Постанова № 476186, 26.02.2007, Донецький апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
26.02.2007
Номер справи
7/324а
Номер документу
476186
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

26.02.2007 р. справа №7/324а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Алєєвої І.В.

суддів

Величко Н.Л.

М’ясищева А.М.

при секретарі:

Абдулазізовій О.Д.

за участю представників сторін :

від позивача :

Білик М.Ю. –дов.№01-2/358 від 02.11.06.

від відповідача:

Радченко А.В. 0- дов.№5376/10/10-1 від 20.02.07.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову господарського суду

Донецької області

від

11.12.2006 року (підписана 18.12.2006 року)

у справі

7/324а (суддя Малашкевич С.А.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” м. Донецьк

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000260823/0/8771/10/15-16-23/5 від 31.03.2006 року, №0000260823/1/11836/10/15-16-23/5 від 03.05.2006 року, №0000260823/2/19296/10/15-16-23/5 від 14.07.2006 року, №000026823/3/26054/10/15-16-23/5 від 20.09.2006 року

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” м. Донецьк, звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000260823/0/8771/10/15-16-23/5 від 31.03.2006 року, № 0000260823/1/11836/10/15-16-23/5 від 03.05.2006 року, №0000260823/2/19296/10/15-16-23/5 від 14.07.2006 року, №000026823/3/25054/10/15-16-23/5 від 20.09.2006 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 11.12.2006 року (підписана 18.12.2006 року) у справі №7/324а задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” м. Донецьк та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0000260823/0/8771/10/15-16-23/5 від 31.03.2006 року, № 0000260823/1/11836/10/15-16-23/5 від 03.05.2006 року, № 0000260823/2/19296/10/15-16-23/5 від 14.07.2006 року, № 000026823/3/25054/10/15-16-23/5 від 20.09.2006 року, про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” м. Донецьк суми бюджетного відшкодування на 2751 грн.

Постанова господарського суду мотивована відсутністю порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) (далі Закон “Про ПДВ”) .

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, не погоджуючись з постановою господарського суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, оскільки вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права. Заявник апеляційної скарги просить у задоволенні позову відмовити. При цьому він посилається на порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, і як наслідок, на те, що підприємством в 2005 році було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 2751 грн. На думку заявника апеляційної скарги визначення законодавцем юридичного значення податкової накладної, встановлення порядку видачі та вимог щодо її формального змісту дає підстави для висновку, що дотримання платником податку зазначеного порядку і форми податкової накладної є обов’язковою умовою для набуття податковою накладною юридичного значення, а отже і підставою, з якою п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) пов’язує право платника податків на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. Відповідач вважає, що зазначені обставини господарським судом при розгляді справи враховані не були.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” м. Донецьк, проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування. Позивач вказує на те, що спірні податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом безпідставно, оскільки встановлені ним в ході перевірки недоліки в заповненні податкових накладних позивача не роблять їх недійсними і не можуть свідчити про неможливість їх оцінки в якості доказів. Позивач зазначає, що він має право включити податок на додану вартість за цими податковими накладними до складу податкового кредиту.

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року в порядку статті 29 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002р. №3018-ІІІ, був визначений склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 11.12.2006р. (підписано 18.12.2006р.) у справі №7/324а (головуючий суддя: Калантай М.В., судді: Волков Р.В., Старовойтова Г.Я.).

Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2007р. в порядку ст.29 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002р. №3018-ІІІ, у зв’язку з відпусткою судді Калантай М.В., був змінений склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 11.12.2006р. (підписано 18.12.2006р.) у справі №7/324а (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., М’ясищев А.М.).

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

Податковий орган здійснив позапланову документальну виїзну перевірку позивача щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.12.2005 р. по 31.12.2005 р. За наслідками вказаної перевірки був складений акт №80/15-16-23/5/32036829 від 22.03.2006 р. (арк.9-22), у висновках якого зазначено про порушення Товариством п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) .

Даний акт перевірки був підставою для прийняття податковою службою повідомлення-рішення №0000260823/0/8771/10/15-16-23/5 від 31.03.2006 р., яким було зменшено суму бюджетного відшкодування на 2751 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем за всіма стадіями адміністративного оскарження, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна” м. Донецьк просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення№0000260823/0/8771/10/15-16-23/5 від 31.03.2006 р., № 0000260823/1/11836/10/15-16-23/5 від 03.05.2006 р., №0000260823/2/19296/10/15-16-23/5 від 14.07.2006 р., №000026823/ 3/25054/10/15-16-23/5 від 20.09.2006 р.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про ПДВ” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) забороняється включення до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається із змісту акту перевірки (арк.19) Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було констатовано, що позивачем неправомірно включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які виписані з порушенням порядку, встановленого законодавством про ПДВ, а саме: в податковій накладній №5847 від 01.11.2005 р.(арк.57), яка виписана ДП “Білоцерківський центр стандартизації, метрології та сертифікації” в графі “місцезнаходження” покупця не було вказано назву вулиці та номер будинку; в податковій накладній №2806 від 01.11.2005 р. (арк.60), виписаній ДП “ДЦ-Донецьк ТОВ Дистр.-Центр в графі “місцезнаходження” покупця не було вказано назву міста; в податкових накладних №17 від 02.11.2005 р. (арк.59), №18 від 09.11.2005 р. (арк.58), виписаних ТОВ “Євро спорт” в графі “місцезнаходження” продавця не було вказано назви міста.

Підставою для висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту стало виключно те, що цей податковий кредит був сформований за накладними з відповідними недоліками. Факти проведення позивачем господарських операцій, їх належність, обґрунтованість визначення у спірних податкових накладних відповідних сум ПДВ податковим органом не враховувалися.

Однак, матеріали справи містять докази того, що позивач сплатив податок на додану вартість разом з вартістю придбаних товарів та послуг. Сплачені суми податку на додану вартість були включені до податкових зобов’язань та сплачені до бюджету контрагентами позивача. Господарські операції, по яких виписані податкові накладні з помилками, здійснені фактично, що, зокрема, підтверджують лист ДП “ДЦ-Донецьк” №0712/06-01 від 07.12.2006 р. (арк.83), реєстр отриманих та виданих податкових накладних №8 за листопад 2005 р.(арк.116-130), лист ДП “Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації” №1554 від 29.11.2006 р. (арк.68), витяг з реєстру виданих податкових накладних (арк.72), платіжне доручення №1557 від 08.12.2005 р. (арк.73), витяг з банківської виписки за 08.12.2005 р.(арк.74), податкова декларація ТОВ “Дистребьютор-ЦЕНТР” за листопад 2005 р. (арк.114), податкова накладна № 2806 від 01.11.2005 р., видаткова накладна № 35842 від 01.11.2005 р., рахунок-фактура № 59333 від 01.11.2005 р., платіжне доручення № 13156 від 15.11.2006 р., податкова накладна № 18 від 09.11.2005 р., платіжне доручення № 6700 від 01.12.2005 р., акт приймання виконаних робіт від 30.11.2005 р., рахунок-фактура № СФ-0000023 від 24.11.2005 р., податкова накладна № 17 від 02.11.2005 р., акт приймання виконаних робіт від 30.11.2005 р., рахунок-фактура № СФ-0000025 від 29.11.2005 р., платіжне доручення № 6699 від 01.12.2005 р., податкова накладна № 5847 від 01.11.2005 р., платіжне доручення № 629 від 01.11.2005 р., акт виконаних робіт № 40180446 від 16.11.2005 р., рахунок № 40180446 від 26.10.2005 р.(арк.85-103).

Відповідач зазначені фактичні обставини не спростував.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судова колегія вважає, що з урахуванням вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону “Про ПДВ” щодо обов’язкових реквізитів податкової накладної, то вказаний Законі не містить тлумачення терміну “місце розташування” юридичної особи. В типовій формі податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 №165 (із змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 за №233/2037, всупереч пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ” мають місце розділи “місцезнаходження продавця” та “місцезнаходження покупця”, а не “місце розташування” продавця (покупця), як це передбачено Законом України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями). В Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 (із змінами та доповненнями), також відсутнє визначення терміну “місцезнаходження”, яке вживається в типовій формі податкової накладної.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду стосовно того, що невірне зазначення у графі “місцезнаходження покупця” найменування міста, найменування вулиці або номеру будинку не робить ці накладні недійсними, не свідчить про їх неналежність і недопустимість в якості доказів, та не позбавляє права позивача на включення податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту.

Аналізуючи зміст спірних податкових накладних, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд вірно визначився, що податковий орган мав можливість ідентифікувати контрагентів позивача, достовірно визначити господарські операції, їх суми та суми ПДВ, що підлягали сплаті позивачем своїм контрагентам.

Господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що податкові накладні були видані по реальнім господарським операціям, які відбулися між позивачем та його контрагентами, тому виявлені в накладних помилки не призвели до втрат бюджету, а позивач належними доказами підтвердив своє право на податковий кредит в спірних правовідносинах.

Відповідно до підпункту 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону “Про ПДВ” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наведений припис не містить відсильної норми на положення пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону, у зв’язку з чим відповідач помилково вважає, що порушення порядку виписування податкової накладної –це невірне їх заповнення. Законодавець встановив вимоги до податкової накладної, а також відповідальність у разі відсутності податкової накладної, з огляду на те, що за нормами Закону “Про ПДВ” на податковий кредит не можна розраховувати лише в одному випадку - взагалі за відсутності податкової накладної.

Доказів безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ, недостовірності проведених позивачем господарських операцій, несплати відповідних сум ПДВ відповідачем суду не надано.

У відповідності із статтею 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що податковим органом недоведені ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти адміністративного позову.

За таких обставин, з врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті СДПІ неправомірно.

З огляду на зазначене, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, господарський суд позов задовольнив правомірно.

Беручи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано виніс постанову, яка відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись статтями 103, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 11.12.2006 року (підписану в повному обсязі 18.12.2006 року) у справі №7/324а залишити без задоволення.

Постанову від 11.12.2006 року (підписану в повному обсязі 18.12.2006 року) господарського суду Донецької області у справі №7/324а - залишити без змін.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений та підписаний 05.03.2007 року.

Головуючий:

Судді:

Надруковано 6 примірників:

1 –у справу; 2 –сторонам у справі;

2 –ДАГС; 1 –ГС Донецької обл.

Попередній документ : 476184
Наступний документ : 476195