Рішення № 47539860, 03.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/9628-2012 03.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес системи плюс»

про стягнення 5 889, 08 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 1841 від 09.08.2010 р. у розмірі 5 889, 08 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2012 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з незявленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог, не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду від 19.07.2012 р., від 20.08.2012 р. та від 24.09.2012 р. направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 01103, АДРЕСА_1.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 03.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2010 р. між сторонами було укладено договір поставки № 1841, за умовами якого позивач зобовязався передавати у власність відповідача товар, а відповідач приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), які оформлюються позивачем відповідно до поданого відповідачем замовлення.

Згідно з п. 2.1 договору товар передається відповідачу окремими партіями на підставі ТТН, яка оформлюється згідно замовлення. Замовлення на товар передається відповідачем та приймається позивачем по телефону або через представника позивача.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що прийняття товару здійснюється шляхом підписання відповідачем особисто або через уповноважених осіб ТТН, виписаної позивачем, яка є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору перелік уповноважених осіб на прийняття товару зазначається в довіреності, яка засвідчується печаткою та (або) підписом відповідача.

Згідно з п. 2.4 договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та (або) пошкодження товару, переходять відповідачу у момент підписання ним ТТН.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі партії товару відповідачу.

Відповідно до п. 4.2 договору форма розрахунків: готівкова, безготівкова.

Згідно з п. 5.2.2 договору відповідач зобовязався прийняти та перевірити кількість і якість товару та повністю оплатити його вартість у строк, передбачений п. 4.1 цього договору.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

Оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні повідомлення про розірвання договору та відомості про укладення нового договору, суд приходить до висновку, що договір №1841 був неодноразово пролонгований сторонами та станом на момент постачання відповідачеві товару був чинним.

На виконання умов договору поставки № 1841 від 09.08.2010 р., позивач за період з серпня 2010 року до травня 2012 року (включно) поставив відповідачу товар на загальну суму 160 415, 79 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Як вбачається за матеріалів справи, товар прийнято уповноваженим представником відповідача, зокрема, на підставі довіреності від 09.08.2010 р., належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи. Крім того, суд враховує той факт, що на видаткових накладних, копії яких містяться у матеріалах даної справи, наявний відбиток печатки відповідача, що, в свою чергу, дає підстави суду вважати, що товар приймала особа, яка мала доступ до печатки підприємства та перебувала з цим підприємством у трудових відносинах.

Відповідачем була здійснена часткова оплата товару та його повернення на загальну суму 154 526, 71 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із банківського рахунку позивача та видатковими накладними (повернення).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не у повному обсязі виконав зобовязання щодо оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «СКС»товару, у звязку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес системи плюс»виникла заборгованість у розмірі 5 889, 08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами договору поставки № 1841 від 09.08.2010 р. оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі партії товару відповідачу.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобовязань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 1841 від 09.08.2010 р., або наявності обєктивних причин неможливості його виконання не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5 889, 08 грн., а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 5 889, 08 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст повязаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС»задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес системи плюс»(01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - 34693324), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС»(04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 14-Б, ідентифікаційний код - 36088095) 5 889 (пять тисяч вісімсот вісімдесят девять) грн. 08 коп. основного боргу за договором поставки № 1841 від 09.08.2010 р. та 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС»(04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 14-Б, ідентифікаційний код - 36088095) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 43 (сорок три) грн. 50 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.