Постанова № 47538394, 24.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2015 року 14:25 № 826/4351/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларсі Трейд»

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларсі Трейд» (надалі – позивач або ТОВ «Ларсі Трейд») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ларсі Трейд».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті податкових декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2015 року зупинено провадження у справі, а ухвалою суду від 15.05.2015 року поновлено провадження у справі.

У судове засідання 20.07.2015 року з’явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у вказане судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, що, у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

При цьому, у судовому засіданні 28.04.2015 року представником відповідача подано письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що довідкою про встановлення місцезнаходження платника податків від 07.11.2014 року №1347ДПІ/26540703 встановлена відсутність ТОВ «Ларсі Трейд» за адресою м. Київ, вул. М. Раскової, 21, офіс 902, відтак, за твердженнями останнього, неприйняття контролюючим органом податкової декларації вказаного Товариства за жовтень 2014 року є обґрунтованим, оскільки остання не містить такого достовірного реквізиту, який є обов’язковим, як місцезнаходження платника податків.

З огляду на викладене, суд у судовому засіданні 20.07.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ларсі Трейд» та ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір №9017915759 про визнання електронних документів від 11.04.2014 року, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Про укладення даного договору свідчить наявна у матеріалах справи копія квитанції №2, згідно якої документ прийнято.

На виконання вищезазначеного договору, ТОВ «Ларсі Трейд» засобами електронного зв’язку направлено до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року разом з розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за жовтень 2014 року, розшифровкою податкових зобов’язань та податкового кредити в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних, які не було прийнято із зазначенням того, що для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір з МДЗУ.

За твердженням представника позивача, ТОВ «Ларсі Трейд» також 20.11.2014 року подавалася податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2014 року безпосередньо у приміщенні ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, проте, працівниками останньої позивачу було відмовлено у прийнятті вказаної декларації, на підтвердження чого представником позивача надано суду копію акту від 20.11.2014 року, складеного на підтвердження даного факту.

В свою чергу, представником відповідача під час судового розгляду справи надано суду копію податкової декларації ТОВ «Ларсі Трейд» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками, згідно якої остання отримана ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві 25.11.2014 року (у відповідності до відмітки на копії останньої, що наявна у матеріалах справи), за результатами розгляду якої листом №24723/10/26-53-18-00-11 від 27.11.2014 року позивача повідомлено, що вказана податкова декларація не визнається контролюючим органом як податкова декларація з ПДВ, оскільки вона не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме: у заголовній частині декларації (поле 6) вказана недостовірна інформація (відповідно до реєстраційних даних).

На підтвердження вищевикладеного, представником відповідача надано суду копію довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків №537 від 07.11.2014 року, якою встановлена відсутність ТОВ «Ларсі Трейд» за адресою м. Київ, вул. М. Раскової, 21, офіс 902.

Вважаючи відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі – ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно п. 201.14 ст. 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 201.15 ст. 201 ПК України).

Приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

У розумінні п. 48.2 ст. 48 ПК України, обов'язкові реквізити – це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ст. 48 ПК України).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 ПК України).

Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п. 49.11. ст. 49 ПК України).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст.ст. 48 та 49 ПК України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

Натомість, як зазначено представником відповідача під час судового розгляду справи, підставою для неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, поданої 18.11.2014 року засоби електронного зв’язку, слугував факт розірвання договору про визнання електронних документів, про що позивача повідомлено листом №23842/10/26-53-18-00-11 від 13.11.2014 року, з підстав істотного порушення умов останнього, якими, згідно пояснень останнього, є встановлена відсутність ТОВ «Ларсі Трейд» за місцезнаходженням. При цьому, неприйняття поданої 25.11.2014 року податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року слугувало зазначення в останній недостовірного обов’язкового реквізиту «місцезнаходження (місце проживання) платника податків».

В свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі – Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (п. 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно п. 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

При цьому, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV (надалі – Закон №755), місцезнаходження юридичної особи – адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі – виконавчий орган).

В свою чергу, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону №755).

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 17 Закону №755).

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст. 18 Закону №755).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ «Ларсі Трейд» станом на 13.11.2014 року (тобто станом на момент розірвання договору про визнання електронних документів) та станом на 18.11.2014 року та 25.11.2014 року (тобто станом на момент подання до контролюючого органу вказаної вище податкової декларації), місцезнаходженням даного Товариства вказано м. Київ, вул. М. Раскової, 21, офіс 902, що відповідає інформації, зазначеній у рядку 6 податкової декларації з податкову на додану вартість ТОВ «Ларсі Трейд» за жовтень 2014 року, а вказані відомості, згідно витягів, мають статус підтверджених.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що розірвання договору про визнання електронних документів з підстав не встановлення місцезнаходження ТОВ «Ларсі Трейд» за податковою адресою, а саме: м. Київ, вул. М. Раскової, 21, офіс 902, є необґрунтованим, а, відтак, останній не розірваний у встановленому законодавством порядку та продовжує свою дію. Таким чином, у контролюючого органу продовжують мати місце зобов’язання за даним договором, у тому числі прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, поданої 18.11.2014 року засобами електронного зв’язку.

Слід зазначити, що аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.12.2014 року у справі №К/9991/12252/12.

Крім того, суд також вважає необґрунтованою відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, поданої 25.11.2014 року, з підстав зазначення у заголовній частині декларації (поле 6) недостовірної інформації, оскільки, як було зазначено вище, місцезнаходження ТОВ «Ларсі Трейд», вказане у даній податковій декларації, відповідає інформації зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.11.2014 року.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача щодо необґрунтованого неприйняття відповідачем поданої ТОВ «Ларсі Трейд» податкової декларації з податкову на додану вартість ТОВ «Ларсі Трейд» за жовтень 2014 року 20.11.2014 року, оскільки факт подачі такої декларації належними та допустимими доказами не підтверджено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Ларсі Трейд» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, поданої 18.11.2014 року та 25.11.2014 року, є протиправними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларсі Трейд» з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, поданої 18.11.2014 року та 25.11.2014 року.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок