Рішення № 47525332, 14.08.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 2-4845/2014 р.

Справа № 754/11874/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

14.08.2014 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Скрипка О.І.

при секретарі Козоріз І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, вимоги якого були уточнені під час розгляду справи, до відповідача про зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що між ним та відповідачем були наявні договори банківського рахунку, зокрема поточного рахунку в іноземній валюті НОМЕР_2, на якому станом на 05.06.2014 року перебували валютні кошти, зокрема повернуті банком у зв»язку із завершенням строків валютних депозитів (сума депозитів та проценти) позивача в цьому ж банку.

Він (позивач) попередньо по телефону та електронною поштою повідомив відповідача про намір зняти валютні кошти у відповідних обсягах 05.06.2014 року. Однак, у відповідь відповідачем попередньо усно було відмовлено. В зв»язку з цим, 05.06.2014 року він особисто звернувся до відповідача з заявою про розірвання всіх та будь-яких укладених договорів з банком щодо рахунків в іноземній валюті та видачу залишку коштів на руки особисто.

Листом № 012-3-073 від 05.06.2014 року йому було відмовлено у видачі коштів в іноземній валюті і фактично у закритті рахунку із посиланням на Постанову Правління НБУ № 328 від 30.05.2014 року. За твердженням відповідача, вказаною Постановою банки зобов»язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15000 грн. на одного клієнта за офіційним курсом НБУ. Працівниками банку було запропоновано отримувати валютні кошти хоч щоденно, однак лише у вказаних межах. З огляду на значний обсяг коштів на рахунку, отримати їх в повному обсязі в розумний час, без значних додаткових зусиль і втрат, на його (позивача) думку не виявляється можливим, в зв»язку з чим він вважає, що цим істотно порушено його право на розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, та інші відповідні права за чинним законодавством.

Позивач вважає, що дії банку з невидачі негайно у відповідній валюті вкладу повної суми з банківського рахунку (тобто фактичне обмеження права клієнта банку на розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку) є протиправними.

Так, позивач вважає, що посилання відповідача на Постанову Правління НБУ № 328 від 30.05.2014 року не може бути прийнято, оскільки вказана Постанова не набула чинності, так як не пройшла відповідну реєстрацію у Міністерстві юстиції України. Тому, вказана Постанова вважається такою, що не набрала чинності, не тягне за собою правових наслідків і не може бути підставою для регулювання відповідних правовідносин.

Крім того, на думку позивача, зазначена Постанова не може бути обґрунтуванням відмови відповідача у виконанні ним свого зобов»язання, прямо передбаченого ст.1075 ЦК України, оскільки вона також:

- не може бути визнана нормативно-правовим актом, виданим НБУ у межах його компетенції;

- у разі її розуміння, як акту, який обмежує відповідне право, є такою, що суперечить актам вищої сили - нормам Конституції України щодо вільного розпорядження власністю, Цивільного Кодексу України щодо права особи на отримання готівкого залишку на поточному рахунку в іноземній валюті на першу вимогу в повному обсязі.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить зобов»язати ПАТ «ОТП Банк» вчинити дії з видачі йому готівкою одноразовою операцією через касу відповідно до Договору поточного рахунку в іноземній валюті НОМЕР_2 готівкові кошти, розмір яких станом на 13.08.2014 року складає 109303 євро 61 євроцентів та 126450 долари США 35 центів.

Позивач також просить стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду. При цьому позивач вказує на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдані матеріальні збитки в розмірі приблизно 136000 грн. за період з 05.06.2014 року по 01.09.2014 року, тобто за 50 днів, які він просить стягнути з відповідача на його користь. Дану вимогу позивач обґрунтовує тим, що він змушений кожен день витрачати не менше двох годин робочого часу для візиту у відділення банку для зняття невеликої частини готівкових коштів у валюті. Вартість його робочого часу, з урахуванням роду його зайнятості, чітко регламентована і складає 2720 грн. за годину. На думку позивача, до цієї суми мають бути додані його додаткові витрати, в тому числі і транспортні для відвідування відповідача для зняття коштів та на допомогу третіх осіб у зв»язку із поновленням практичної реалізації порушеного права. Крім того, позивач вважає, що втратив вигоду, яку б міг отримати шляхом розміщення коштів в інших фінансових установах, в тому числі і на умовах, більш вигідних, ніж у відповідача.

Позивач вказує і на те, що відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідач зобов»язаний сплатити на його користь неустойку в сумі 113651 грн. 71 коп.

Крім того, позивач зазначає, що відверте ігнорування відповідачем його звернень з вимогою виконати законні обов»язки та повернути майно - гроші, завдало йому (позивачу) також додаткових душевних страждань і обмежило фактичні можливості для обрання належного лікування за кордоном за його вибором, оскільки він проходив інтенсивне лікування і, з огляду на тривалу хворобу, отримав навесні 2014 року статус інваліда 2 групи. Фактичне позбавлення його відповідачем права на вільне розпорядження накопиченими коштами призвело, в тому числі, до відмови на даний час розгляду варіантів подальшого лікування та обстеження за кордоном, оскільки невідомо, чи буде змога забрати свої кошти у банку в розумні строки. Додаткових страждань йому завдає і необхідність розкриття в зв»язку з цим спором конфіденційної інформації про стан здоров»я. Моральні страждання, завдані неправомірною поведінкою відповідача, він оцінює у 50000 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Лобачевський А.В. позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. При цьому пояснив, що в спірних правовідносинах з позивачем відповідач діяв на підставі та в спосіб, передбачений Постановою НБУ № 328, вимоги якої для відповідача, як фінансової установи, є обов»язковими, а за їх невиконання передбачена відповідальність, а тому відмова відповідача у видачі позивачу повної суми належних йому коштів з поточного рахунку не може вважатись неправомірною, оскільки для визнання дій неправомірними обов»язковим є встановлення вини, яка в даних спірних правовідносинах в діях відповідача (бездіяльність) відсутня.

Представник відповідача вважає, що вищевказана Постанова не має ознак нормативно-правового акту, для якого згідно ч.3 ст.56 ЗУ «Про Національний банк України» є обов»язковою державна реєстрація в Міністерстві юстиції України. Вона є розпорядчим актом, адресованим обмеженій кількості осіб, має персоніфікований характер та видана на виконання Конституції України та нормативно-правових актів Національного банку України. Тому, на думку представника відповідача, дана Постанова стосується прав, свобод та інтересів визначеного переліку юридичних осіб - банків, та відповідно до чинного законодавства, набрання цією Постановою чинності не пов»язується із її державною реєстрацією в Міністерстві юстиції України.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов»язання ПАТ «ОТП Банк» вчинити дії з видачі йому (позивачу) готівкою одноразовою операцією через касу відповідно до Договору поточного рахунку в іноземній валюті НОМЕР_2 готівкові кошти, розмір яких станом на 13.08.2014 року складає 109303 євро 61 євроцентів та 126450 долари США 35 центів, то представник відповідача зауважив на те, що позивач через уповноважену особу кожен день частково отримує кошти в межах до 15000 грн. на добу, тому задоволення даної позовної вимоги в частині видачі позивачу фіксованої суми грошових коштів унеможливить банк видати позивачу таку суму, оскільки вона постійно зменшується. Крім того, на думку представника відповідача, вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки суперечить вищевказаній Постанові НБУ.

Представник відповідача також заперечував проти вимог позивача про відшкодування збитків в сумі 136000 грн., вказуючи на те, що позивач особисто до відділення банку не з»являється, а грошові кошти отримує через уповноважену особу. Крім того, позивачем не надано доказів того, що погодинна вартість його робочого часу складає саме 2720 грн. Представник відповідача послався і на те, що в спірних правовідносинах мова йде про видачу готівкових коштів в іноземній валюті через касу, а не про своєчасність їх зарахування на рахунок клієнта, їх безпідставного списання з рахунку клієнта або порушення відповідачем розпорядження клієнта про перерахування коштів, а тому відсутні підстави для застосування ст.1073 ЦК України.

Представник відповідача вважає, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовними припущеннями про можливість недоотримання ним доходу в сумі 136000 грн., яке не підтверджено жодними доказами, а також, що позивачем не доведено наявності причинного зв»язку між діями відповідача та збитками позивача.

Заперечував представник відповідача і проти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн., вказуючи на те, що розрахунок цієї шкоди позивачем не обґрунтований. Крім того, позивачем не доведено протиправності дій відповідача та його вину в заподіянні шкоди, а жодних доказів наявності у нього душевних страждань, пов»язаних з відмовою відповідача видати кошти з його поточного рахунку та наявності причинного зв»язку між такою відмовою та станом його здоров»я, яке потрібно відновити, позивачем не надано. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу необхідно відновлювати здоров»я та психічний стан шляхом проходження медичних процедур та про те, що стан здоров»я позивача погіршився в порівнянні із попереднім його станом і погіршився безпосередньо після зазначених у позовній заяві подій та як наслідок цих подій. Крім того, як зауважив представник відповідача, чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не передбачає можливості стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги про стягнення неустойки в сумі 113651 грн. 71 коп. представник відповідача також не визнав, вказуючи на те, що положення ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», на які в обґрунтування цієї вимоги посилається позивач, виниклих між сторонами відносин не регулюють, а тому вважав ці вимоги безпідставними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 05.03.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір № 012/000214/14, за умовами якого банк приймає від клієнта для розміщення на вкладному (депозитному) рахунку грошові кошти в національній або іноземній валюті на строк з нарахуванням процентів по вкладу, а саме приймає вклад клієнта безготівково - шляхом списання (договірне списання) з поточного рахунку клієнта, відкритого в банку НОМЕР_2 в сумі 108110,91 в євро та зараховує на вкладний рахунок, відкритий у банку, НОМЕР_3. При цьому, дата внесення суми вкладу 05.03.2014 року, дата повернення суми вкладу 04.06.2014 року з розрахунком доходу 4,25 % річних (а.с.18-19).

Крім того, 20.03.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір № 012/000309/14, за умовами якого банк приймає від клієнта для розміщення на вкладному (депозитному) рахунку грошові кошти в національній або іноземній валюті на строк з нарахуванням процентів по вкладу, а саме приймає вклад клієнта безготівково - шляхом списання (договірне списання) з поточного рахунку клієнта, відкритого в банку НОМЕР_2 в сумі 113856, 06 в доларах США та зараховує на вкладний рахунок, відкритий у банку, НОМЕР_4. При цьому, дата внесення суми вкладу 20.03.2014 року, дата повернення суми вкладу 05.06.2014 року з розрахунком доходу 3,75 % річних (а.с.20-21).

Як пояснили в судовому засіданні, і це підтверджується наявними матеріалами, після закінчення строку дії вказаних договорів, вищевказані кошти були зараховані на рахунок позивача НОМЕР_2 у ПАТ «ОТП «Банк» (а.с.58-59, 93).

05.06.2014 року позивач звернувся до ПАТ «ОТП Банк» з заявою про розірвання договорів банківського вкладу і закриття банківського рахунку (рахунків) в іноземній валюті, в якій повідомив про розірвання наявних договорів та просив про видачу йому на руки особисто в повному обсязі 05.06.2014 року залишків коштів, які знаходились на рахунках в момент їх закриття, а також видати довідку про закриття рахунку (рахунків) (а.с.16).

Листом від 05.06.2014 року № 012-3-073 відповідач повідомив позивача, що відповідно до Постанови № 328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій» від 30.05.2014 року уповноважені банки зобов»язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ та не допускати обмежень щодо переказу коштів в іноземній валюті, що належать клієнтам, відповідно до нормативно-правових актів НБУ. Зазначена вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як у межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку.

Крім того, в листі зазначено, що банк здійснює свою діяльність з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому надає позивачу можливість отримати валютні кошти з його поточного/депозитного рахунку готівкою за офіційним курсом НБУ у еквіваленті до 15 тис. грн. (в межах однієї доби), або ж 150000 у гривні (в межах однієї доби), шляхом продажу іноземної валюти на міжбанку зі стандартними комісіями банку та подальшим зарахуванням отриманої національної валюти від продажу іноземної валюти на його поточний рахунок (а.с.17).

Як вбачається з виписки з банківського рахунку, станом на 12.08.2014 року відповідно до Договору поточного рахунку в іноземній валюті на рахунку НОМЕР_2 знаходяться належні позивачу готівкові кошти у розмірі 109303 євро 61 євроцентів та готівкові кошти у розмірі 128755 долари США 35 центів (а.с.93).

Згідно уточнених позовних вимог, станом на 13.08.2014 року розмір коштів позивача на вказаному рахунку становить 109303 євро 61 євроцентів та 126450 долари США 35 центів.

Позивач вважає, що дії банку з невидачі негайно у відповідній валюті вкладу повної суми з банківського рахунку (тобто фактичне обмеження права клієнта банку на розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку) є протиправними, в зв»язку з чим просить задовольнити його вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечував, вказуючи на те, що дії банку вчинені відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

Суд вважає вимоги позивача про зобов»язання відповідача вчинити певні дії обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Частиною 1 ст. 1058 ЦК України визначається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Пункт 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516 передбачає, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором .

Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Пункт 1.2. вищевказаного Положення від 03.12.2003 р. № 516 передбачає, що договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (абз. 2 п. 3.3. Положення від 03.12.2003 р. № 516).

Як встановлено судом, договори між позивачем та відповідачем укладені на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).

Тобто, внесений позивачем вклад підлягає поверненню по закінченню строку дії договорів.

Вимога про повернення коштів позивачем була направлена до відповідачу, однак останній свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав.

Згідно з ч.1 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Абзацом 1 п. 3.5. Положення від 03.12.2003 року № 516 встановлено, що проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення від 03.12.2003 року № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Позивачем було здійснено вклад в іноземній валюті - в євро та в доларах США. У зв'язку з цим, відповідно до вимог чинного законодавства, повернення коштів позивачу повинно здійснюватись також у євро та в доларах США.

Що стосується посилань відповідача у листі про відмову повернення вкладу на Постанову Правління НБУ № 328 від 30.05.2014 року «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій», то суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Так, 30.05.2014 року Національний банк України прийняв Постанову № 328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій».

В преамбулі Постанови № 328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій» від 30.05.2014 року Національний банк України послався на те, що діє, керуючись статтею 99 Конституції України, статтями 6, 7, 15, 33, 55 та розділами IV, V, VIII Закону України «Про Національний банк України», статтями 66, 67 та главою 11 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтями 4, 6 та 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно п.4 Постанови визначено, що постанова набирає чинності з 01 червня 2014 року та діє до 01 вересня 2014 року. Підпункт 6 пункту 1 цієї постанови діє до моменту набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2014 року № 249 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2014 року за № 480/25257.

Підпунктом 7 пункту 1 цієї Постанови Національний банк України визначив, що уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. Зазначена вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як у межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку.

Згідно ст. 56 ЗУ «Про Національний банк України», Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організації та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб та які підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України; при цьому нормативно-правові акти Національного банку не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.

Однак, вказана Постанова не пройшла відповідну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, хоча пунктом першим Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493/92 встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведенні до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинним.

Пунктом 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 року, передбачено, що в разі порушення вимог про направлення для виконання нормативно - правових актів лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування ці нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані.

Таким чином, Постанова Правління Національного Банку України № 328 є нечинною і не може застосовуватись, а відтак не може бути обґрунтуванням відмови відповідача у виконанні ним свого зобов'язання за договорами і за законодавством про видачу позивачу валютних коштів, оскільки вона суперечить зазначеними нормами Цивільного кодексу України в частині обмеження в видачі готівкових коштів в іноземній валюті.

Згідно з положеннями ч.4 ст.8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, можна прийти до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень ст.ст.1066, 1068 ЦК України, відповідно до яких відмова/обмеження відповідача у видачі валютних коштів є незаконного.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, як це визначено п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання за договорами банківського вкладу не виконав, суд вважає можливим зобов»язати ПАТ «ОТП Банк» вчинити дії з видачі позивачу ОСОБА_1 готівкою одноразовою операцією через касу відповідно до Договору поточного рахунку в іноземній валюті НОМЕР_2 готівкові кошти, розмір яких станом на 13.08.2014 року становить відповідно 109303 євро 61 євроцентів та 126450 долари США 35 центів.

Що стосується вимог позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також неустойки, то суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог з огляду на наступне.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не визначений чітко розмір заподіяних йому матеріальних збитків, його вимоги не є конкретними, а також містять вимоги про відшкодування шкоди наперед - станом на дату, яка ще не настала, а саме на 01.09.2014 року. Крім того, на підтвердження заподіяння матеріальної шкоди, її дійсного розміру позивачем не надано жодного належного доказу. При цьому, суд враховує і те, що позивач особисто до відділення банку не з»являється, а грошові кошти отримує через уповноважену особу, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи (а.с.62-84). З урахуванням наведеного, відсутні підстави приймати до уваги в якості обґрунтування даної вимоги твердження позивача про те, що він змушений кожен день витрачати не менше двох годин робочого часу для візиту у відділення банку та зняття невеликої частини готівкових коштів у валюті, оскільки фактично цих дій він не здійснює. Також відсутні належні та допустимі докази про те, що вартість однієї години робочого часу позивача складає 2720 грн. за годину.

Що стосується вимог позивача про стягнення упущеної вигоди, то суд також не вбачає можливості їх задоволення, оскільки позивачем не визначено розмір даної позовної вимоги та не надано відповідний та обґрунтований розрахунок.

Вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 113651 грн. 71 коп. також задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належний розрахунок даної неустойки, зокрема суми, з якої розраховувалась неустойка (з урахуванням часткового отримання коштів позивачем), періоду розрахунку та курсу валют на той час. При таких обставинах відсутні підстави вважати даний розмір неустойки таким, що підлягає стягненню. Крім того, суд вважає, що положення ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач в обґрунтування цієї вимоги, в даному випадку правовідносини між сторонами не регулюють, а тому не можуть бути застосовані.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає із її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Згідно п.5 ч.1 ст.4 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до п.5.1 договорів про строковий банківський вклад, укладених між сторонами, усі спори, що виникають протягом дії договорів, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди - у судовому порядку згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, як умовами укладеного між сторонами договору, так і чинним законодавством України не передбачено можливість відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиконанням або належним виконанням умов договору.

Крім того, суд вважає необхідним зауважити на те, що позивачем в обґрунтування заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а також її розміру в сумі 50000 грн., не надано жодного належного та допустимого доказу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач є особою, звільненою від сплати судового збору, з урахуванням положень ЗУ «Про захист прав споживачів», суд згідно вимог ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3654 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 15, 16, 509, 526, 633, 1058, 1060, 1061, 1066, 1068 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.10, 60, 88, 179, 212, 214, 224-233 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов"язати Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" вчинити дії з видачі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) готівкою одноразовою операцією через касу відповідно до Договору поточного рахунку в іноземній валюті НОМЕР_2 готівкові кошти у розмірі 109303 євро 61 євроцентів та готівкові кошти у розмірі 126450 долари США 35 центів.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (ідентифікаційний код 21685166) на користь держави судовий збір в сумі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: