Постанова № 47624788, 22.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа№ 911/1198/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Куксова В.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання - Дмитрина Д.О.

за участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 15.07.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Кирильчука Дмитра Михайловича

на рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2014 (повний текст підписано - 23.05.2014р.)

у справі №911/1198/14 (суддя - Наріжний С.Ю.)

за позовом Панчук Катерини Воломирівни

до Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кирильчук Дмитро Михайлович

про визнання недійсними пунктів статуту

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Панчук Катерини Володимирівни (далі - позивач) до Приватного підприємства "БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ" (далі - відповідач) про визнання недійсними пунктів статуту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в п. 5.4. та п. 6.6. Статуту Відповідача, учасником якого є Панчук К.В. застосована пряма аналогія норм Закону України "Про господарські товариства", що суперечить положенням Глав 7, 8 Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства".

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.05.2014р. у справі №911/1198/14 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним п. 5.4. Статуту Приватного підприємства "БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ", затвердженого Рішенням Власників № 14 від 10.04.2012 р.

Визнано недійсним п. 6.6. Статуту Приватного підприємства "БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ", затвердженого Рішенням Власників № 14 від 10.04.2012 р. в частині: "більш як", та викладено п. 6.6. Статуту Приватного підприємства "БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ", затвердженого Рішенням Власників № 14 від 10.04.2012 р. в наступній редакції: "6.6. Збори Власників є правомочними та мають право приймати будь-які рішення, якщо на них присутні Власники (їх представники), які в сукупності володіють 60 відсотками голосів.".

Стягнуто з Приватного підприємства "БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, буд. 1, корп. Б; код ЄДРПОУ 35482152) на користь Панчук Катерини Володимирівни (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 30, кв. 12; ідентифікаційний номер 3400906904) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, третя особа звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2014 року у справі № 911/1198/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Кирильчука Дмитра Михайловича на рішення Господарського суду міста Київської області від 20.05.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 12.06.2014р. порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р., враховуючи перебування судді Гончарова С.А. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів у складі головуючого судді: Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника третьої особи надійшла заява про відкладення розгляду справи; від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

В судове засідання 25.06.2014р. представники відповідача не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.07.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий судді Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

В судове засідання 15.07.2014р. представники сторін не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 22.07.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014р. враховуючи перебування судді Гончарова С.А. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Куксов В.В.

Представники третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2014 р у справі № 911/1198/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 22.07.2014 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

22.07.2014 року представником позивача до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю участі представника позивача у судовому засіданні.

Розглянувши наведене клопотання позивача, колегією суддів відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд залишає без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався за неявкою представників сторін, розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, таке відкладення призводить лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи. Крім цього, позивач не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника (видати довіреність на представництво інтересів останнього іншому представнику)

Відповідно до п 3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.07.2014 року за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням власників Приватного підприємства "БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ" від 10.04.2012 р. № 14 було затверджено Статут Приватного підприємства "БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ" (нова редакція), зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Ірпінської міської ради 21.06.2012 р. (надалі - "Статут").

Відповідно до п. 5.4 Статуту, питання, які стосуються переходу (відчуження) права власності на корпоративні права у підприємстві від Власника до іншої особи, виходу (виключення) Власника із Підприємства, регулюються за аналогією норм, встановлених Цивільним кодексом України, Законом України "Про господарські товариства", що регулюють зазначені правовідносини стосовно товариств з обмеженою відповідальністю.

Пунктом 6.6 Статуту встановлено, що збори Власників є правомочними та мають право приймати будь-які рішення, якщо на них присутні Власники (їх представники), які в сукупності володіють більш як 60 відсотками голосів.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог від 28.04.2014 р., Позивач вважає п. 5.4. Статуту та п. 6.6. в частині "більш як" такими, що не відповідають вимогам законодавства, зокрема Главам 7, 8 Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно до ч.4 ст.12 ГПК України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Звертаючись до суду позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ст. 16 Цивільного Кодексу України, який повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 62 ГК України).

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом (ч. 4 ст. 62 ГК України).

Статтею 63 Господарського кодексу України визначено види та організаційні форми підприємств.

Так, відповідно до частини третьої статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч. 5 ст. 63 ГК України).

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти, зокрема, приватне підприємство (ч. 1 ст. 63 ГК України).

За визначенням, наведеним у частині першій статті 113 Господарського кодексу України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Таким чином закон, розкриває зміст приватного підприємства виключно в контексті його форми власності, але не встановлює певної організаційно-правової форми цього виду підприємства. Види організаційно-правових форм юридичних осіб наведені у ст.83 ЦК України, яка передбачає створення юридичних осіб у формі товариств, установ та в інших формах встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 ГК України, підприємство, якщо інше не встановлено законом, діє на підставі статуту. Отже, зважаючи на відсутність в законі спеціальної вказівки щодо приватних підприємств, єдиним і обов'язковим для цього виду підприємств установчим документом є статут, який за своїм змістом повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим ч. 4 ст. 57 ГК України, а саме - містити відомості про найменування суб'єкта господарювання, про органи управління і контролю, їх компетенцію, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 15.03.2011 р. N2571 зазначено, що спеціального закону, яким регулюється діяльність приватних підприємств, немає. Тобто всі питання організації та діяльності приватних підприємств слід вирішувати виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, інших законів.

Таким чином зважаючи на відсутність в законі будь-яких спеціальних вказівок щодо управління приватним підприємством, воно здійснюється в порядку і на умовах визначених статутом , який за своїм змістом повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим в ст. 57 ГК України.

Положеннями ст. 87 Цивільного кодексу передбачено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчі документи товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Отже, визначальним для правового регулювання діяльності приватних підприємств, в тому числі і врегулювання взаємовідносин між засновниками (учасниками) приватного підприємства є його установчі документи, які затверджуються учасниками підприємства за власним волевиявленням.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства та висновків зроблених на їх основі, колегія суддів констатує можливість викладення положень статуту приватного підприємства за аналогією інших нормативно правових актів, які регулюють правовідносини підприємств організаційно-правові форми яких подібні до приватного підприємства.

Таким чином добровільне та усвідомлене використання положень Закону України «Про господарські товариства» у тексті статуту приватного підприємства «БІЛДГРУПМЕНЕДЖМЕНТ» не суперечить вимогам законодавства прийнятого на момент його затвердження.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про неможливість застосування положень Закону України "Про господарські товариства" у статуті приватного підприємства.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2014 року у справі № 911/1198/14 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги третьої особи, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кирильчука Дмитра Михайловича задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2014 року у справі № 911/1198/14 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Панчук Катерини Володимирівни (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30, кв. 12; ідентифікаційний код 3400906904) на користь Кирильчука Дмитра Михайловича (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 24а; код ідентифікаційний код 3009615992) судові витрати у розмірі 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/1198/14 повернути до Господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді В.В. Куксов

І.А. Іоннікова