Ухвала суду № 47627375, 24.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7135/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Козаренко Є.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"24" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіБужак Н.П.,

суддів:Ісаєнко Ю.А.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи бізнесу»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00049623120/0 від 18.07.2008, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські системи бізнесу»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2008 року №0004962312/0 про донарахування ТОВ «Українські системи бізнесу» зобовязання з податку на додану вартість у сумі 33545,33 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2010 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову невиїзну документальну перевірку дотримання субєктом господарювання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ОСОБА_3 Груп»за період з 01.09.2006 р. по 31.10.2006 р., якою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі Закон №168/97).

За результатами вказаної перевірки складено Акт від №1746/23-12/33790298 від 08.07.2008 р.

На підставі зазначеного акта, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №00049623120/0 від 18.07.2008 р. на суму 50318,00 грн., де 33545,33 грн. сума податкового боргу з податку на додану вартість, а 16772,67 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається, що висновок про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ було зроблено податковим органом на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2007 р. про визнання недійсними установчих документів контрагента з моменту їх реєстрації, а також свідоцтва платника ПДВ з моменту його внесення до реєстру платників ПДВ, у звязку з чим податкові накладні, видані контрагентом позивачу, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Обґрунтовуючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що позивач в повному обсязі перерахував кошти за надані послуги на користь контрагента з врахуванням податку на додану вартість. Крім того, суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає обовязку платника податку на додану вартість перевіряти дотримання його контрагентом вимог податкового законодавства та законодавства, що регулює порядок реєстрації юридичних осіб.

Апеляційна інстанція погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Відповідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

У вищевказаній нормі Закону зазначена підстава, за якої платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), це відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону), які підтверджують сплату ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що віднесені до податкового кредиту суми ПДВ підтверджені податковими накладними, виданими ТОВ «ОСОБА_3 Груп», що також відображено в Акті перевірки.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг). Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

До того ж, судова колегія зазначає, що помилковим є висновок податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання Голосіївським районним судом м. Києва недійсними установчих документів контрагента, оскільки на підставі вказаного рішення запис про припинення державної реєстрації ТОВ «ОСОБА_3 Груп»було внесено державним реєстратором 29.01.2007 р., тобто після здійснення фінансово-господарської операції з позивачем.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення податкові накладні, видані за цими господарськими операціями.

З огляду на вищевикладене, підстави для скасування Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2010 року немає.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 01 березня 2011 року.