Рішення № 47597752, 13.01.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/29939/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"13" січня 2015 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді Савлук Т.В.

при секретарі Гноілек М.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго", звернулось з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на загальну суму 34807,29 грн., яка складається з: основної суми боргу за спожиту електричну енергію - 28078,93 грн., 3% річних - 2429,05 грн., інфляційна складова боргу 4299,30 грн., та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 348,08 грн., який сплачено позивачем за подання позову до суду.

Представник позивача Стовбун С.В. в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила їх задовольнити. (а.с. 52)

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою зазначеною в позовній заяві, про поважні причини неявки суду не повідомив.

На підставі ч.1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Правовідносини, пов'язані із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово - комунальні послуги", відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії між споживачем та енергопостачальною організацією.

Взаємовідносини між побутовим споживачем електричної енергії та енергопостачальною організацією регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 № 1357 (далі по тексту - Правила).

Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Згідно пункту 3 Правил споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

Енергопостачальні організації, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладені договору про користування електричною енергією.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 що підтверджується Довідкою Садівничого товариства "Електрон" за №88 від 14 грудня 2012 року. (а.с.10).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Виходячи з предмету позову, Публічним акціонерним товариством "Київенерго" пред'явлено вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергії в сумі 34807,29 грн., яка виникла за період з листопада 2011 року по листопад 2014 року, яка включає: основна сума боргу за спожиту електричну енергію - 28078,93 грн., 3% річних - 2429,05 грн., інфляційна складова боргу 4299,30 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку, відкритого на ім'я відповідача, та розрахунком боргу наведеним позивачем у позовній заяві.

Як убачається з матеріалів справи, 11 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" до ОСОБА_1 укладено угоду про розстрочення сплати заборгованості за Договором про користування еклектичною енергією №10105437405 від 11 лютого 2013 року, за умовами якого, сторони досягли згоди, щодо встановлення графіку погашення заборгованості за спожиту електричну енергію. Крім того з тексту укладеного Договором убачається, що боржник визнав наявність заборгованість перед Кредитором за договором про користування електричною енергією на загальну суму 29158,46 грн., яка виникла станом на 11 лютого 2013 року, та зобов'язувався погасити борг рівними частинами в період з 01 березня 2013 року по 01 серпня 2013 року включно. (а.с. 37)

Пунктом 27 Порядку передбачено, що у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії.

У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Згідно з п. 28 Правил користування електричною енергією для населення, у разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із надати довідки, що заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та підтверджують його неплатоспроможність.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене вбачається, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг з електропостачання, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК Українияк спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію підлягає задоволенню в повному обсязі, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту електроенергію, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, на загальну суму 34807,29 грн.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 348,07 грн., які сплачено позивачем за подання даного позову до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 68 Житлового кодексу Української РСР, ст.625 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування електричною енергією для населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 № 1357, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 174, 208, 209, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до ОСОБА_1 про заборгованість за спожиту електричну енергію задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 34807,29 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 348,07 грн., а всього на загальну суму 35155 (тридцять п'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 36 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання її копії.

С у д д я