Ухвала суду № 47620653, 21.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21.07.2015Справа № 910/1613/13Суддя Мудрий С.М. розглянувши скаргу комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії державного виконавця у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення 15 328 721,96 грн.

Представники сторін:

від позивача: Полоз І.В. - представник за довіреністю № 91/2014/11/27-2 від 27.11.2014 року;

Шевченко О.П. - представник за довіреністю № 91/2015/02/23-2 від 23.02.2015 року;

від відповідача: Поліщук Л.П. - представник за довіреністю № 74-Д від 26.12.2014 року;

від ВДВС: не з'явився.

Встановив:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 15 328 721,96 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року у справі № 910/1613/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року позов задоволено повністю, стягнуто з комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 14 597 521,95 грн., три проценти річних в розмірі 523 139,40 грн. та індекс інфляції в розмірі 208 060,61 грн., а також судовий збір в розмірі 68 820,00 грн.

05.03.2015 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року, видано наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у задоволенні заяви комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про розстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року у справі № 910/1613/13 відмовлено.

02.07.2015 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" надійшла скарга на дії державного виконавця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року розгляд скарги призначено на 21.07.2015 року.

У судове засідання 21.07.2015 року представник ВДВС не з'явився, вимоги ухвали від 06.07.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 2998661.

Представник відповідач підтримав скаргу, просив суд задовольнити.

Представника позивача заперечував проти скарги.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні докази, суд вважає, що скарга комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії (рішення) державного виконавця не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Скаржник зазначає, що постановою від 05.05.2015 року відкрито виконавче провадження № 47430418 з виконання наказу № 910/1613/13 від 05.03.2015 року, але оскільки, дану постанову про відкриття виконавчого провадження боржник не отримав вчасно, та не мав змоги виконати рішення в добровільному порядку, крім того державний виконавець почав проводити дії по примусовому виконанню рішення не пересвідчившись , що боржник вчасно отримав дану постанову.

12.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про арешт коштів боржника.

Боржник після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження звернулось до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із листом вих. № 02/2989 від 16.06.2015 року про відкладення виконавчих дій, у зв'язку із невчасним отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

22.06.2015 року комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" отримало витяг про реєстрацію Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" направило лист Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вих.. № 02/3094 від 23.06.2015 року, відповідно до якого повідомляє про виконання ним попереднього договору № 53-15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 14.01.2015 року.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Частина 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 28 «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.

Відповідно до п.п. 3.7.1., 3.7.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору № 47430418 від 12.06.2015 року, відповідно до якої з боржника має бути стягнуто виконавчий збір у розмірі 1 539 754,20 грн.

Відповідно ч. 2 до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Скаржник звернувся до ВДВС із заявою вих. № 02/2989 від 16.06.2015 року, відповідно до якої просить відкласти виконавчі дії, тобто через 14 днів після отримання (02.06.2015 року) постанови про відкриття виконавчого провадження № 47430418 від 05.05.2015 року.

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" направило лист Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вих.. № 02/3094 від 23.06.2015 року, відповідно до якого повідомляє про виконання ним попереднього договору № 53-15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію від 14.01.2015 року, за яким боржник визнає та підтверджує перед кредитором заборгованість за теплову енергію спожиту до 01.07.2014 за договорами на постачання теплової енергії у гарячій воді, зазначеними в реєстрі, який є невід'ємною частиною цього договору станом на 01.01.2015 року на загальну суму 82 948 596,54 грн. та про відкладення виконавчих дій.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2. ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 3 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до підпункту 4.1.8. пункту 4.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 розпочинаючи виконання рішень про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 47430418 від 12.06.2015 року, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно.

Постановою про арешт коштів боржника № 47430418 від 12.06.2015 року, накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках, зазначених у постанові.

В матеріалах справи не містяться доказів стосовно звернення скаржника до державного виконавці із заявами (клопотаннями), висловлювання своїх доводів та міркувань з усіх питань, що виникли в процесі виконавчого провадження № 47430418, надання письмових пояснень, відповідно до положень частини 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», крім відкладення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Враховуючи, що рішення є обов'язковим до виконання на всій території України, а скаржник до цього часу не виконав рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року та вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи, та звернувся до державного виконавця вперше вже після винесення останнім постанов про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про стягнення виконавчого збору, а саме 16.06.2015 року, що підтверджується копіями фіскального чеку №2567 від 16.06.2015 року та списком згрупованих поштових відправлень по м. Києва від 16.06.2015 року, тому скарга комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії державного виконавця відмовити.

Суддя С. М. Мудрий