Рішення № 47512930, 22.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5310/15

Справа № 641/6923/14-ц Головуючий 1 інстанції: Колодяжна І.М..

Категорія: договірні Доповідач: Сащенко І.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Коровіна С.Г., Бездітко В.М.,

за участі секретаря - Калюжної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 червня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 18.03.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір про надання кредитну, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 54600 дол. США строком до 17.03.2017 року.

05.03.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ «ОТП банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком укладений договір поруки.

Відповідачі порушили умови кредитного договору, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 10.02.2015 року складає: за тілом кредиту - 54600 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 1356264 грн., процентів - 8761,92 дол. США, еквівалентно за курсом НБУ 217646,09 грн., нарахованої пені - 2694100,51 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1356264 грн., заборгованість з процентів за користування кредитом у розмірі 217646,09 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 1356264 грн. та судовий збір у розмірі 3654 грн., а всього 2933828,09 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що заявлені позовні вимоги є передчасними, оскільки строк повернення основної суми кредиту має відбутись 17.03.2017 року та відсутня вимога банку до відповідачів про дострокове виконання договірних зобов'язань.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку, стягуючи з відповідачів заборгованість за кредитним договором суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

Вказаний висновок судова колегія апеляційного суду вважає правильним. Проте відшкодування судових витрат в солідарному порядку визначено судом не вірно.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що 18.03.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір про надання кредитної лінії №CrL- SME 700/80/2008, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 54600 дол. США строком до 17.03.2017 року ( а.с. 7 - 15 ).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком укладений договір поруки ( а.с. 23 - 24 ).

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Тобто, підстав для відмови у стягненні з поручителя солідарно з основним боржником заборговаості за кредитним договором немає.

Рішення суду в частині визначення розміру заборгованості сторонами по справі не оскаржувалося, судовою колегією не переглядалося.

Проте, ухвалене в справі судове рішення в частині визначення відшкодування судових витрат в солідарному порядку за загальної суми стягнення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 червня 2015 року - змінити.

В частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору в розмірі 3654 грн. та загальної суми стягнення 2933828,09 грн. - скасувати.

Встановити, що загальна сума, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» складає 2930174,09 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» судовий збір по 1827 грн. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді