Постанова № 475996, 21.02.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2007 р. справа №1/282

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

Бікєзін Д.В. (довіреність №13д/06 від 07.06.2006р.);,

від відповідача:

від третьої особи на стороні позивача:

від третьої особи на стороні відповідача:

Малімон С.О., директор (наказ № 6-к від 12.12.2000р.);

Василенко В.А. (довіреність б/н від 17.02.07р.)

Старченко С.М. начальник юр.відд. (довіреність №32 від 17.05.05р.)

Тихонюк А.А. (довіреність №4 від 22.01.07р.)

Селин І.М. (довіреність №3 від 22.01.07р.)

Терехов А.В. (паспорт ВА051584 від 11.11.95р.)

Бухтіярова І.В. (довіреність №б/н від 19.01.07р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Мадеса" смт.Желанне

на рішення господарського суду

Донецької області

від

10.10.2006 року

по справі

№ 1/282 (суддя Азарова З.П.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Спіч" м.Донецьк

до

за участю 3-ї особи

без самостійних вимог на стороні позивача

за участю 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватного підприємства "Мадеса" смт.Желанне

Закритого акціонерного товариства „АВК”,

м. Донецьк

Приватного підприємця Терехова Андрія Васильовича, м. Горлівка Донецької області

про

стягнення суми 175015,21грн. в порядку регресу.

В С Т А Н О В И В:

У 2006 році позивач, Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ”, м.Донецьк, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача –Приватного підприємства „МАДЕСА”, смт.Желанне Донецької обл., про стягнення суми 175 015,21грн. в порядку регресу.

Рішенням від 10.10.2006р. позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ”, м.Донецьк були задоволені в повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що згідно з транспортним замовленням ПП „МАДЕСА” прийняло на себе зобов’язання здійснити перевезення вантажу ЗАТ „АВК” сполученням Донецьк-Ватутіно-Київ. На підставі страхового акту та договорів добровільного страхування ТОВ „СК „СПІЧ” сплатило ЗАТ „АВК” страхове відшкодування в сумі 175 015,21грн. за неотримання ним вантажу. Згідно зі ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до ТОВ „СК „СПІЧ” перейшло право вимоги щодо стягнення суми 175 015,21грн. с ПП „МАДЕСА”.

Приватне підприємство „МАДЕСА”, смт. Желанне Донецької обл. не згодно з прийнятим рішенням. Відповідач вважає рішення прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права України, тому він звернувся 23.11.2006р. з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006р. скасувати в повному обсязі.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З-я особа без самостійних вимог на стороні позивача, ЗАТ «АВК»,м. Донецьк, надала письмове відношення до апеляційної скарги, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Від заявника апеляційної скарги надійшли клопотання: про призначення почеркознавчої експертизи; про зняття арешту з майна та банківських рахунків відповідача, залучення до участі у розгляді справи третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП Терехова А.В.

Судова колегія відмовила у задоволені клопотання про зняття арешту з майна відповідача, призначенні почеркознавчої експертизи в зв’язку з тим, що дані питання не розглядаються в даному господарському процесі, призначення даної експертизи є недоцільним, оскільки це питання повинно розглядатися в порядку кримінального або цивільного судочинства відповідно фізичних осіб, які не можуть бути залучені до участі в розгляді господарської справи, та задовольнила клопотання про залучення третьої особи.

Судом залучено до участі в справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог на боці відповідача ПП Терехова А.В., м. Горлівка, який надав письмові пояснення по факту втрати вантажу.

Сторони та 3-і особи надали суду витребувані ухвалами судової колегії матеріали та додаткові докази по справі, які долучені до матеріалів в порядку вимог ст. 101 ГПК України, враховуючи неможливість їх представлення суду першої інстанції по причинам, які не залежали від відповідача.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представники сторін та 3-х осіб підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Згідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню у даних правовідносинах, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджується двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін та 3-х осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з того, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, невідповідні висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що призвело до прийняття по спору неправильного рішення, яке не ґрунтується на законі та не відповідає вищевикладеним вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.11.2005р. між позивачем та третьою особою –ЗАТ «АВК»були укладені договори добровільного страхування вантажів: №Г/05-2048 та №Г/05-2049 на загальну страхову суму 175051 грн. 21 коп., згідно яких позивач, на підставі документів, наданих ЗАТ «АВК»ТДВ «Страховій компанії «СПІЧ», листа 3-ї особи від 22.12.2005р., Страхового акту №150/05 по добровільному страхуванню вантажів від 23.12.2005р., сплатив ЗАТ «АВК»вищезазначену суму страхового відшкодування, що підтверджується матеріалами справи (платіжне доручення №5367 від 23.12.2005р., витяг з банківського реєстру, лист Донбаської філії ВАТ «Кредитпромбанк», пояснення посадових осіб підприємства 3-ї особи та т.і.). В 2006 р. позивач звернувся до відповідача (претензія №457 від 26.06.07р.), а потім до господарського суду Донецької області з вимогами про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування, сплаченого страховиком, як до особи, відповідальної за заподіяні збитки, в порядку вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі. Рішення було прийняте судом у відсутність відповідача, який оскаржив рішення, в тому числі посилаючись і на неналежне повідомлення його про час та місце судового засідання.

Апеляційною інстанцією в порядку вимог ст. 101 ГПК України прийняті від сторін додаткові докази та матеріали, залучено до участі у справі 3-ю особу на боці відповідача для всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи.

Судовою колегією перевірено доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права щодо розгляду справи у відсутність сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання, і встановлено, що такої підстави для скасування рішення першої інстанції, передбаченої п.2. ч.3 ст.104 ГПК України, в даному випадку немає.

Апеляційною інстанцією встановлено, що відповідач –ПП «Мадеса»не знаходиться за своєю юридичною адресою: смт. Желанне Ясинуватського району Донецької області, вул. 50-років СРСР,1, оскільки поштова кореспонденція, направлена на цю адресу апеляційною інстанцією, повернута, є довідка пошти, що вся кореспонденція, поверталася адресатам, без вручення відповідачеві. Заявник апеляційної скарги, в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», офіційно не повідомив реєструючий орган та 3-ю особу про зміну свого місцезнаходження. Але в матеріалах справи відсутнє поштове повідомлення про неотримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження по справі, яке вважалося б доказом належного повідомлення судом відповідача про час та місце розгляду справи. Крім того, ухвала про відкладення розгляду справи та залучення до участі в справі 3-ї особи, в порушення вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України від 10.12.2002р. №75, не має відмітки про її відправку трьом особам, учасникам розгляду справи. Наслідком розгляду справи у відсутність сторони стало неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Відповідно до ст.ст. 54, 57 ГПК України, позивач в позовній заяві повинен викласти докази, які підтверджують його вимоги, а також додати до заяви необхідні документи. Здійснюючи правосуддя в господарських відносинах, суд повинен у визначеному законом порядку встановлювати по кожній справі об’єктивну істину. Обґрунтованість поданого позову, а також винесеного потім судового рішення визначається наявністю або відсутністю доказів.

Позивач в обґрунтування своїх вимог надав документи, які, на його думку, підтверджують вину саме відповідача у спричиненні збитків, а саме:

договір транспортного експедирування №98 від 01.01.04р., транспортний заказ №12363 від 15.11.2005р., товарні накладні від 16.11.2005р. №№238479, 238480, 238481, товарно-транспортні накладні від 16.11.2005р. №№506036, 506037, 506047, копії посвідчення на водія Калашнікова А.М., свідоцтва про реєстрацію автомобіля АН 70-65 АР з «полуприцепом»№АН 41-17 ХХ.

При дослідженні доказів судовою колегією встановлено, що первинні документи, надані позивачем, не є належним доказом спричинення збитків з причини втрати вантажу третій особі саме відповідачем.

З'ясувавши фактичні обставини справи, розглянувши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги доводи сторін та 3-х осіб, судова колегія встановила: що,

відповідно до п.п.2.3, 3.3.3, 5.2 договору транспортного експедирування, експедитор, ПП „Мадеса”, має права та обов’язки у взаємовідносинах з клієнтом, ЗАТ „АВК”. Зокрема, в даному договорі експедитором є ПП „Мадеса” в особі директора Малімон С.А., який повинен надати послуги особисто, а в необхідних випадках може залучати для виконання своїх обов’язків інших осіб. Як передбачено ст.ст.932,528 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов’язків інших осіб, якщо з умов договору не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. Оскільки з 01.01.2004року (дати укладання договору) діють норми ЦК України, то зобов’язання за загальним правилом відповідно до ст.527 ЦК України є особистими. Правові зв’язки між іншою особою і боржником повинні існувати на підставі окремого правочину, тому що правомочності експедитора на залучення третіх осіб є особливістю договору експедиції, пов’язаними з договором перевезення;

в тексті договору сторони не передбачили можливість передачі повноважень експедитора водію, тому посилання позивача на виконання сторонами договору по конкретному перевезенню вантажу за транспортним заказом № 12363 від 15.11.05р. за маршрутом Донецьк-Ватутіно-Київ при експедируванні водієм-експедитором Калашніковим, без внесення змін до договору, є передчасним;

в матеріалах справи відсутній будь-який документ, який свідчить про передачу повноважень експедитора за спірним договором від ПП „Мадера” в особі директора Малімон С.А. будь-якій іншій особі (довіреність, договір на перевезення, дорожній лист та т.і.);

товарно –транспортні накладні містять виправлення та відсутні повні дані про водія, відсутній дорожній лист, який підтверджував би направлення цього водія саме відповідачем з вказанням маршруту, за яким направлено автомобіль (як того вимагає п.11.1 Правил перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 з подальшими змінами та доповненнями, у разі наявності між відповідачем та іншою особою взаємовідносин за договором перевезення або договором транспортного експедирування), в протоколі узгодження відстані, маршруту та часі доставки вантажу (додаток до договору транспортного експедирування) відсутній саме такий маршрут, який вказано в супроводжуючих документах, відсутнє вказання ваги та обсягу вантажу, його детальне найменування, обов’язковість чого в транспортному заказі передбачена п.3.1.1 договору транспортного експедирування, даний транспортний заказ є тільки попереднім узгодженням сторонами перевезення даного вантажу, даний водій не знаходиться з відповідачем ані в трудових, ані в цивільно-правових відносинах, оскільки знаходиться в трудових взаємовідносинах з третьою особою, ПП Тереховим А.В. (трудовий договір від 01.02.06р. №274), відсутні докази знаходження у будь-яких взаємовідносинах відповідача та вказаної третьої особи.

Важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками кредитора та протиправною поведінкою боржника, що виразилася в порушенні ним прийнятих на себе зобов’язань.

Для можливості відшкодування в порядку регресу суми позивачеві в даному випадку необхідно довести належними засобами доказування наявність спричинення 3-й особі збитків саме відповідачем. Позивачем не приведені обґрунтування причинного зв’язку між діями відповідача та збитками, спричиненими 3-й особі втратою вантажу, в зв’язку з чим йому було сплачено страхове відшкодування.

Згідно з вимогами ст.ст. 203 –209 Цивільного кодексу України, повинен бути доведеним факт понесення 3-ю особою збитків з причини протиправних дій відповідача. Однак в матеріалах справи відсутні такі докази, і судова колегія вважає, що в даному випадку присутні ознаки дій, переслідуваних в кримінальному порядку і питання встановлення винних осіб у факті втрати вантажу можливо встановити лише шляхом порушення та розгляду кримінальної справи.

Позивачем не доведені об’єктивна та суб’єктивна сторона спричинених збитків, оскільки позивач не довів протиправної поведінки відповідача, яка виразилася у невиконанні або неналежному виконанні ним його договірних зобов’язань.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд Донецької області прийняв рішення з неповним з'ясуванням обставин та їх недоведеністю, в зв'язку з чим висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006 року у справі №1/28 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню, а у позовних вимогах позивача про стягнення суми 175 015,21грн. в порядку регресу слід відмовити в зв’язку з недоведеністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодовуються з позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „МАДЕСА”, смт. Желанне Донецької обл. на рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006 року у справі №1/282 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006 року у справі №1/282 –скасувати.

Відмовити у позовних вимогах Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ”, м. Донецьк до відповідача –Приватного підприємства „МАДЕСА”, смт. Желанне Донецької області про стягнення суми 175 015,21грн. в порядку регресу.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „СПІЧ”, 83000 м. Донецьк, вул.Постишева,101, ЗКПО 32123558, на користь Приватного підприємства „МАДЕСА”, 86023 смт. Желанне Ясинуватського району Донецької області, вул. 50-років СРСР,1, ЗКПО 30905643, державне мито в розмірі 850 грн.

Зобов’язати господарський суд Донецької області видати наказ та поворотний наказ про стягнення суми 175 015,21грн. і судових витрат.

Головуючий

Судді:

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС