Постанова № 476082, 12.02.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

12.02.2007 р. справа №34/253пн

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

Апонащенко С.С. за довір. від 12.02.2007р. б/н, Усенко В.В. за довір.від 05.02.2007р. б/н – ДП “Техноскрап” ТОВ “Скрап” ,

від відповідача:

від першого відповідача – Маковецька Н.В. за довір. від 07.09.2006р. № 46193/10/10-013, Терентієва Г.Ж. за довір. від 08.11.2006р. № 55765/10/10-013 - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька

від другого відповідача – не з’явились - Управління Державного казначейства у м. Донецьку

,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

23.11.2006 року

по справі

№34/253пн

за позовом

Дочірнє підприємство "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" м.Донецьк

до

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька

про

зобов'язання відповідача 1. у п'ятиденний термін з дня отримання рішення суду надати відповідачу 2. висновок по декларації з податку на додану вартість № 162038 за грудень 2005 року на суму бюджетного відшкодування 100222грн. та зобов'язання відповідача

встановила:

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

08.08.2006р. Дочірнє підприємство “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства у м. Донецьку про зобов’язання першого відповідача у п’ятиденний термін з дня отримання рішення суду надати другому відповідачу висновок по декларації з податку на додану вартість № 162038 за грудень 2005року на суму бюджетного відшкодування 100222 грн. та зобов’язання другого відповідача протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу надати позивачу бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 100222 грн. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

Ухвалою від 28.08.2006р. було відкрито провадження в адміністративній справі у зв'язку з набуттям чинності Кодексом адміністративного судочинства України.

Прокурор Донецької області повідомленням від 02.11.2006р. № 05/1-08-06 повідомив про вступ до участі у справі у зв’язку з необхідністю захистів інтересів Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Постановою господарського суду Донецької області від 23.11.2006 року (складеною у повному обсязі 28.11.2006р.) позовна заява Дочірнього підприємства “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап” м. Донецьк задоволена частково: зобов’язано Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька надати до Управління державного казначейства у м. Донецьку Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок Дочірнього підприємства “Техноскрап” ТОВ “Скрап” по декларації за грудень 2005 року у розмірі 100222 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовну заяву господарський суд виходив з того, що відповідно до п.1.8 ст. 1 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає відшкодуванню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону “Про податок на додану вартість”. Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов’язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

Загальний строк розгляду справи 3 місяці 12 днів.

2.Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови

Відповідач з прийнятою постановою господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову від 23.11.2006р. та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовної заяви відмовити.

Апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що судом першої інстанції не взятий до уваги той факт, що відшкодування сум ПДВ не відбулось у зв'язку з тим, що немає підтвердження сум податкового кредиту зустрічними перевірками до виробника, тобто підтвердження кінцевої сплати сум ПДВ усіма задіяними у ланцюгу підприємствами.

Згідно п. 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В той же час, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

З викладеного заявником скарги зроблений висновок, що законодавцем передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, та відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону “Про податок на додану вартість” зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст.1 Закону).

Як вважає податкова інспекція з системного аналізу вищевказаних норм випливає, що Законом “Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Заявник скарги наполягає на тому, що надмірна сплата податку на додану вартість за спірний період не доведена позивачем та не підтверджена зустрічними перевірками та господарським судом винесене немотивоване рішення, неправильно застосовані норми матеріального права та позов задоволений необґрунтовано.

3.Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають чинному законодавству.

Податкова інспекція не надала у строк, встановлений п.п.7.7 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” до органу державного казначейства висновок про відшкодування сум ПДВ в розмірі 100222 грн. за грудень 2005 року, чим порушила законодавство України, та права підприємства.

Закон України “Про податок на додану вартість” не містить в собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування та правильність їх відображення у податковому обліку.

Із змісту п. 1.8 ст. 1 Закону “Про податок на додану вартість” вбачається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Нормами цього Закону не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, доводити надмірну сплату ПДВ та відслідковувати його сплату продавцем, а також про залежність права платника податку - покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу В обов'язки покупця, згідно з діючим законодавством України, не входить обов'язок перевірки наявності ліцензій та дозволів у продавця товару.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою є саме від'ємне значення за результатами звітного періоду. Від'ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону “Про податок на додану вартість”. Цим Законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

Враховуючи наведене позивач вважає постанову господарського суду Донецької області законною та обґрунтованою.

4.Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Позивач 20.01.2006 року надав до податкового органу декларацію по податку на додану вартість за грудень 2005року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування.

Згідно графи 25.1 декларації позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 100222 грн.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька здійснила позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по декларації за грудень 2005року за період з 01.11.2005р. по 31.11.2005р., про результати якої складена довідка від 25.04.2006року № 721/23-6-20364201.

У висновку довідки перевірки зазначено, що відповідно до п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (зі змінами і доповненнями) та п.п.5.12.2 ст.5 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість перевіркою встановлена сума ПДВ, що підлягає до відшкодування з бюджету у грудні 2005р. в сумі 100222 грн.

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), відповідно до пункту 13 Перехідних положень, діє з 1 червня 2005 року та встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 зазначеного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2005 року та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування надані за правилами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідачем була здійснена позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість по декларації за грудень 2005року за період з 01.11.2005р. по 31.11.2005р. Дані щодо суми бюджетного відшкодування в розмірі 100222 грн. за цей період підтверджені.

Відповідно до абзацу 2 вищенаведеного підпункту 7.7.5 податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Сторонами визнано, що податковий орган у порушення підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не надав висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за грудень 2005 року у встановлений термін.

Аналіз наведених норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що надання податковим органом висновку органам державного казначейства з зазначенням суми що підлягає відшкодуванню, у законодавчо встановлені строки, які не повинні перевищувати 60 днів наступних за днем отримання податкової декларації, є обов’язком податкового органу .

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган у встановлені терміни не надав висновку про бюджетне відшкодування органам державного казначейства і не відмовив у такому відшкодуванні платнику податку в порядку встановленому п.7.7. ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” .

За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у діях податкового органу вбачається протиправна бездіяльність щодо ненадання висновків із зазначенням суми відшкодування ПДВ, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок позивача по декларації за грудень 2005р.

Доводи податкового органу про те, що право платника податку на бюджетне відшкодування залежить від результатів перевірки всіх платників податку по всьому ланцюгу до виробника, судовою колегією не приймаються ,оскільки таке залежність не передбачена Законом України “Про податок на додану вартість”

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом “Про податок на додану вартість”, ст.ст.2, 17, 162, 184, 195, 198, 205, 212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В :

Постанову господарського суду Донецької області по справі № 34/253пн від 23.11.2006 року (складену у повному обсязі 28.11.2006р.) залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецьк без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 16.02.2007р.

Головуючий:

Судді:

Надруковано 6 примірників:

1 - позивачу

2 - відповідачам

1 -у справу

1- господарському суду

1- апеляційному господарському суду