Постанова № 47624813, 27.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р. Справа№ 910/4232/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Бутакова О.Ю.

за участю представників:

від позивача: Олексієнко Т.В. (представник за довіреністю)

від відповідача: Шутов О.О. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення господарського суду міста Києва

від 18.05.2015р.

у справі №910/4232/15-г (суддя Мудрий С.М)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"

до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про стягнення 15944408,00 дол. США, що еквівалентно 415350227,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення 15944408,00 дол. США, що еквівалентно 415350227,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.07.2012 року між ТОВ "Вердикт Фінанс" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною, предметом якого є купівля-продаж (відступлення) 10% активів з відкладальною обставиною. Позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення про припинення від 18.12.2014 року, у зв'язку з чим строк виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною настав 12.01.2015 року. Проте відповідач зобов'язань за договором не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 15944408,00 доларів США, що еквівалентно 415350227,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/4232/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" 15944408 (п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот сорок чотири тисячі чотириста вісім) доларів США 00 центів, що еквівалентно 415350227 (чотириста п'ятнадцять мільйонів триста п'ятдесят тисяч двісті двадцять сім) грн. 00 коп., 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення 15944408,00 дол. США, що еквівалентно 415350227,00 грн. відмовити у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що вимога позивача про виконання обов'язку в натурі та стягнення пені за договором, є вимогою кредитора, задоволення якої не здійснюється відповідно до ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також скаржник зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження відмови продавця (відповідача) виконання договору щодо продажу 10% активів, передбачених додатком №1 до договору. На думку скаржника продавець не виконав жодної умови процедури продажу прав вимоги за кредитами, а саме: не надав покупцю оригінали депозитних сертифікатів, не зазначив у повідомленні на підставі якого пункту угоди про співробітництво виникло право на направлення повідомлення про припинення та не узгодив з відповідачем зміну у сумах прав вимоги за кредитами на дату закриття.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2015 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Зубець Л.П.) прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.07.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Власов Ю.Л.) від 15.07.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.07.2015 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 27.07.2015 р. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.07.2015 року.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. у справі № 910/4232/15-г та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення 15944408,00 дол. США, що еквівалентно 415350227,00 грн. відмовити у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. у справі № 910/4232/15-г, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

25.07.2012 року між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною, в якому визначено, що продавець та публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", (надалі - "УкрСиббанк") уклали 8 грудня 2011 року договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (далі - "договір з УкрСиббанком"), відповідно до якого УкрСиббанк продав (відступив), а продавець придбав права вимоги за кредитами. За умови надання повідомлення про припинення (як цей термін визначено нижче) (далі - "обставина"), продавець повинен буде продати (відступити), а покупець має придбати (прийняти) 10% сукупний непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаний продавцем за договором з УкрСиббанком, які мають бути визначені в Додатку 1 до цього договору (як цей Додаток І може бути змінений або замінений за згодою сторін час від часу для ідентифікації тих прав вимоги за кредитами, які на відповідний час складають 10% сукупних непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаних продавцем за договором з УкрСиббанком) (далі - " 10% Активів"), за плату та на умовах, визначених в договорі.

Тобто, відповідно до преамбули договору, 10% активів - це 10% сукупних непогашених та таких, які підлягають погашенню, прав вимоги за кредитами, придбаних продавцем (ПАТ "Дельта Банк") за договором з УкрСиббанком, які визначені в Додатку 1 до цього договору.

Предметом договору є: купівля-продаж (відступлення) 10% активів з відкладальною обставиною (п. 2.1. договору).

Відповідно до пп. а) п.2.2 договору, сторони погоджуються, що зобов'язання передати 10% активів, та зобов'язання покупця сплатити за 10% активів продавцю в порядку, визначеному в цьому договорі (зокрема статті 2.4 та статті 3 цього) (далі - "відкладені зобов'язання"), стають такими, що підлягають обов'язковому виконанню за умови отримання продавцем від покупця повідомлення про припинення та підлягають виконанню протягом 10 робочих днів з дати отримання продавцем такого повідомлення про припинення. У випадку, якщо покупцем було подано більше, ніж одне повідомлення про припинення, строк виконання відкладених зобов'язань починається з дати отримання продавцем першого повідомлення про припинення.

На виконання умов договору, 18.12.2014 року позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення про припинення, яке зареєстроване відповідачем 19.12.2014 року за вхідним №21964.

Таким чином, згідно пп. а) п.2.2 договору, 10-ти денний термін виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною настав 12 січня 2015 року.

Відповідно до п.п б) п.2.4 договору, продавець повинен виконати зобов'язання: передати права вимоги за кредитами покупцеві, що складають 10% активів; сторони повинні підписати акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами (з урахуванням задоволення будь-яких інших умов, що можуть бути узгоджені між сторонами у письмовій формі в тому числі викладених в цьому договорі), за умови:

(і) отримання продавцем від покупця повідомлення про припинення; та

(іі) (А) пред'явлення покупцем продавцю до погашення всієї кількості депозитних сертифікатів, які були отримані покупцем відповідно до договорів банківських вкладів з видачею ощадних (депозитних) сертифікатів на пред'явника, наведених в Додатку X до цього договору, та які станом на дату отримання продавцем повідомлення про припинення залишаються непогашеними та не були передані продавцю або його афілійованій особі.

Відповідно до п.п. і, іі п.2.4 договору, для належного виконання умов договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною від 25.07.2012 року, позивачем 18.02.2015 року пред'явлено до погашення депозитні сертифікати №Д- 27717/29- Д-27717/143, які були отримані покупцем (позивачем) відповідно до договорів банківських вкладів з видачею ощадних сертифікатів на пред'явника, які станом на дату отримання продавцем (відповідачем) не були передані продавцю, або його афілійованій особі.

Пред'явлення відповідачеві до погашення депозитних (ощадних) сертифікатів №№Д-27717/29 - Д-27717/143, було здійснено шляхом направлення повідомлень про відкликання суми депозиту згідно умов договорів банківського вкладу №№Д-27717/29 - Д-27717/143, та пропозицією визначити відповідального співробітника та дату для передачі оригіналів ощадних сертифікатів.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, в відведений договорами банківського вкладу термін, погашення пред'явлених ощадних сертифікатів не відбулося.

Виходячи зі змісту п.п.b п.2.2 договору, у випадку необґрунтованої відмови продавця виконати свої зобов'язання щодо продажу (відступлення) 10% активів на користь покупця в порядку та строки, передбачені договором, та за умови належного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, продавець протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої відмови має відшкодувати покупцю 20,50% (двадцять цілих п'ятдесят сотих відсотка) фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за тими правами вимоги за кредитами, щодо яких продавець порушив своє зобов'язання щодо продажу (відступлення), на банківський рахунок покупця, зазначений ним у відповідному письмовому повідомленні продавцю, наданому із посиланням на цей пункт 2.2 (b) договору.

Листом від 16.02.2015 року (який отриманий відповідачем 17.02.2015 за вх. №3794) позивач повідомив відповідача про порушення зобов'язань та необхідність виконати п.п.b п.2.2 договору, у зв'язку з чим просив перерахувати 15944408,00 доларів США, що еквівалентно 415350227,00 грн. та складає 20,50 % фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за правами вимоги за кредитами.

Розрахунок суми, заявленої позивачем до стягнення, що становить 20,50% фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань за тими правами вимоги за кредитами, щодо яких продавець (відповідач) порушив своє зобов'язання, був здійснений виходячи зі звітів ПАТ "Дельта Банк", що надсилалися щомісячно на електронну адресу позивача (електронний файл та паперовий носій з матеріалами останнього звіту ПАТ "Дельта Банк" з вартістю непогашених кредитів на станом на 01.12.2014 року наявний в матеріалах справи).

Також пунктом 2.2 договору передбачено, що дія цього договору припиняється достроково в дату отримання покупцем такого відшкодування (20,50% від фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань) та покупець не буде мати до продавця жодних фінансових та майнових претензій за цим договором після такого відшкодування.

Тобто, після направлення відповідачу листа про здійснення відшкодування 20,50% від фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань відповідно до положень п.2.2 п.п (b) договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною від 25.07.2012 року, зобов'язання щодо передачі ощадних сертифікатів, наявних у позивача на дату пред'явлення вимоги про відшкодування 20,50 % фактичного розміру невиконаних грошових зобов'язань - припиняється.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що вимога позивача про виконання обов'язку в натурі та стягнення пені за договором, є вимогою кредитора, задоволення якої не здійснюється відповідно до ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На підставі постанови Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 року "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, введення в банку тимчасової адміністрації не є підставою припинення зобов'язань банку перед кредиторами, а механізм реалізації заходів, передбачених ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначений, зокрема, пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого у разі здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або ліквідації банку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавче провадження по примусовому стягненню коштів з банку підлягає обов'язковому зупиненню.

Також судом встановлено, що заборгованість за договором у відповідача перед позивачем виникла за період до введення в банку тимчасової адміністрації, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем за договором.

Крім того, суд зазначає, що спір виник між сторонами до введення тимчасової адміністрації, позов до суду першої інстанції подано в лютому 2015 р., ухвала про порушення провадження у даній справі винесена 25.02.2015 р., тоді як постанова Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 року "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" та введення тимчасової адміністрації прийнята 03.03.2015 р.

Таким чином на відносини, що виникли до моменту введення тимчасової адміністрації не розповсюджується дія Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем свої зобов'язання за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з відкладальною обставиною від 25.07.2012 року не виконані, відшкодування згідно п. 2.2. п.п.(b) договору на письмову вимогу позивача не здійснено, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15944408,00 доларів США, що еквівалентно 415350227,00 грн. належним чином доведені, документально підтверджені, є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва 18.05.2015 у справі №910/4232/15-г - без змін.

2. Матеріали справи №910/4232/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко