Постанова № 47614574, 03.01.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3819/11

"03" січня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Мірінович У.А. при секретарі судового засідання Мушій А.Б.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідач не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовною заявою Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська обєднана державна податкова інспекція звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 122 014,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, суду пояснив, що працівниками державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. За результатами перевірки складено акт від 16.08.2010 року № 370/17-01/23652004344 на підставі якого Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 17 грудня 2010 року за № 0005231701/2, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 122 014,00 грн., з них 79416,00 грн. за основним платежем та 42598,00 грн. за штрафними санкціями. Зазначені рішення відповідачем у судовому порядку не оскаржено та заборгованість у сумі 122 014,00 грн. у добровільному порядку не сплачена. Відповідно, не сплачені відповідачем 122 014,00 грн. узгодженого податкового зобовязань є податковим боргом, який підлягає до стягненню в судовому порядку.

Відповідач повторно в судове засідання не зявився і заперечень на позов не подав, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце слухання справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець Бережанською районною державною адміністрацією 17.12.2001 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ, як платник податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, п.2-3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-XII, який діяв на момент виникнення правовідносин, на відповідача покладений обовязок подавати до державних податкових органів та інших органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи та відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990р., із наступними змінами та доповненнями, передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів ( обов'язкових платежів)

Як вбачається із матеріалів справи, з 03.08.2010 року по 16.08.2010 року працівниками Тернопільської ОДПІ проведено перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. Перевірка проведена з відома та в присутності ФОП ОСОБА_2

За результатами перевірки складено акт від 16.08.2010 року № 370/17-01/23652004344, у якому встановлено порушення відповідачем п.п.7.3.1 п.7.3 та пп.7.8.1 ст.7, п.п.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, п.п.4.1.4а п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2181-ІІІ), внаслідок чого занижено суму ПДВ податкового зобовязання на 79416,00 грн., в тому числі по періодах вересень 2009 р. 6666,00 грн., жовтень 2009 р. 17775,00 грн., листопад 2009 р. 41795,00 грн., грудень 2009 р. 13180,00 грн.

На підставі акта перевірки Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 17 грудня 2010 року за № 0005231701/2, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 122014,00 грн., з них 79416,00 грн. за основним платежем та 42598,00 грн. за штрафними санкціями. Зазначене рішення отримане відповідачем 30.12.2010 року (а.с.10).

Доказів оскарження чи скасування у встановленому порядку податкового повідомлення - рішення від 17 грудня 2010 року за № 0005231701/2 відповідачем не надано та судом не здобуто. Також відповідачем не надано та судом не здобуто доказів, які б підтверджували самостійну сплату відповідачем визначеної у податковому повідомлені - рішенні суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, який діяв на момент виникнення правовідносин, податковий борг це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно п.п.5.2.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст.4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Відповідно п.п. 5.4.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначених цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість в сумі 122014,00 грн., з них 79416 грн. за основним платежем та 42598 грн. за штрафними санкціями є податковим боргом.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX Прикінцеві положення зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України в разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнуто протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пунктом 59.1. ст. 51 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У звязку з несплатою податкового боргу згідно ст. 59 ПК України відповідачу було надіслано податкову вимогу № 1 від 19.01.2011 року, яка станом на час розгляду справи судом в порядку ст. 60 ПК України не відкликана.

Однак, як слідує з матеріалів справи та пояснень представника позивача, незважаючи на вжиті відповідачем заходи, податковий борг по податку на додану вартість в сумі 122014 грн., з них 79416 грн. за основним платежем та 42598 грн. за штрафними санкціями відповідачем не погашено, що підтверджується обліковою карткою платника податку, та розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, розрахунком податкового боргу від 23.11.2011 року № 6365.

Відповідно до п.41.5. ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Пунктом 87.11. ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 10, 11, 94, 160 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Бережани, вул. Ковшевича, 37, ідент. номер НОМЕР_1) податковий борг у сумі 122 014 (сто двадцять дві тисячі чотирнадцять) гривень 00 коп. за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на рахунок №31119029700003, одержувач Державний бюджет, код одержувача 23588183, банк одержувача ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвали постанову. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також: прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 січня 2012р.

Головуючий суддяМірінович У.А.

копія вірна

СуддяМірінович У.А.