Ухвала суду № 47577190, 16.07.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6478/15

Головуючий у першій інстанції Кодінцева С. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Колеснікова Г.Я., Фальчука В.П.

при секретарі: Швець В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 09 червня 2015 року про надання дозволу державному виконавцю ВДВС Болградського районного управління юстиції Одеської області Чаленко В.А. на примусовий вхід до домоволодіння за місцем проживання боржника для проведення опису й арешту майна по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, діючого в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5; за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції Одеської області, Чаленко В.А. звернувся до Болградського районного суду Одеської області з поданням про надання дозволу на примусовий вхід до приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яким просить дозволити примусове входження у житловий будинок для примусового опису та арешту транспортного засобу з подальшою передачею майна іншій особі для зберігання.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 09.06.2015 року подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції Одеської області Чаленко В.А. про надання дозволу на примусовий вхід до приміщення - задоволено. Надано дозвіл Державному виконавцю Відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції Одеської області Чаленко В.А. на примусовий вхід до домоволодіння за місцем проживання боржниці ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 для проведення опису й арешту майна боржника.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 09.06.2015 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні ухвали норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції Одеської області, Чаленка В.А., надаючи дозвіл на примусовий вхід до приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для примусового опису та арешту транспортного засобу з подальшою передачею майна іншій особі для зберігання, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені матеріали зведеного виконавчого провадження, свідчать про не бажання боржниці добровільно виконати рішення суду. Крім того, суд виходив з необхідності належного виконання виконавчого документа (рішення суду) про стягнення з боржника коштів та недопущення порушення прав стягувача.

Такий висновок районного суду є правильним.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції Одеської області перебувають виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9 коштів у сумі 586 126,97 грн. на підставі виконавчих листів № 1507/2589/12 виданих Болградським районним судом Одеської області.

Зазначені вимоги боржницею ОСОБА_2 добровільно не виконуються на протязі 2013-2015 років. В порядку примусового виконання, державний виконавець встановив, що боржниця має майно у спільній власності з ОСОБА_10. У зв'язку з чим державний виконавець направив до Болградського районного суду Одеської області подання про виділення частки майна. Ухвалою зазначеного суду від 05.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.12.2014 року, подання задоволено та визначено, що ОСОБА_2 належить 1/2 частка транспортного засобу Mersedes-Benz 312 D, 1999 року випуску, зеленого кольору, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_10.

Державним виконавцем на адресу боржниці ОСОБА_2: АДРЕСА_1 було направлено рекомендованим листом вимогу добровільно пред'явити 20.03.2015 вищезазначений транспортний засіб для проведення виконавчих дій, а саме опису та арешту для подальшої передачі на реалізацію. Дану вимогу боржниця отримала, що підтверджується поштовим повідомленням, однак не виконала її.

Проте, державному виконавцю стало відомо, що транспортний засіб боржниця зберігає у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1, а тому виникла потреба в наданні дозволу на примусовий вхід до названого домоволодіння, оскільки добровільно боржниця їм перешкоджає в цьому.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, у зв'язку з чим та зокрема має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ,що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно положень п. 9 ч. 3 ст. 5 вказаного Закону,державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Районний суд вірно зазначив, що конституційна гарантія недоторканності житла, передбачена ст. 30 Конституції України, не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Правильно встановивши обставини справи та вірно застосувавши норми законодавства, районний суд прийшов до обгрунтованого висновку щодо задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для примусового опису та арешту транспортного засобу з подальшою передачею майна іншій особі для зберігання.

Доводи апеляційної скарги про те, що боржник направляла державному виконавцю лист, де зазначила про те, що транспортний засіб належить її чоловіку, який перебуває за межами Одеської області і після його повернення транспортний засіб буде представлений державному виконавцю для проведення опису, не можуть бути взятими до уваги оскільки виконавчі дії щодо опису транспортного засобу були призначені на 20.03.2015 року, але транспортний засіб не був представлений державному виконавцю до червня 2015 року. За цей час транспортний засіб, де ? частина належить боржнику було оголошено у розшук, і, після отримання інформації про знаходження транспортного засобу за місцем проживання боржника, державний виконавець звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника.

Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець мав повідомити про опис транспортного засобу чоловіка боржника, якому належить 1/2 частина транспортного засобу є неспроможними, оскільки чоловік ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження. До того ж державний виконавець звернувся до суду із заявою про виділ частки майна боржника, яка судом була задоволена і судове рішення про це вступило в законну силу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ч. 1 п. 1, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 09 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Г.Я. Колесніков

В.П. Фальчук