Ухвала суду № 47546831, 23.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/659/15 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Шурка О.І.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій, за апеляційною скаргою Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про:

- визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2015 року №0006731705/38469768 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.03.2015 року № Ю-0006761705;

- скасування винесених на підставі вимоги рішень від 16.03.2015 року №0006771705 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, № 0006781705 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явились учасники процесу.

Представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану постанову суду.

ОСОБА_2 просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, подані письмові поясненні і клопотання про долучення до матеріалів справи документів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державна установа «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» зареєстрована як юридична особа 01.12.2012 року у Черкаському міському управлінні юстиції; взята на облік в контролюючому органі 03.12.2012 року за № 52218.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області з 19.02.2015 року по 25.02.2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» з приводу звернення громадянки ОСОБА_2

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2015 року №74/23-01-17-0508/38469768 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення: пп. 168.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 року № 0006731705/38469768, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 8076,38грн., в тому числі за основним платежем 6461,10 грн., за штрафними санкціями 1615,28 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.03.2015 року № Ю-0006761705 про сплату єдиного внеску на загальну суму 17414,45 грн.;

- рішення № 0006771705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1741,44 грн.

- рішення № 0006781705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3482,89 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, 05.03.2015 року позивачем подано заперечення до податкового органу.

Рішенням Держаної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 12.03.2015 року №4203/23-01-17-0521 про результати розгляду заперечення залишено без змін висновок акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.02.2015 року № 74/23-01-17-0508/38469768.

Вважаючи зазначені податкове повідомлення-рішення, податкову вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пункт 167.1 ст. 167 ПКУ встановлює, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 ст. 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2013 року рішенням апеляційного суду в Черкаській області по справі № 22ц/793/531/13 стягнуто з державного закладу «Ватутінська міська санітарно-епідемологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за ча вимушеного прогулу в сумі 43645 грн. та моральну шкоду у сумі 1000 грн.

Ухвалою Звенигородського районного суду 05.05.2014 року змінено боржника Державний заклад «Ватутінська міська санітарно-епідемологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України його правонаступником Державною установою «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчих листів виданих 08.04.2013 року Ватутінським міським судом Черкаської області у справі за позовом ОСОБА_2 до державного закладу «Ватутінська міська санітарно-епідемологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 03.07.2014 року апеляційну скаргу Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» відхилено, а ухвалу Звенигородського районного суду від 05.05.2014 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.10.2014 року зазначені вище рішення залишено без змін.

Згідно положень ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 14 і 255 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Головним управлінням державної казначейської служби України в Черкаській області, відповідно до п. 34 «Порядку виконань рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», затвердженого постановою КМУ від 03.08.2012 року та на виконання ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 03.07.2014 року справа №22ц/793/1604/14 проведено безспірне списання коштів з рахунків Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» в сумі 1000 грн. моральної шкоди та 43645,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПК України база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Відповідно до абз.1 п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Рішенням Звенигородського районного суду 05.05.2014 року, яке набрало законної сили, змінено боржника у виконавчому провадженні на Державну установу «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України».

У зв'язку з цим, зобов'язання з оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду покладено на боржника - Державну установу «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», який, в даному випадку, також зобов'язаний був нарахувати утримання та сплатити податок з доходу фізичної особи та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, абз. 3 п. 127.1 ст. 127 ПК України визначено, що відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 року № 0006731705/38469768 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8076,38 грн., є законним і обґрунтованим.

Оскільки виплата середнього заробітку за рішенням суду за вимушений прогул відноситься до додаткового фонду оплати праці, як оплата простою не з вини працівника, що передбачено пп.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 № 5, то такий заробіток обкладається також єдиним внеском в загальному порядку, як заробітна плата.

Порядок розрахунку сум єдиного внеску з середнього заробітку, нарахованого за рішенням суду за вимушений прогул регулюється нормами ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), якою встановлено, що єдиний внесок нараховується на суму, яка визначається шляхом ділення середнього заробітку вказану в рішенні суду, на кількість місяців, за які він нарахований.

Вказані суми відображаються у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообв'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, затверджений наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 454).

Частина 5 ст. 8 Закону № 2464 визначає, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу 7) ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 36,3 відсотка визначеної абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Невиїзною документальною перевіркою Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (3,6%) в сумі - 1571,23 грн. та єдиного внеску на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу (36,3 %) в сумі 15843,22 грн. громадянки ОСОБА_2

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

При розгляді вказаної справи судом першої інстанції вірно встановлено, що з часу винесення ухвали Апеляційним судом Черкаської області від 03.07.2014 до 03.10.204 року часу списання коштів Головним управлінням державної казначейської служби України в Черкаській області позивач мав можливість виконати рішення суду у добровільному порядку, однак зазначених дій не здійснив.

У період з 03.10.2014 до 27.02.2015 року позивач мав право добровільно нарахувати та сплатити до бюджету та Пенсійного фонду України відповідно податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, але не виконав свій обов'язок.

Доводи апеляційної скарги та представника апелянта про те, що позивач не являється правонаступником Державного закладу «Ватутінська міська санітарно-епідемологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, який був роботодавцем ОСОБА_2 та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.09.2012 року був ліквідований, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи містять відповідні копії судових рішень, які набрали законної сили, та у відповідності до яких позивач є боржником у правовідносинах щодо стягнення за судовим рішенням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога від 16.03.2015 №Ю-0006761705 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 16.03.2015 №0006771705, № 0006781705 про застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, визначений законом.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови у задоволенні позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 року по справі за адміністративним позовом Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А.Г. Степанюк

О.І. Шурко

Повний текст ухвали виготовлено 28.07.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.