Рішення № 47513023, 23.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/5178/15 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 642/8166/14-ц Пашнєв В.Г.

Категорія:відшкодування шкоди Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Швецової Л.А.,

Костенко Т.М.,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області про відшкодування майнової шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

18 вересня 2014 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов»язати відповідача сплатити йому матеріальну шкоду в розмірі 18669,52 грн., спричинену йому внаслідок порушень відповідачем грошового зобов»язання по своєчасному поданні до Пенсійного фонду його відповідно заповненого грошового атестату та довідки до нього для нарахування пенсії з 05.11.2008 року , а також індекс інфляції в розмірі 7654,58 грн. та 3% річних в розмірі 3173,82 грн. , у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04 листопада 2008 року наказом ГУМВС України в Харківській області № 317 л/с, його звільнено з ОВС з посади оперативного уповноваженого сектору карного розшуку Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області , в запас Збройних Сил України за ст.. 64 п. «Б» через хворобу.

12 листопада 2008 року відповідач подав в ГУ ПФ України в Харківській області його грошовий атестат за № 531 та довідку до нього для нарахування розміру пенсії та згідно до повідомлення про призначення пенсії від 08.01.2009 року № 21/9 йому була призначена пенсія в розмірі 1608,40 грн..

Позивач зазначає, що після звільнення з органів внутрішніх справ , йому стало відомо про порушення його прав під час проходження служби з нарахування і виплати відповідачем грошового забезпечення, що вплинуло на розмір його пенсії, у зв»язку з чим 14.08.2009 року він звернувся з заявою до відповідача з проханням відновити його права та повідомленням відповідача від 07.09.2009 року за № 9/Б-127, йому було відмовлено в поновлення прав, після чого він оскаржив дії відповідача до адміністративного суду та вказані дії відповідача були визнані неправомірними.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2014 року в задоволенні вказаних позовних вимог позивачу було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявними у справі доказам, порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та зазначає, що в порушення вимог ст.1166 ЦК України та ст.. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби та деяких інших осіб», та зазначає, що суд першої інстанції прийшов до необгрнутованого висновку про те, що кошти в розмірі в розмірі 18669,52 грн., стягнення яких є пенсією тоді як вказані грошові кошти ,є спричиненою відповідачем матеріальною шкодою, а вимоги зазначених вище норм матеріального права , дають йому право на відшкодування спричиненої відповідачем матеріальної шкоди .

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18 грудня 2014 року апеляційна скарга позивача була задоволена частково. Скасовано зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 18669, 52 грн. майнової шкоди, відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в іншій частині та вирішив питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року вказане рішення Апеляційного суду Харківської області скасовано та справа направлена на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача і його представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В ч. 4 ст. 338 ЦПК України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції.

Відповідно до зазначеної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як на підставу скасування вказаного рішення апеляційного суду на направлення вказаної справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд , суд касаційної інстанції посилавсь на ненадання судом апеляційної інстанції, при застосуванні ст. 1166 ЦК України , належної правової оцінки наявності цивільно-правової відповідальності, тобто-протиправність діяння, причинний зв»язок між діянням і шкодою, вина правопорушника , а також не врахував положення ст.ст. 51, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб » не звернув уваги на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування майнової шкоди 18699, 52 грн.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, з посиланням на ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб », виходив з того, що перерахунок пенсії провадиться з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсію, різницю в ній за минулий час може бути виплачено не більш ніж за 12 місяців. Сума в розмірі 18699, 52 грн. за період з 05 листопада 2008 року по 01 березня 2012 року,є пенсія, що перерахована позивачеві, однак невиплачена ГУ ПФ України в Харківській області.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується, що 04.11.2008 р. наказом Головного управління МВС України в Харківській області № 317 л/с позивач був звільнений з органів внутрішніх справ з посади оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Жовтневого РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області в запас за хворобою та з 05.11.2008 року позивачу призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

12.11.2008 року ХМУ ГУ МВС України в Харківській області подало в ГУ ПФУ в Харківській області грошовий атестат №531 та довідку до нього для нарахування розміру пенсії. Згідно повідомлення про призначення пенсії з ПФ від 08.01.2009 р. №21/9 ОСОБА_3 була призначена пенсія в розмірі 1608,4 грн.

Після звільнення позивачу стало відомо про порушення його прав стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення у зв'язку з чим він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ МВСУ в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 року по справі № 2а-2330/11/2070 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 р. по справі 2а-2330/11/2070 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог з приводу невиплати позивачу доплати в розмірі 50% від суми пенсії за період з 01.01.07 р. по 31.12.2007 р., невиплати премії в розмірі 33,3% за період з 01.04.05 р. по 31.03.07 р., невиплати щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 70% за період з 01.05.04 р. по 31.03.05 р., з 01.09.05 р. по 30.09.05 р. та з 01.11.05 р. по 28.02.06р., щодо зобов'язання відповідачів виконати перерахунок заробітної плати з урахуванням встановленої доплати в розмірі 50 % від суми пенсії за період з 01.01.07 р. по 31.12.07 р. та проведення її виплати, виконання перерахунку заробітної плати з урахуванням встановленої премії в розмірі 33,3% за період з 01.04.05 р. по 31.03.07 р. та проведення відповідних виплат, виконання перерахунку заробітної плати з урахуванням встановленої надбавки за безперервну службу в розмірі 70% за період з 01.05.04 р. по 31.03.05 р., з 01.09.05 року по 30.09.05 р. та з 01.11.05 р. по 28.02.06 р. та її виплати, а також здійснення перерахунку грошового атестата позивача з подальшим наданням його до ГУ ПФУ в Харківській області для перерахунку розміру пенсії відповідно до п. 22.3 наказу МВС України від 31.12.07 р. № 499 та в цій частині позовні вимоги задоволені. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.(а.с. 13-15).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що у зв'язку з невиконання вказаної постанови, ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дій ХМУ ГУ МВС в Харківській області по факту не перерахунку грошового забезпечення, одноразової грошової . допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ відповідно до наказу МВС від 31.12.2007 р. №499 за період з 01.01.2008 року по 04.11.2008 року неправомірними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року по справі № 2-а-12368/12/2070 адміністративний позовЮілоуса О.Г. задоволено частково. Визнано неправомірними дії ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області по факту не перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 04.11.2008 року, та по факту не перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ; зобов'язано ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 04.11.2008 року та здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ ОСОБА_4; зобов'язано ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області з урахуванням здійснених перерахунків грошового забезпечення ОСОБА_3. за період з 01.01.2008 року по 04.11.2008 року підготувати та направити новий грошовий атестат в ГУ ПФУ в Харківській області для перерахунку розміру пенсії з 05.11.2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 16-22).

На виконання вказаної постанови суду ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області 05.03.2013 року направлено до ГУ ПФУ в Харківській області грошовий атестат від 15.02.2013 р. № 22 та довідка до нього для подальшого перерахунку пенсії позивачу.

07.03.2013 р. ОСОБА_3. звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області стосовно перерахунку пенсії з 05.11.2008 року по 31.03.2013 року.

ГУ ПФУ самостійно здійснило перерахунок за цей період та виплатило доплату до пенсії за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2013 р., але виплатити пенсію за період з 05.11.2008 р. по 31.03.2012 р. відмовилось, посилаючись на ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» та на те, що ГУ ПФУ участі у справі № 2а-12368/12/2070 не брало і суд не зобов'язував його виплачувати доплату ОСОБА_3. за більш ранній період ( а.с.52)

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 27.05.2014 року ОСОБА_3. звернувся до відповідача з проханням виплатити доплату до пенсії за період з 05.11.2008 р. по 31.03.2012 року та відповідно до відповіді в задоволенні вказаної заяви позивачу було відмовлено з підстав відсутності компетенції МВС щодо перерахунку та виплати пенсії колишнім працівникам ( а.с.43).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що позивач звертавсь до адміністративного суду щодо визнання неправомірними дій як відповідача, так і Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірними їх дій щодо невиплати йому перерахункової доплати до пенсії за період з 05.11.2008 року по 31.03 2013 року та постановою Московського районного суду м.Харкова від 30.07.2013 року вказаний позов було задоволено та зобов»язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та відповідача перерахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії за період з 05.11.2008 року по 31.03.2012 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року вказана постанова в частині задоволення позовних вимог позивача скасована та прийнята нова постанова , якою відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні вказаних позовних вимог ( а.с. 34-37).

Судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами, та вказана обставинам сторонами не заперечується, що перерахунок пенсії ГУ ПФУ в Харківській області здійснено у відповідності до вимог ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб».

В частина 1 та 2 ст. 1166 ЦК України, на підставі якої позивач вимагає стягнути з відповідача 18669,52 грн. шкоди, яка складається з невиплаченої йому пенсії, з урахуванням її перерахунку з листопада 2008 року по березень 2012 року, встановлено, що майнова шкода ,завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальним принципом цивільно-правової відповідальності, вказана майнова шкода відшкодовується, за наявності таких умов : протиправність діяння її заподіювача, причинного зв»язку між діянням і шкодою та вини її заподіювача.

Згідно до вимог ч.1 ст. 11 суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позовна заява позивача свідчить про те, що як на підставу для стягнення з відповідача недоотриманої ним пенсії в розмірі 18699, 52 грн. за період з 05 листопада 2008 року по 31.03.2012 року ,позивач зазначає на порушення відповідачем грошового зобов»язання по своєчасному поданні до Пенсійного фонду його відповідно заповненого грошового атестату та довідки до нього для нарахування пенсії з 05.11.2008 року (а.с.3-7).

Між тим, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами , після звільнення позивача з органів внутрішніх справ 04.11.2008 року вже 12.11.2008 року ХМУ ГУ МВС України в Харківській області подало в ГУ ПФУ в Харківській області грошовий атестат №531 та довідку до нього для нарахування розміру пенсії. Згідно повідомлення про призначення пенсії з ПФ від 08.01.2009 р. №21/9 ОСОБА_3 була призначена пенсія в розмірі 1608,4 грн.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що після подачі 12.11.2008 року відповідачем до ГУ ПФУ в Харківській області грошового атестату №531 та довідки до нього для нарахування позивачу пенсії та нарахування такої пенсії, між сторонами виник спір стосовно не нарахування та невиплату йому відповідачем доплат до премії , невиплати такої премії та надбавок , які передбачають перерахунок призначеної позивачу пенсії.

При цьому , як свідчить постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 року, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 року в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання зазначених дій відповідача неправомірними щодо нарахування вказаних надбавок та премій, залишена без змін ( а.с.13-15).

Матеріали справи також свідчать про те, що Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області не погодившись з зазначеною вище постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 року , оскаржувало її в касаційному порядку та відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2013 року, касаційна скарга відповідача була залишена без задоволенні , а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лиспотада 2011 року залишена без змін ( а.с. 28-30).

Матеріали справи також свідчать про те, що 05.03.2013 року відповідач направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області грошовий атестат позивача № 22 від 15.02.2013 року та довідку до нього, з 01 квітня 2012 року позивачу проведено перерахунок пенсії та така пенсія призначена в розмірі 2065,24 грн. (а.с. 46-51).

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про відсутність вини відповідача в спричиненні позивачу зазначеної шкоди , що виключає встановлену ч.1 ст. 1166 ЦК України його відповідальність перед позивачем.

Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку, щодо відсутності підстав для застосування до виниклих між сторонами правовідносин ст. 1166 ЦК України .

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню як таке. що ухвалено судом з порушенням зазначеної норми матеріального права та при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам ( пункти 3 та 4 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині з підстав відсутності вини відповідача в спричиненні позивачу зазначеної шкоди.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на його користь, передбачених ч.2 ст. 625 ЦПК інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки вказана норма ЦК України не підлягає застосуванню до виниклих між сторонами правовідносин.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі в цій частині висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення в цій частині.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2014 року скасувавши його в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимого в частині відшкодування йому матеріальної шкоди в розмірі 18669,52 грн .

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в цій частині з інших підстав.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :