.5 договорів поставки нафтопродуктів. Суд звертає увагу, що подальша реалізація товару до переходу права власності на цей товар до покупця не спростовує реальності здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, натомість, може бути підставою для вирішення договірних спорів між сторонами договору. Більш того, вказані обставини не позбавляють позивача права на податковий кредит та не змінюють його величину.

Також, суд зазначає, що відсутність сертифікатів відповідності не може бути доказом відсутності реального вчинення господарських операцій по постачанню нафтопродуктів, оскільки фактичне виконання вказаних операцій підтверджено іншими документами, складеними з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44, ст. 201 ПК України.

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

На думку суду, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність у названого постачальника об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності їх за місцезнаходженням, відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

В контексті наведеного суд зазначає, що позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та названим контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник апелянта в судовому засіданні не довели належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з урахуванням обставин, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.