Ухвала суду № 47572243, 23.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/7856/12 Головуючий у І інстанції Мєдвєедєва К.В.Провадження № 22-ц/780/3175/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 23.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

23 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Сержанюка А.С.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2015 року у справі за заявою представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 про перегляд у зв»язку з нововиявленими обставинами рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

В 2010 році ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому посилалася на те, що на початку 2005 року вона здійснювала пошук приміщення для відкриття магазину "Ельдорадо" в м. Бориспіль і ОСОБА_2 запропонував поступитися орендованим ним приміщенням і вести спільний бізнес та повідомив, що може вкласти кошти у даний бізнес, натомість просив 25% від прибутку, що буде приносити магазин, відкритий позивачем.

27.05.2005 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією зареєстровано ТОВ "Ісідаг", засновником якого є ОСОБА_5, і саме на це товариство зареєстровано магазин "Ельдорадо", що був відкритий нею у м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 10-в, приміщенням для якого поступився ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2, маючи намір вести спільний бізнес з позивачкою, надав останній грошові кошти у розмірі 101 000 грн. на розвиток бізнесу, натомість мав отримувати 25% від прибутку бізнесу. Відповідач щомісячно отримував відсотки від прибутку магазину, що підтверджується його розписками від 08.10.2008 року на суму 4307,00 доларів США, від 12.10.2007 року на суму 3670,00 доларів США, від 05.07.2007 року на суму 11616,00 грн., від 19.01.2008 року на суму 20964,00 грн., від 28.11.2007 року на суму 10000,00 грн., від 28.08.2007 року на суму 10007,00 грн.

На початку 2007 року ОСОБА_5 відкрила магазин "Імперія меблів", після чого ОСОБА_2 запропонував їй вкласти кошти у її новий бізнес та вести його спільно, натомість просив виплачувати йому 25% від прибутку магазину, після чого надав позивачці грошові кошти у розмірі 176750 грн. на розвиток зазначеного магазину. Від прибутку даного магазину відповідач отримував відсотки, що підтверджується його розписками від 19.01.2008 року на суму 10000,00 доларів США, від 05.02.2008 року на суму 10000,00 доларів США. Згідно розписки від 23.07.2007 року відповідач отримав від позивачки свою частку статутного фонду зазначеного меблевого магазину в розмірі 26000 доларів США.

Кошти, які ОСОБА_2 надав ОСОБА_5 для розвитку її бізнесу, на його вимогу передані їй згідно договорів позики від 8 липня 2005 року та від 23 жовтня 2007 року.

Станом на день подачі позову відповідач звернувся до позивачки з вимогою про повернення йому зазначених грошових коштів за вказаними договорами позики, заперечуючи при цьому будь-які факти ведення спільного бізнесу з позивачкою, що у даному випадку свідчить про безпідставність набуття ним грошових коштів, одержаних від позивачки за вищезазначеними розписками у якості відсотків від прибутку бізнесу позивачки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь безпідставно набуті ним грошові кошти у розмірі 468738,41 грн. з підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 березня 2014 року, позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 безпідставно набуті кошти в розмірі 483863,23 грн. та судовий збір у розмірі 3441 грн.

В грудні 2014 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 про перегляд у зв»язку з нововиявленими обставинами рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2013 року.

В заяві заявник посилалась на те, що після ухвалення рішення Васильківським міськрайонним судом Київської області та набрання ним законної сили, ОСОБА_2 стали відомі обставини, які є істотними для справи і які не були і не могли бути йому відомі під час розгляду цієї справи, що підтверджується наступними доказами: листом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 від 30.04.2009 року; актом про порушення суборендарем договірних умов від 03.01.2009 року; договором оренди, укладеним між ТОВ «Душа» та СПД ОСОБА_2 від 01.09.2004 року; рахунком-фактурою №КО-0000001 від 02.01.2009 року від СПД ОСОБА_6 на ТОВ «Ісідаг» за оренду приміщення за січень 2009 року на суму 35136 грн.; видатковими накладними по поставці меблів від СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_6 на ОСОБА_5; обліково-відправними відомостями від постачальників меблів на СПД ОСОБА_6 та СПД ОСОБА_2

Про вказані документи, які є нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 стало відомо лише в листопаді 2014 року від ОСОБА_6

Вказані нововиявлені обставини спростовують посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами склались правовідносини, які випливають з договорів оренди та суборенди нежитлових приміщень і підпадають під дію норм Господарського кодексу України. Заявник зазначає, що між сторонами виникла та існувала спільна господарська діяльність.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2013 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 подали на неї апеляційні скарги, в яких, посилаючись на необґрунтованість ухвали та порушення судом першої інстанції норм процесуального права при її постановленні, просили ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг, дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення у зв»язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з недоведеності підстав перегляду відповідно до ч. 2 ст. 361 ЦПК України, оскільки наведені заявником обставини по своїй суті не можуть вважатися нововиявленими, а надані ним листи, накладні, розрахунки, акти та інше є новими доказами, а не нововиявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону, що вбачається з наступного.

Відповідно до ст. 361 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4, при вирішенні питання про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1,2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обовязки осіб, які беруть участь у справі.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Таким чином, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Оскільки заявником не доведено наявності передбачених ч. 2 ст. 361 ЦПК України підстав для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судом першої інстанції правомірно було відмовлено заявнику в задоволенні заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції від 16 квітня 2015 року постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: