Постанова № 47624814, 23.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2015 р. Справа№ 910/9117/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Крайдуба В.І.

від відповідача - Юрків Р.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» на рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель»

до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про визнання зобов`язання припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду із позовом до відповідача про визнання зобов`язання припиненим.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В. на 23.07.2015.

В судове засідання з`явилися представники позивача, відповідача та надали усні пояснення стосовно заявленого позову.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

24.01.2014 між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" (позичальник) був укладений кредитний договір № 26-15-03/14.

За умовами договору банк зобов'язався надати, а позичальник отримати, належним чином використати та повернути кредит у розмірі 31827692 грн., сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 24.09.2015.

Згідно п.2.4 кредитного договору кредит надається з позичкового рахунку у безготівковому порядку на рефінансування кредитної заборгованості (основної суми боргу) перед ПАТ "АКБ "Капітал" за кредитним договором № 38/2011 від 19.10.2011, укладеним між позичальником та банком.

Відповідно до розділу 4 кредитного договору виконання позичальником зобов'язання за вказаним договором забезпечується іпотекою нерухомого майна, зокрема нежитлових приміщень, квартир, порукою Адамова О.Б., заставою грошей на депозитному рахунку, заставою іншого рухомого і нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що банк на виконання умов вказаного кредитного договору надав позичальнику кредитні кошти в обсязі та умовах, визначених договором.

Позивач вказані кошти отримав та належним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати нарахованих процентів по червень 2014 року, що не заперечується сторонами.

ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» звертаючись із позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що неможливість виконання кредитного договору пов'язується з тим, що кредитне зобов'язання призначалося для покриття витрат на добудову об'єкту будівництва "П'ять житлових будинків" по проспекту Панфілова у Ворошиловському районі м. Донецька, а погашення кредиту обумовлювалося грошовими надходженнями від продажу квартир в об'єкті житлового будівництва. Настання обставин непереборної сили виключило ведення господарської діяльності з проведення завершальних будівельних робіт і призвело до втрати можливості продажу квартир. До настання вказаних обставин позивач здійснював відчуження квартир, з подальшим направленням виручених коштів на погашення кредитної заборгованості.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначав, що між Банком та позивачем був укладений спірний кредитний договір, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 31827692 грн. строком користування до 24.09.2015. До червня 2014 року позивач належним чином виконував кредитний договір, та сплачував у встановлені договором строки щомісячні платежі. З грудня 2014 філія, яка безпосередньо обслуговує кредитні та інші рахунки позивача - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" розташована на підконтрольній державній владі України території - у м. Краматорську, встановлена у позивача система "Інтернет -Клієнт-Банк" працює, завдяки чому позивач має можливість здійснювати платежі у бездокументарній формі. Відсутність коштів у позивача для погашення кредитної заборгованості, внаслідок неможливості здійснення господарської діяльності не позбавляє позивача від виконання зобов'язань за кредитним договором та свідчить про те, що укладаючи кредитний договір позивач невірно оцінив комерційні ризики, пов'язані зі здійсненням ним господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 607 ЦК України та ст. 205 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

В даному конкретному судовому спорі, позивач як обставину, за яку не відповідає жодна із сторін зобов`язання, а отже й підставу для визнання зобов`язання припиненим зазначає проведення на території м. Донецька антитерористичної операції, існування на території м. Донецька збройного конфлікту, захоплення державних установ, органів державної влади, припинення функціонування банківської системи тощо.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, грошове зобов'язання позивача за кредитним договором полягає у погашенні отриманого за договором кредиту та сплати нарахованих процентів (інших передбачених договором платежів) шляхом безготівкового перерахування вказаних платежів на банківських рахунок чи внесення визначених договором грошових коштів на банківський рахунок через касу банку.

При цьому, враховуючи неможливість здійснення платежів за кредитним договором на території м. Донецька, позивач не був позбавлений можливості здійснювати вказані платежі за місцезнаходженням філії відповідача, яка безпосередньо обслуговує рахунки позивача та знаходиться на підконтрольній державній владі України території у м. Краматорську Донецької області.

Також, з пояснень представника відповідача вбачається, що позивач підключений до системи "Інтернет-Клієнт-Банк", яка працює та надає позивачу можливість здійснення платежів за кредитним договором у без документарній формі.

Доказів на спростування зазначеного, представником позивача ані суду першої ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Доводи позивача щодо неможливості здійснення ним господарської діяльності внаслідок проведення антитерористичної операції, та як наслідок, неможливість продажу квартир, кошти від відчуження яких позивач мав намір спрямувати на погашення заборгованості за кредитним договором, не можуть бути підставою для припинення зобов'язань позивача за кредитним договором, оскільки ризики ведення підприємницької діяльності позивача, зокрема ненадходження коштів від такої діяльності або надходження у розмірі меншому, ніж розраховувалось покладаються виключно на позивача.

Крім того, апелянтом не було надано судам обох інстанцій доказів неплатоспроможності позивача чи визнання його у встановленому Законом порядку банкрутом.

Стосовно посилання позивача на висновок Донецької торгово-промислової палати № 2741/12.12-03 від 28.11.2014 як на підтвердження неможливості виконання грошового зобов`язання, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок підтвердив факт настання суттєвих змін обставин кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, проте даний висновок не встановлював факту неможливості виконання кредитних зобов`язань, зокрема щодо позивача.

У випадку настання істотних змін обставин, позивач не був позбавлений можливості направити відповідачу оферту щодо укладання додаткових угод чи зміни істотних умов договору (розмір процентної ставки, графік погашення заборгованості, тощо) або запропонувати відповідачу реструктурувати заборгованість позивача з урахуванням ситуації на території м. Донецьк.

Проте, позивачем не було надано суду доказів здійснення будь-яких спроб вирішення ситуації, що складалася щодо погашення наявної заборгованості перед відповідачем.

Статтею 15 ЦК України, закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, зокрема, у такий спосіб, як розірвання господарських договорів.

Відтак, матеріали справи не дають підстав для висновку щодо порушення суб'єктивного цивільного права позивача, яке потребує правового захисту.

Більше того, звернення до суду з даним позовом фактично є намаганням позивача покласти на відповідача несприятливі правові наслідки через невиконання самим позивачем свого обов'язку.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі № 910/9117/15- без змін.

Матеріали справи № 910/9117/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко