Рішення № 47541424, 21.07.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2015 р. Справа № 918/689/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Головного управління Міндоходів у Рівненській області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 4 969 грн. 59 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Степанець М.В. (довіреність №480/9/17-00-10-07 від 30.01.2015р.).

Збидель А.А. (довіреність №3270/9/17-00-10-03 від 08.07.2015р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Головне управління Міндоходів у Рівненській області звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на споживання енергоносіїв та води в сумі 4 969 грн. 59 коп.

Ухвалою суду від 23.06.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 09.07.2015р.

Ухвалою суду від 09.07.2015р. розгляд справи відкладено на 21.07.2015р..

В судовому засіданні 21.07.2015р. представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 09.07.2015р. та 21.07.2015р. не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду Рівненської області повернулось поштове відправлення, якими відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 було направлено ухвалу 09.07.2015р., з довідкою відділення підприємства зв'язку: «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 28-30).

Разом з тим, з поданого позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 73 - 75) вбачається, що місце проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: 33014, АДРЕСА_2. Вищезазначена обставина свідчить про неподання відповідачем органу реєстрації, всупереч пункту 5 частини 1 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомостей про зміну фактичного місцезнаходження. Таким чином, негативні наслідки за вказане порушення покладаються на відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Відповідно до частини 1 статті 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011р. Державна податкова адміністрація у Рівненській області (правонаступник - Головне управління Міндоходів в Рівненській області) (надалі - Установа) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - Підприємство) уклали Договір про відшкодування витрат на споживання енергоносіїв та води №33/3 (надалі - Договір; а.с. 8).

У відповідності до п.п. 1.1. Договору, установа надає, а підприємство споживає енергоносії та воду.

Згідно з п.п. 1.2. Договору, підприємство зобов'язується відшкодовувати витрати за спожиті енергоносії та воду, зазначені у п.п 1.1.

Відповідно до п.п. 2.1. Договору, на період дії цього договору розрахунки між сторонами здійснюються згідно діючих тарифів на послуги водопостачання і каналізації, електропостачання, визначених по лічильнику та споживання газу на опалення приміщень пропорційно площі, що знаходиться у використанні. Не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, установа надає підприємству рахунок за користування комунальними послугами та розшифровку витрат, які відбулись у розрахунковий місяць (п.п. 2.2 Договору).

Згідно з п.п. 2.3. Договору, підприємство проводить оплату за користування водою, газом та електроенергією згідно показників лічильників у безготівковій формі згідно встановленого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок установи. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок установи.

У відповідності до п.п. 4.1. Договору, підприємство зобов'зується:

4.1.1. використовувати енергоносії та воду відповідно до їх призначення.

4.1.2. здійснювати оплату не пізніше 30 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.п. 5.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання (п.п. 5.1. Договору).

Договір про відшкодування витрат на споживання енергоносіїв та води №35/1 від 01.06.2011р. підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

Однак, орендар, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання за Договором про відшкодування витрат на споживання енергоносіїв та води №35/1 від 01.06.2011р. виконував не належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відшкодуванню витрат на споживання енергоносіїв та води станом на 01.09.2014р. в сумі 6 469 грн. 59 коп.

Наявність заборгованості підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків, виконаної сторонами станом на 01.09.2014р. (а.с.15).

В подальшому, відповідачем протягом вересня-грудня 2014 року було частково погашено суму заборгованості по відшкодування витрат на споживання енергоносіїв та води в розмірі 1 500 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку, а саме: від 22.09.2014р. на суму 500 грн. 00 коп., від 25.11.2014р. на суму 500 грн. 00 коп., від 24.12.2014р. на суму 500 грн. 00 коп. (а.с. 16-18).

Внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо відшкодування витрат на споживання енергоносіїв та води відповідно до умов Договору, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 4 969 грн. 59 коп.

Враховуючи, що відповідач наявну заборгованість не погасив, Головне управління Міндоходів у Рівненській області звернулось до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України, що кореспондується із статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не подав.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 969 грн. 59 коп. заборгованості по відшкодування витрат на споживання енергоносіїв та води стверджуються Договором, та іншими матеріалами справи, а відтак, на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 612, 625, 629 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України, підлягають задоволенню.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33014, АДРЕСА_1) на користь Головного управління Міндоходів у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 38714300) - 4 969 грн. 59 коп. заборгованості по відшкодування витрат на споживання енергоносіїв та води.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "27"липня 2015р..

Суддя Горплюк А.М.