Постанова № 4751307, 13.08.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13.08.2009 р.                     № 2а - 1272/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Прокурора Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави, в особі державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Агрополінг”, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колесникова О. О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Віляйкіна А.В.

Від відповідача: поважний представник не з’явився

В засіданні приймає участь: прокурор не з’явився

Суть спору: про стягнення податкового боргу.

Усім учасникам судового процесу належним чином було повідомлено про обов’язковість участі у вирішенні спору із повідомленням про час і місце розгляду справи.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю ”Агрополінг”, м. Миколаїв належними йому правами передбаченим статями 49, 51 КАС України не скористався, двічі у судове засідання на вимоги суду не з’являвся. Суд вважає, що його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Прокурор Ленінського району м. Миколаєва звернувся до суду із позовом в інтересах держави, в особі державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (надалі - позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ”Агрополінг”, м. Миколаїв (надалі –відповідач) податкового боргу в сумі 943908,58 грн., який утворився станом на 30.12.08 р. і є узгодженим.

Відповідач надав заперечення в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю. Однак, на думку суду, надане заперечення не містить в собі жодного обґрунтованого заперечення щодо утворення та наявності саме податкового боргу, який є предметом розгляду справи.

Справа розглядається за наявними матеріалами.

Судом встановлено наступне.

З 22.11.04 р. відповідач по справі зареєстрований і знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва як платник податків та обов’язкових платежів, передбачених Законом України ”Про систему оподаткування”.

Відповідно із Законом України ”Про податок на додану вартість” відповідач по справі є платником цього податку і має свідоцтво платника податку на додану вартість.

У серпні-вересні 2008 р. відповідач по справі надав позивачу податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2008 р. в яких вказав суми податкового кредиту: 745473 грн. по податковій декларації за липень та 276089 грн. за серпень відповідно.

19.12.08 р. позивач по справі провів документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість та склав Акт за № 1897/1500.

Позивачем було встановлено та зазначено в акті, що розмір податку, вказаного у податкових деклараціях є меншим, ніж визначено за результатами перевірки, оскільки в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” відповідач завищив податковий кредит за липень 2008 р. в сумі 665910,16 грн. і за серпень 2008 р. в сумі 233054,1 грн. по контрагенту ТОВ ”Агролекс-Миколаїв” (відсутні відповідні декларування останнього).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, після проведення перевірки податковою інспекцією неодноразово направлялись на адресу відповідача листи щодо надання додаткових документів на підтвердженого податкового кредиту, однак відповідачем зазначені документи надані не були.

Згідно приписів підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” (надалі –Закон № 2181) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд встановив, що позивач правомірно у відповідність до підпункту ”б” підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону № 2181 самостійно визначив суму податкового зобов’язання відповідачу по справі, оскільки дані документальної перевірки результатів діяльності останнього свідчили про заниження ним сум податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до вимог підпункту 17.1.4. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті ”в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків суми донарахованого податкового зобов’язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Тому, суд вважає, що позивач мав законні підстави для нарахування відповідачу штрафної санкції на суму податкових зобов’язань в розмірі 44949 грн. (розрахунок у справі).

Пунктом 1.3 Закону № 2181 передбачено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. А відповідно до підпункту 5.4.1. цього Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вживав заходи, передбачені статтею 6 Закону № 2181 і направляв відповідачу: першу податкову вимогу від 30.12.08 р. № 1/15 та другу податкову вимоги від 12.02.09 р. № 17.

У зв’язку з неможливістю вручити податкові вимоги від 08.01.09 р. № 4/24 та від 04.03.09 р. № 23 вони були розміщені на дошці податкових оголошень.

Відповідач суму донарахованого податкового зобов’язання до теперішнього часу не оскаржував і не звертався до позивача з приводу розстрочення суми податкового боргу.

Суд вважає, що за таких обставин, враховуючи викладене, відповідно із статтями 2, 3, 16, 19 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись пунктом 4 статті 94, статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Агрополінг” (м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 1, код ЄДРПОУ 33251239, р/р 26006000818001 в філ. Мик. Д.АТ ”ІндексБ”, МФО 326944) на користь держави, в особі державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (м. Миколаїв, вул. Гмирьова 1/1, код ЄДРПОУ 34034404, р/р 35214001003073 в УДК в Миколаївській області, МФО 326643) податковий борг в сумі 943908,58 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя О.Ф. Середа

21.09.09 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

”13” серпня 2009 р. Справа № 2а-1272/09/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Прокурора Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави, в особі державної податкової інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Агрополінг”, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колесникова О. О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Віляйкіна А.В.

Від відповідача: поважний представник не з’явився

В засіданні приймає участь: прокурор не з’явився

Суть спору: про стягнення податкового боргу.

Усім учасникам судового процесу належним чином було повідомлено про обов’язковість участі у вирішенні спору із повідомленням про час і місце розгляду справи.

Відповідач належним йому правом передбаченим статями 49, 51 КАС України не скористався, його повноважний представник двічі у судове засідання на вимоги суду не з’явився. Суд вважає, що його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 943908,58 грн., який утворився станом на 30.12.08 р. і є узгодженим.

Відповідач надав суду заперечення в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що відповідно із статтями 2, 3, 16, 19 Закону України ”Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись пунктом 4 статті 94, статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Агрополінг” (м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 1, код ЄДРПОУ 33251239, р/р 26006000818001 в філ. Мик. Д.АТ ”ІндексБ”, МФО 326944) на користь держави, в особі державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (м. Миколаїв, вул. Гмирьова 1/1, код ЄДРПОУ 34034404, р/р 35214001003073 в УДК в Миколаївській області, МФО 326643) податковий борг в сумі 943908,58 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя О.Ф. Середа