Рішення № 47490155, 23.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/603/14ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/3738/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 23.07.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Поліщука М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Кулішенка Ю.М.

при секретарі:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та витребування квартири із чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання добросовісними набувачами, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулась в суд із вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 21 серпня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за яким ОСОБА_4 продала квартиру ОСОБА_5, визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї-ж квартири, посвідчений 18 вересня 2013 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8, за яким ОСОБА_5 продав квартиру ОСОБА_3 і ОСОБА_9, витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 і ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1, передавши її у володіння ОСОБА_4 та зобов'язати ОСОБА_3 і ОСОБА_9 звільнити квартиру від особистих речей та передати ключі від неї ОСОБА_4

Позов обґрунтовувала тим, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23 червня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 і зареєстрованим у реєстрі за № 430, вона придбала квартиру АДРЕСА_1 та належним чином зареєструвала право власності на неї.

Зазначала, що квартира вибула з її володіння не з її волі, квартиру вона особисто нікому не продавала і нікого на це не уповноважувала. Вказувала, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 21 серпня 2013 року було укладено невідомою особою жіночої статі, яка діяла від імені ОСОБА_4 без відповідних на те повноважень від позивача. Зазначала, що на час укладення договору вона перебувала за межами України у Російській Федерації.

З врахуванням вказаних обставин вважала, що так як квартира вибула з водіння позивача як власника без її волі, то відповідно до вимог ст..388 ЦК України має право на витребування квартири від відповідачів.

В березні 2014 року ОСОБА_3 і ОСОБА_9 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просили визнати їх добросовісними набувачами спірної квартири.

Свої вимоги мотивували тим, що позивач за первісним позовом ОСОБА_4 не надала суду жодного доказу того, що квартира вибула з її володіння поза її волею і що ОСОБА_5 не мав права відчужувати їм квартиру, а самі вони цього передбачити не могли. Вказували, що заволоділи квартирою законно, а не в результаті вчинення злочину і вважають себе добросовісними набувачами.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 21 серпня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі за № 2137 щодо придбання квартири ОСОБА_5 у ОСОБА_4

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3, та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 та передано її у володіння ОСОБА_4.

Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звільнити квартиру від особистих речей та передати ключі від неї ОСОБА_4 після набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неповноту встановлених обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 червня 2009 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 купила у ОСОБА_11 за ціною 304400 грн. квартиру АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу посвідчено ОСОБА_10 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №430. (том 2 а.с.20-21).

30 червня 2009 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на вказану квартиру. (том 2 а.с.25).

21 серпня 2013 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив за 233400грн. квартиру АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу посвідчено ОСОБА_7 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №2137. (том 2 а.с.132).

18 вересня 2013 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_9 і ОСОБА_3 купили за ціною 118512 гривень спірну квартиру№70 у будинку №156 по вул. Київській у м.Обухів, Київської області.

Договір купівлі-продажу посвідчено ОСОБА_12 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №2809. (том 1 а.с.71)

18 вересня 2013 року проведена державна реєстрація права спільної часткової власності на квартиру за ОСОБА_3 і ОСОБА_9ВІ. (том 1 а.с.72).

Суд також встановив, що ОСОБА_4 є громадянкою республіки Беларусь і нею 8 вересня 2010 року отримано новий паспорт, який містить відмітки про перебування на території України з 21 липня 2013 року по 27 липня 2913 року та наступне прибуття в Україну 20 січня 2014 року. (том 1 а.с.7-8).

Ця обставина підтверджується також листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит адвоката ОСОБА_13 на №41 від 29.04.2014 року. (том 1 а.с.220).

Крім цього судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири від 23 червня 2009 року, наданий з матеріалів угоди нотаріуса ОСОБА_7 (том 2 а.с.45-46), не відповідає оригіналу цього-ж договору купівлі-продажу від 23 червня 2009 року, наданому ОСОБА_4 (том 2 а.с.20-21).

Вказана обставина підтверджується також висновком судово-почеркознавчої експертизи від 15.04.20154 року. (том 2 а.с.140-141).

Встановивши вказані обставини справи, суд прийшов до висновку про відсутність у ОСОБА_4 волевиявлення на відчуження ОСОБА_5 спірної квартири за договором купівлі-продажу від 21 серпня 2013 року.

Так, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності відсутності волевиявлення у ОСОБА_4 на відчуження ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 21 серпня 2013 року, що надає суду правові підстави для застосування до спірних правовідносин вимог п.3 ч.1 ст.388 ЦК України про витребування квартири від ОСОБА_3 і ОСОБА_6 та передання її у володіння власника ОСОБА_4

Проте із такими висновками погодитись не можна, так як вони не повністю відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно із ч..3 ст.203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 Цивільного кодексу України (ч.ч.1,3) визначено

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи із предмету та правових підстав позову, доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність вибуття спірної квартири із володіння ОСОБА_4 поза її волею.

Так, із оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 серпня 2013 року вбачається, що він підписаний сторонами договору, а саме продавцем ОСОБА_4 і покупцем ОСОБА_5, договір посвідчено ОСОБА_7 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №2137. (том 2 а.с.132).

ОСОБА_5 в суді першої інстанції підтвердив, що саме ОСОБА_4 продала йому квартиру.

ОСОБА_7 суду пояснила, що особу ОСОБА_4 нею було встановлено по тимчасовій посвідці на постійне проживання. (том 1 а.с.241).

Лист-відповідь Управління державної міграційної служби України в Київській області від 11.04.2014 року на запит адвоката ОСОБА_14 про те, що надана копія посвідки на проживання на ім.»я ОСОБА_4 має всі ознаки підробки не є належним і допустимим доказом відсутності волевиявлення ОСОБА_4 на відчуження квартири.

Із висновку судово-почеркознавчої експертизи від 15.04.2015 року вбачається, що питання відносно того ОСОБА_4 чи іншою особою виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у договорі купівлі-продажу від 21 серпня 2013 року судовими експертами не вирішувалось з наступних причин:

- короткість та простота будови літер досліджуваного запису;

- недостатня кількість порівняльного матеріалу (відсутність вільних зразків підпису ОСОБА_4В.);

- ознаки почерку виконавця не проявились в об»ємі, необхідному для ідентифікації. (том 2 а.с.139 - 140).

В порядку ст..10 ЦПК України апеляційний суд роз»яснив представнику позивача право на подання повторного клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи для з»ясування питання: чи виконано підпис у договорі купівлі-продажу, укладеному 21 серпня 2013 року, від імені ОСОБА_4 нею особисто чи іншою особою від її імені.

ОСОБА_14, який представляє ОСОБА_4 за довіреністю, відмовився заявляти зазначене клопотання у суді апеляційної інстанції.

Посилання представника позивача та висновки суду з посиланням на витяг із паспорту на ім.»я ОСОБА_4 (том 1 а.с.7-8, том 3 а.с.54-56)) та лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит адвоката ОСОБА_13 за №41 від 29.04.2014 року не є безспірними доказами відсутності ОСОБА_4 в Україні при укладенні і посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 21 серпня 2013 року.

За таких обставин, коли справжність підпису продавця квартири ОСОБА_4 від її імені у оспорюваному договорі купівлі-продажу квартири від 21 серпня 2013 року не спростована, покупець квартири ОСОБА_5 в суді першої інстанції надав пояснення, що квартиру придбав у ОСОБА_4, висновок суду про те, що квартира вибула із володіння ОСОБА_4 поза її волею, не можна визнати таким, що підтверджується належними і допустимими доказами.

Правові підстави, визначені ст..ст.203, 215 ЦК України, для визнання договору купівлі-продажу квартири від 21 серпня 2013 року недійсним, колегія суддів вважає недоведеними, а відтак відсутні підстави для витребування квартири від ОСОБА_3, ОСОБА_6 в порядку ст..388 ЦК України.

Судом першої інстанції неправильно застосовано положення статей 203, 215, 216,387, 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст..309 ЦПК України, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та витребування квартири із чужого незаконного володіння і судових витрат підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю і недоведеністю цих позовних вимог.

Відповідно до ст..88 ЦПК України змінити розподіл судових витрат і стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2334грн. (дві тисячі триста тридцять чотири гривні).

В іншій частині про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання добросовісними набувачами рішення суду в апеляційному порядку не оскаржується, є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та витребування квартири із чужого незаконного володіння і судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та витребування квартири із чужого незаконного володіння.

Змінити розподіл судових витрат і стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2334грн. (дві тисячі триста тридцять чотири гривні).

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання добросовісними набувачами залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: