Постанова № 47624825, 21.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа№ 910/9035/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Приходько А.О., довіреність № 13-11-16797 від 26.06.2015,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О.

на рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2015 р.

у справі № 910/9035/15 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Теребовлянської районної виконавчої дирекції

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про зобов'язання виконати платіжні доручення та здійснити договірне списання коштів

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Теребовлянської районної виконавчої дирекції (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - відповідач) про зобов'язання виконати платіжні доручення на суму 14 020,03 грн. та здійснити договірне списання коштів в розмірі 53,36 грн.

Рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2015 року у справі №910/9035/15 позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 15; ідентифікаційний код 20025456) виконати наступні платіжні доручення: № 23 від 28.01.15. на суму 1 006,85 грн., № 25 від 28.01.15. на суму 892,71 грн., № 26 від 28.01.15. на суму 332,40 грн., № 28 від 28.01.15. на суму 1 650,32 грн., № 30 від 28.01.15. на суму 276,53 грн., № 32 від 28.01.15. на суму 1 392,08 грн., № 34 від 28.01.15. на суму 1 496,00 грн., № 35 від 28.01.15. на суму 2 234,42 грн. з рахунку № 25603050959002, № 25 від 29.01.15. на суму 18,52 грн., № 34 від 03.02.15. на суму 4 720,20 грн. з рахунку № 25604050959001, та здійснити договірне списання залишку коштів в розмірі 53,36 грн. з рахунку № 25602050959003 Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, б. 51; ідентифікаційний код 21157645) відповідно до п. 2.1.10 Договору № 141 від 26.11.11. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 15; ідентифікаційний код 20025456) в доход Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2015 року у справі №910/9035/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив суд залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2015 року у справі №910/9035/15 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.07.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 21.07.2015 року представник позивача не з'явився.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Представник відповідача в судовому засідання усно підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника відповідача встановила наступне.

26.10.11. між позивачем (далі - Клієнт) та відповідачем (далі - Банк) було укладено Договір банківського рахунку № 141 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту поточні рахунки № 25607004141001 у гривні, № 25606004141002 у гривні, № 25605004141003 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Підпунктом 2.2.1 Договору передбачено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 2.3.3 Договору Банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1 Договору).

Додатковим договором від 26.10.11. до Договору сторони погодили наступне: Клієнт доручає Банку, а Банк бере на себе зобов'язання щоденно здійснювати Договірне списання залишку грошових коштів станом на 17 год. 30 хв. з поточного рахунку Клієнта в Банку шляхом оформлення меморіального ордеру. Договірне списання здійснюється за наступними реквізитами: поточний рахунок у гривні № 25605004141003; списанню підлягає 100% суми, наявної на рахунку, щоденно не пізніше 17:30 год. за київським часом поточного операційного дня. Для здійснення договірного списання надання до Банку будь-яких документів не передбачається. Договірне списання здійснюється Банком в межах залишку власних коштів Клієнта на Поточному рахунку. Банк не здійснює Договірне списання за рахунок коштів кредитного ліміту (овердрафту), а також у випадку арешту або іншого припинення (обмеження) здійснення видаткових операцій за Поточним рахунком. Грошові кошти, списані з поточного рахунку(ів) о 17-30 години за київським часом поточного операційного дня перераховуються Банком на рахунок отримувача того ж операційного дня. Інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов'язання. Договірне списання, передбачене цією угодою, здійснюється Банком додатково до договірного списання, передбаченого умовами Договору.

У зв'язку з проведенням реорганізації МФО 338705 з 23.01.12. змінились номер реквізитів рахунків позивача, що були відкриті у відповідача: замість рахунку № 25607004141001 рахунок № 25604050959001, замість рахунку № 25606004141002 рахунок № 25603050959002, замість рахунку № 25605004141003 рахунок № 25602050959003.

28.01.15., 29.01.15., 03.02.15. позивач подав до Банку до виконання наступні платіжні доручення: № 23 від 28.01.15. на суму 1 006,85 грн., № 25 від 28.01.15. на суму 892,71 грн., № 26 від 28.01.15. на суму 332,40 грн., № 28 від 28.01.15. на суму 1 650,32 грн., № 30 від 28.01.15. на суму 276,53 грн., № 32 від 28.01.15. на суму 1 392,08 грн., № 34 від 28.01.15. на суму 1 496,00 грн., № 25 від 29.01.15. на суму 18,52 грн., № 34 від 03.02.15. на суму 4 720,20 грн., № 35 від 28.01.15. на суму 2 234,42 грн., а загалом на суму 14 020,03 грн.

Крім того, 03.02.15. відповідно до банківської виписки від 04.02.15. проведено списання залишку коштів Клієнта в сумі 56,36 грн. відповідно до п. 2.1.10 Договору з рахунку № 25602050959003, проте, 06.02.15. вказані кошти повернуто назад на рахунок Клієнта.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Також п. 8.4. статті 8 зазначеного закону визначено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 83 від 05.02.2015 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 26 від 05.02.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра", згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра".

Рішенням від 23.04.15. № 85 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ Надра" до 05.06.15.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно суд дійшов висновку, що у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Отже між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідач - боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку від 26.11.2011.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно з пунктом 20.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (зі змінами та доповненнями), після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 ЦК України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

Враховуючи, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів вважає, що не можуть бути задоволені вимоги позивача (у т.ч. спірні) до відповідача під час запровадження у нього тимчасової адміністрації, а відповідно підстави для задоволення позову відсутні.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Враховуючи вищенаведені положення, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.

Оскільки позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то його вимоги (у тому числі спірні) до відповідача під час запровадження тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені.

Колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі № 910/9232/14 де зазначено, що у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. задовольнити повністю.

Рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2015 року у справі №910/9035/15 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран