Рішення № 47573037, 23.07.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/737/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

23.07.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Белінської І.М., Франко В.А.,

при секретареві: Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2014 року у справі за позовом прокурора Компанївського району Кіровоградської області в інтересах держави до Марївської сільської ради Компаніївського району, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень сесії, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року прокурор Компаніївського району звернувся в суд з позовом в інтересах держави до Марївської сільської ради Компаніївського району (далі по тексту МСР) та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення сесії в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, визнання недійсним рішення сесії в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та про зобовязання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку територіальній громаді в особі сільської ради, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що в ході проведеної прокуратурою району перевірки встановлено прийняття МСР незаконних рішень, внаслідок яких з комунальної власності вибули земельні ділянки на території с. Тернова Балка, під якими розташоване Юріївське золоторудне родовище, що є власністю народу України. А саме, п.п. 1, 2 рішення МСР від 03.09.2009 року №316 ОСОБА_2 жительці м. Марганець Дніпропетровської області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території с. Тернова Балка МСР за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у землях запасу державної власності. Пунктами 2, 3 рішення МСР від 18.11.2009 року №360 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. На підставі цих актів ОСОБА_2 28.12.2009 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в установленому законом порядку. Вказав, що, оскільки земельну ділянку надано для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель сільськогосподарського призначення, то вказані рішення прийняті всупереч ст.ст.22, 38, 39 ЗК України. Крім того, на час прийняття оспорюваних ним рішень був відсутній генеральний план с. Тернова Балка, межі села встановлені не були, тому рішення прийняті в порушення п.п.12 Перехідних положень ЗК України. Крім того, всупереч вимог ст.118 ЗК ОСОБА_2 особисто не зверталась до сільської ради з заявою про відведення земельної ділянки у власність, від її імені діяла інша особа згідно з супровідним листом Всеукраїнської громадської організації "Господарі землі", тобто особа, не уповноважена на звернення з такою заявою. Прокурор дійшов до висновку, що ОСОБА_2 не мала на меті задоволення за рахунок отриманої у власність земельної ділянки особистих потреб шляхом розміщення житлової забудови, а дійсною метою її було подальше відчуження земельної ділянки та передача її підприємству, яке буде здійснювати промисловий видобуток золота Юріївського родовища, що є прихованою угодою, тому просив суд визнати недійсним рішення сесії МСР від 03.09.2009 року №316 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, рішення сесії МСР від 18.11.2009 року №360 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (п.62 додатку до рішення). Просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 та зобовязати її повернути земельну ділянку територіальній громаді в особі МСР.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2014 року до участі у справі залучено у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Реєстраційна служба Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області, Відділ Держземагнства у Компаніївському районі Кіровоградської області (т.1 а.с.43).

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2014 року прийнято відмову прокурора від позову в частині зобовязання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку територіальній громаді в особі МСР та в цій частині провадження у справі закрито (т.1, а.с.75).

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення сесії Марївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 03.09.2009 року №316 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у землях запасу державної власності за адресою с. Тернова Балка Марївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Визнано недійсним рішення сесії Марївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 18.11.2009 року №360 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) (п. 62 додатку до рішення). Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 850552, виданий 28 грудня 2009 року на імя ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га в межах згідно з планом, розташовану в с. Тернова Балка, вул. ім. Л.Ковтунця, буд.28 КомпаніївськогорайонуКіровоградської області.

Додатковим рішенням суду від 05 лютого 2015 року стягнуто з Марївської сільської ради Компаніївського району на користь держави судовий збір (т.1 а.с.114).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити.

МСР та треті особи своїх представників у судове засідання не направили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. МСР надала до суду заяву про розгляд справи без її участі (т.2 а.с.84). Треті особи причину неявки суду не повідомили. Колегія суддів ухвалила слухати справу без участі представників МСР та третіх осіб на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову прокурора суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття МСР рішення про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки була відсутня будь-яка містобудівна чи інша передбачена законом документація, яка б встановлювала межі с. Тернова Балка Компаніївського району, тому сільська рада перевищила свої повноваження щодо розпорядження землями в населеному пункті, межі якого не визначені, та виходив з доведеності інших підстав позову для визнання рішень сесії МСР незаконними, а державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі, що пунктом 2 рішення сесії МСР від 03.09.2009 року №316 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у землях запасу державної власності за адресою: с. Тернова Балка Марївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (т.1,а.с.8-9).

Рішенням сесії МСР від 18.11.2009 року №360 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови Марївської сільської ради в с.Тернова Балка, присвоєно адресу присадибним ділянкам згідно з додатком (т.1, а.с.9-12, 25-27),на підставі якого 28 грудня 2009 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану в с. Тернова Балка по вул. ім. Л. Ковтунця, 28, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), серії ЯК №850552. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в установленому законом порядку. Земельній ділянці присвоєно кадастровий №3522883000:53:000:0052 (т.1, а.с.28).

Конституцією України встановлено, що земля є обєктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.ст.13, 14 Конституції).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною першою ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.12 ЗК України розпорядження землями територіальної громади села та передача їх у власність належить до повноважень сільської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу. Статтею 40 ЗК визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Згідно з нормами ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст.126 ЗК). Частиною 6 ст.118 ЗК передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. У місячний термін відповідна рада розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (ч.ч.7, 8, 9, 10 ст.118 ЗК).

Задовольняючи позов прокурора суд виходив з того, що рішенням МСР від 03.09.2009 року №316 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у землях запасу державної власності, і таке порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земельної ділянки відповідачеві (ст.20,21 ЗК).

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Як встановлено ст.ст.18-21 ЗК земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на девять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями, та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок. Кожна із вказаних категорій може перебувати у запасі. Цільове призначення земель це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій. Цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонування земель, а також правового режиму відповідної категорії земель. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії, а також їх використання в межах відповідної категорії віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст.22 ЗК землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Будівництво житлових будинків в межах населених пунктів здійснюється на землях житлової та громадської забудови, які є самостійною категорією в структурі земельного фонду України. Відповідно до ст.ст.38, 39 ЗК до категорії земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших обєктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Тобто, характерною ознакою земель житлової та громадської забудови є їх розташування у межах населених пунктів.

Зі змісту заяви ОСОБА_2 від 30 травня 2009 року про надання у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) убачається, що вона просила виділити їй землю за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі МСР (т.2, а.с.4).

За даними проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) за адресою с. Тернова Балка, відведення земельних ділянок здійснено з категорії земель житлової та громадської забудови (т.2, а.с.111-121). Згідно з пояснювальною запискою до вказаного проекту на момент обстеження земельні ділянки за основним цільовим призначенням відносились до категорії земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі. Проектом відведення не передбачена зміна цільового використання земельних ділянок. Запроектовані до відведення земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту в с. Тернова Балка, відводяться за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (т.2 а.с.120).

За висновком Компаніївської райдержадміністрації від 25.06.2009 року №69 по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) райдержадміністрація погодила відведення цих земельних ділянок загальною площею 17 га ( у тому числі земельної ділянки ОСОБА_2В.), з яких 17 га надається за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі МСР (т.2 а.с.127).

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 було надано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови с. Тернова Балка Компаніївського району (т.2 а.с.2-21). Та обставина, що земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_2, за своїм цільовим призначенням на час прийняття оспорюваних рішень та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку відносилась до категорії земель житлової та громадської забудови підтверджується довідкою відділу Держземагенства у Компаніївському районі від 27.10.2014 року №1890/02/01-09, наданою на запит прокурора, про те, що станом на 18 червня 2009 року земельна ділянка, передана ОСОБА_2, згідно форми 6-зем відносилась до земель житлової та громадської забудови (присадибні ділянки) (т.1 а.с.33).

Таким чином, письмовими доказами по справі підтверджується, що ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови с. Тернова Балка, що відповідає її цільовому призначенню. Помилкове зазначення у рішенні сільської ради від 03.09.2009 року №316 про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення спростовується письмовими доказами по справі та не свідчить про порушення цільового призначення землі, оскільки фактично земельна ділянка надана за рахунок земель житлової та громадської забудови і саме для мети індивідуального житлового будівництва, що відповідає нормам ЗК України.

Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги вказане повідомлення відділу Держземагенства у Компаніївському районі про категорію землі, її цільове призначення та не врахував дані державної статистичної звітності про те, що на момент прийняття оспорюваних рішень МСР спірна земельна ділянка мала правовий режим земель житлової та громадської забудови, що землі по с. Тернова Балка обліковувались по категоріям, по землям велась державна статистична звітність форми 6-зем.

Зважаючи на вищевикладене суд першої інстанції безпідставно послався направову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 14 травня 2014 року у справі № 6-35 цс14, оскільки у вказаній справі існували інші обставини, а саме недотримання порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки і недотримання порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки, ніж ті, що були предметом розгляду даної справи.

Також підставою позову прокурора було те, що на час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 були відсутні та не встановлені межі с. Тернова Балка.

Статтею 173 ЗК України передбачено, що межа району, села, селища, міста, району у місті це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст (п.«б» ч.1 ст.12 ЗК). Згідно з ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Частиною першою ст.122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 21 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою. Статтею 1 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що генеральний план населеного пункту це містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій,з урахуванням яких визначається цільове призначення земель. До містобудівної документації належать генеральний план населеного пункту, схема планування території, детальний план території тощо.

Частиною 2 ст.12 зазначеного Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, вирішують питання у тому числі вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п.12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.Використання земельних ділянок для забудови здійснюється відповідно до містобудівної документації. Відповідно до ч.2 ст.173 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) межі села встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Статтею 46 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень.

Статтею 176 ЗК України передбачено, що межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України. Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно-територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.

Проте, форму та порядок видачі державних актів України на межі адміністративно-територіальних утворень чинним законодавством як на час вирішення питання про передачу земельної ділянки, так і на час розгляду даної справи не затверджено.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположенням поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Методичними рекомендаціями з розробки проектів землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту, затверджених наказом Держкомзему від 10.07.2008 року №165 (чинними на час прийняття оскаржуваних рішень) було встановлено, що межі населеного пункту зазначаються на картах (планах) таких масштабів, які є прийнятними для точного встановлення їх місця розташування, в разі необхідності на окремих вкладках більш крупного масштабу. Встановлення меж населеного пункту вважається таким, що відбулося, після встановлення меж в натурі (на місцевості) та внесення відомостей до державного земельного кадастру.

Таким чином, межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру.

Системний аналіз Законів України «Про планування і забудову територій» і «Про землеустрій» свідчить про те, що до земель населених пунктів, у тому числі земель житлової та громадської забудови, існує подвійна система планування їх використання - містобудівна та землевпорядна.

Як свідчать довідки МСР, відділу Держземагенства у Компаніївському, Компаніївської райдержадміністрації генеральний план с. Тернова Балка відсутній. (т.1, а.с.38-40).

Однак, згідно з довідкою МСР від 07.10.2014 року №02-23/294 межі населеного пункту чітко визначені по всіх картографічних матеріалах сільської ради (т.1, а.с.39). Картографічні матеріали про межі с. Тернова Балка в сільській раді зберігаються у вигляді документації про грошову оцінку населених пунктів за 1998 рік (т.1 а.с.217-220). Як повідомив Відділ Держземагенства у Компаніївському районі на запит прокурора листом від 14.05.2015 року №10-1112-0.6-940/2-15 в публічній кадастровій карті України виділено межі с. Тернова Балка Марївської сільської ради та наявна технічна документація по грошовій оцінці земель сіл Марївка, Зелене, ОСОБА_3, де уточнювались планово-картографічні основи населених пунктів (т.1 а.с.216)

Згідно з ч.1 ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться, зокрема, з метою встановлення місця розташування обєктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, встановлення кількісних та якісних характеристик земель,необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

За даними пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Тернова Балка Компаніївського району на момент обстеження земельні ділянки за основним цільовим призначенням відносились до категорії земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі. Запроектовані до відведення земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту с. Тернова Балка, на землях житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі МСР та мають прості конфігурації (т.2, а.с.120).

Технічна документація по грошовій оцінці земель сіл Марївка, Зелене, ОСОБА_3 Компаніївського району розроблена у 1998 році Українською Академією аграрних наук (Кіровоградський філіал) за замовленням Управління земельних ресурсів Кіровоградської області. За даними розділу 1.2 Технічної документації планово-картографічною основою сіл є плани в масштабі 1:10000, складені у 1988 році Кіровоградським філіалом інституту землеустрою УААН під час проведення корегування планово-картографічного матеріалу території СПСС «Нива». Загальна площа земель с. Тернова Балка складає 37,4 га. Додаток 1 це план земельної ділянки с. Тернова Балка, масштабом 1:50000, на якому визначені межі села, номери кварталів, землі загального користування (т.1 а.с.217-220).

Загальнодоступною Публічною кадастровою картою України підтверджується те, що відомості про межі населеного пункту с. Тернова Балка Компаніївського району Кіровоградської області та відомості щодо меж земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_2, внесені до Державного земельного кадастру.

Планом земельної ділянки с. Тернова Балка, Публічною кадастровою картою України та збірним кадастровим планом Компаніївського району підтверджується, що с. Тернова Балка має встановлені межі, спірна земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_2, розташована у межах с. Тернова Балка Компаніївського району Кіровоградської області.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність будь-якої містобудівної чи іншої передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі с. Тернова Балка, та про перевищення сільською радою повноважень щодо розпорядження землями в населеному пункті, межі якого не визначені, спростовується письмовими доказами по справі.

Надані прокурором рішення сесії МСР від 15.03.2013 року №219 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж сіл сільської ради та від 15.10.2013 року №287 про погодження проекту землеустрою щодо встановлення меж сіл Марївка, Зелене, ОСОБА_3 Марївської сільської ради Компаніївського району не спростовують наявність встановлених меж с. Тернова Балка станом на час прийняття рішень щодо надання відповідачеві у власність спірної земельної ділянки, а свідчать про необхідність зміни меж населеного пункту, зокрема с. Тернова Балка у звязку із збільшенням його площі з 37,4 га (станом на 1998 рік) до 46,9110 га станом на 2013 рік.

Різні висновки Відділу регіонального розвитку містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Компаніївської районної державної адміністрації, до повноважень якого входить погодження розташування земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, на які як на доказ відсутності документів, що підтверджують встановлення меж с. Тернова Балка, посилався прокурор, а саме від 19.02.2009 року про можливість відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яким не погоджено розташування земельних ділянок в с. Тернова Балка та на висновок цього органу від 15.06.2009 року, яким таке розташування пізніше погоджено, не є безспірним доказом відсутності встановленої законом документації щодо підтвердження меж населеного пункту, оскільки вказаний відділ при наданні висновків, розглядає той пакет документів, який було надано у конкретному випадку, тобто станом на лютий 2009 року та на червень 2009 року (т.2 а.с.142-143).

Також суд першої інстанції безпідставно вважав встановленою ту обставину, що в порушення вимог ст.118 ЗК України ОСОБА_2 не зверталась особисто до МСР з заявою про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки, оскільки такі висновки спростовуються наявними у справі доказами.

З супровідного листа Всеукраїнської громадської організації «Господарі землі» випливає, що особи, зазначені у списку, зокрема ОСОБА_2 (п.5 списку) доручають ОСОБА_4 бути їх представником у відділі земельних ресурсів, сільській раді і інших установах з питань щодо набуття права власності на землю, що розташована в с. Тернова Балка Компаніївського району Кіровоградської області. Представнику надається право, зокрема, подавати від свого імені документи, заяви (т.1 а.с.31).

В технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та виготовленню державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 в с. Тернова Балка по вул. ім. Л. Ковтунця, 30 міститься заява від 30 травня 2009 року на імя голови МСР від ОСОБА_2 про надання відповідно до ст.ст.40, 118, 121, 125 ЗК України у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.2 а.с.4). Докази того, що вказану заяву посвідчила своїм підписом не особисто ОСОБА_2, а інша особа, в матеріалах справи відсутні. Відомості про те, що ОСОБА_2 оспорюються будь-які дії ОСОБА_4, вчинені з метою набуття нею права власності на спірну земельну ділянку, в матеріалах справи також відсутні.

Згідно з екологічною картою, затвердженою Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області від 18.09.2007 року, у Компаніївському районі Кіровоградської області знаходиться Юріївське золоторудне родовище загальнодержавного значення. Родовище частково знаходиться в землях природоохоронного значення ботанічна памятка природи місцевого значення «Тернова Балка» загальною площею 10 га, біля села Зелене Компаніївського району Кіровоградської області (т.1, а.с.205). Погоджено видачу ліцензії на геологічне вивчення Юріївського золоторудного району .

Відповідно до пояснювальної записки заступника Голови правління НАК «Надра України» по обґрунтуванню необхідності отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення Юріївського золоторудного родовища, територія родовища розташована на правобережжі Дніпра, в долині ріки Інгул, в межах Компанїівського району Кіровоградської області на сільськогосподарських угіддях СТОВ с. Тернова Балка (т.1 а.с.204). Розроблено програму робіт та план розвитку робіт на Юріївському родовищі золота на 2007-2012 роки (т.1 а.с.202).

Прокурор посилався на порушення ст.4 Кодексу України про надра як на одну з підстав для визнання незаконними рішень сесії МСР та недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2

Згідно ст.4 Кодексу України про надра надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності українського народу на надра, є недійсними.

Проте, з таких підстав позов прокурором не заявлявся.

Також прокурор обґрунтовував позов тим, що ОСОБА_2 на території МСР не проживає, а тому не була зацікавлена в одержанні земельної ділянки саме для будівництва та обслуговування жилого будинку, не мала на меті задоволення особистих потреб шляхом розміщення житлової забудови. Дійсною метою отримання земельної ділянки було подальше її відчуження та передача підприємству, що буде здійснювати промисловий видобуток золота Юріївського родовища, над яким розташована земельна ділянка відповідача.

Колегія суддів дійшла до висновку, що доводи прокурора про те, що дії ОСОБА_2 щодо набуття землі у власність є прихованою угодою та порушують право власності народу України на надра, є припущенням, яке не ґрунтується на безспірних доказах. Відомості про те, що на час прийняття рішень про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки були будь-які застереження, обмеження (обтяження) у звязку з наявністю родовища у надрах землі, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, з підстав, зазначених у позові, прокурором не доведено незаконність набуття ОСОБА_2 земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини першої ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі по тексту Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Частина перша ст.9 Конституції України, ст.10 ЦК України, Закон України «Про міжнародні договори України» свідчать про обовязковість застосування національними судами України норм Конвенції та Першого протоколу до неї як частини національного законодавства.

Відповідно до вимог ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Рішенням Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року встановлено, що майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. У цій справі Європейський суд дійшов до висновку, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів вважає, що підстави для визнання недійсними оспорюваних рішень МСР та визнання недійсним державного акту на право власності на землю відсутні.

Тому, відповідно до п.п.2,4 ст.309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У звязку із скасуванням рішення суду від 15 грудня 2014 року не може залишатись в силі додаткове рішення суду від 05 лютого 2015 року.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача надав заяву про винесення окремих ухвал щодо прокурора Компаніївського району Кіровоградської області та голови МСР (т.1 а.с.239-241).

Відповідно до ст.211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

З огляду на обставини, викладені в заявах представника ОСОБА_2В ОСОБА_5, колегія підстав для постановлення окремих ухвал не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2014 скасувати.

У задоволенні позову прокурора Компанївського району Кіровоградської області до Марївської сільської ради Компаніївського району, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень сесії, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: