Рішення № 47490083, 23.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/356/15ц Головуючий у І інстанції Гончарук О,П.Провадження № 22-ц/780/3523/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 23.07.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Кашперської Т.Ц.,Поліщука М.А.,

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 16 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Іванківська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позивачі посилались на те, що у їх спільній власності перебуває домоволодіння № 13 по вул. Л.Українки в смт. Іванків, набуте за договором купівлі-продажу та земельна ділянка, розташована за тією ж адресою, площею 0,0342 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Власником сусіднього домоволодіння № 32, що межує із земельною ділянкою позивачів є відповідачка ОСОБА_2 , яка не набувала прав землевласника або землекористувача земельної ділянки, на якій розташовані належні їй будівлі і споруди.

На початку січня 2014 року ОСОБА_2 самовільно зайняла частину земельної ділянки, яка належить позивачам, шляхом встановлення огорожі між домоволодіннями, в результаті чого доступ до частини їх будинку зовні став неможливим. Також відповідачка не прибирає розташовані на земельній ділянці позивачів будівельні матеріали, що належать їй, а саме: фундаментні бетонні блоки в кількості 16 штук розмірами 2,3*0,3 м та 15 штук розмірами 1,2*0,3 м. Крім цього ОСОБА_2 пошкодила каналізаційні труби, змонтовані позивачами на їх земельній ділянці, чим заподіяла пряму матеріальну шкоду, яка складається із вартості відновлення каналізації 3400, 00 грн. Своїми протиправними діями відповідачка спричинила позивачам моральну шкоду, що полягає у психологічному дискомфорті, якого ті зазнають упродовж одного року, переживаннях, викликаних тривалим порушенням нормального та звичайного розпорядку життя, душевних хвилюваннях через постійні стреси, хвилюваннях за психологічний стан 3-річного сина, який став вразливим внаслідок стресових ситуацій, спровокованих неправомірною поведінкою відповідачки, та погіршення стану його здоровя. Заподіяну моральну шкоду позивачі оцінюють у 10 000 грн. та 12 000 грн. відповідно. Факт неправомірних дій відповідача зафіксовано актами комісій Іванківської селищної ради від 14.03.2014 року.

Просили усунути перешкоди у користуванні ними земельною ділянкою в смт. Іванків по вул. Л. Українки, 13, зобовязати відповідачку за власні кошти прибрати нею встановлену огорожу та перемістити фундаментні блоки, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачів матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 16 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Зобовязано ОСОБА_2 за власні кошти прибрати встановлену нею огорожу та перемістити розміщені нею фундаментні блоки в кількості 16 штук розміром 2,3*0,3 м. та 15 штук розміром 1,2*0,3 м за межі земельної ділянки розташованої в смт. Іванків по вул. Л. Українки, 13.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.12.2013 року, що ОСОБА_3 є власником будинку по вул. Лесі Українки, 13 в смт. Іванків Київської області.

З копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.12.2013 року слідує, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0342 (під житлову забудову), надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка що розташована в смт. Іванків по вул. Л.Українки, 13.

Відповідачка ОСОБА_2 є власником сусіднього з позивачами будинку по вул.Жовтнева 32 (раніше Л.Українки 11) в селищі Іванків Київської області на підставі договору дарування від 26 травня 2009 року.

Задовольняючи позов частково та зобовязуючи ОСОБА_2 перемістити фундаментні блоки, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачка ОСОБА_2 порушує права позивачів як власників ділянки на користування і розпорядження їх майном, а саме належною їм зельною ділянкою, які підлягають до захисту. З огляду на порушення прав позивачів підлягає відшкодуванню і моральна шкода.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, обєктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналогічні розяснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі, згідно якої суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суд уваги на наведені вимоги цивільного процесуального закону не звернув та не зясував чи порушені права позивачів з боку відповідачки та які саме. Ухвалючи рішення, суд не в повній мірі врахував предмет спору в даній справі та обставини, які підлягають зясуванню. Так позивачі звернулися до суду за захистом своїх прав землевласників, які на їх думку порушені відповідачкою, а відтак зясуванню в даній справі підлягали в тому числі обставини чи є позивачі землевласниками, якщо є то на підставі якого документу та які межі їх ділянок, чи захоплювала відповідач частину належної позивачам ділянки шляхом розташування на ній фундаментних блоків та якої площі захоплена ділянка. Наведених обставин суд не зясував хоча лише при їх встановленні можливе вирішення позовних вимог по суті спору.

Згідно акту обстеження земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що були попередніми власниками будинку та земельної ділянки по вул. Л.Українки в смт. Іванків, комісією було встановлено, що дана земельна ділянка з трьох сторін обгороджена, а зі сторони ОСОБА_2 огорожа відсутня, хоча і залишилось два межових знака у вигляді цегляного стовпа та металевої труби.

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2014 року старшим слідчим СВ Іванківького РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_8 кримінальне провадження, порушене за фактом самовільного захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки було закрито у звязку з відсутністю у діянні ОСОБА_2 кримінального правопорушення. (а.с. 42-43).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що саме відповідачкою та її діями порушені права позивачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доводи апелянта про неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи і заслуговують на увагу.

Позивачі не довели, що відповідачка порушує їх права. Рішення суду про часткове задоволення позову ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні правові підстави для залишення його в силі.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 16 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: