Ухвала суду № 47544851, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 року

справа № П/811/415/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноксен" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ноксен" (далі- позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області №0000262204 від 04.02.2015 року

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи відтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ноксен" зареєстровано 30.05.2005 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради.

В період з 14.01.2015 року по 16.01.2015 року представниками Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “Ноксен” з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ “Сантехресурс” за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року

За результатом перевірки складено акт №10/11-23-22-04/33520321 від 20.01.2015 року ( а с. 11-27), у якому перевіряючі зробили висновок, що ТОВ “Ноксен” порушило:

-п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 608 грн.

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2015 року №0000262204, яким збільшено суму грошового зобов’язання ТОВ “Ноксен” з податку на додану вартість за основним платежем 7608 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1902 грн. (а.с.9).

Як вбачається з акту перевірки, у перевіряємий період основним видом діяльністі, які мало право здійснювати ТОВ “Ноксен” була діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; неспеціалізована оптова торгівля

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ "Ноксен" здійснювало господарську діяльність із ТОВ «Сантехресурс», про що був укладений договір поставки №25/10/12 від 15 січня 2014 року.

Згідно даного договору ТОВ «Сантехресурс» (далі – постачальник) передає у власність запасні частини та витратні матеріали до кар’єрної техніки і обладнання, згідно заявок, отриманих від ТОВ "Ноксен" (далі – покупець), а останній приймає та оплачує товар (а.с.69-71).

ТОВ "Ноксен" придбало товар у ТОВ «Сантехресурс» на загальну суму 45649,80 грн. в т.ч. ПДВ 7608 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4840 від 16.07.2014 року (а.с.72).

Реальність виконання наявного в матеріалах справи договору, при наявності податкової накладної, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинних документів, а відтак – дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними. Подані позивачем документи (платіжне доручення №4840 від 16.07.2014 року а.с.72), є достовірними доказами оплати вартості послуг, обумовлених договором поставки №25/10/12 від 15 січня 2014 року.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, можливо дійти висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки роботи/послуги були виконані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Незважаючи на наявність вказаних документів, відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки при перевірці, первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, юридична оцінка не надавалась, а висновки ґрунтувались лише відповідно до обставин зазначених в актах державної податкової інспекції "Про неможливість проведення зустрічної звірки”.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2015 року №0000262204, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 р. – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 р. – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук