Ухвала суду № 47481630, 27.07.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/1450/14-ц Головуючий у 1-й інст. Васильчук С. Ф.

Категорія 20 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа державний нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, вимоги якого уточнили у ході розгляду справи та просили визнати недійсними договори купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями по вул. Щорса, 53 у смт. Черняхів та земельної ділянки площею 0,0911 га за кадастровим № 1825655100:03:008:0239, укладені 15.10.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Мотивували свої позовні вимоги тим, що спірні договори вчинені без наміру створення правових наслідків, тому є недійсними.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновки суду не відповідають матеріалам справи та судом не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 вважає, що оскільки не відбулася реальна передача майна та не була сплачена його вартість, це свідчить на символічну передачу будинку та порушує приписи ст. ст. 655 та 691 ЦК України. Крім того, так як право власності на будинок набуто безпідставно (незаконно) це тягне за собою припинення права особи на земельну ділянку у силу ст. 210 ЗК України.

У своїх доводах також посилається на ЗУ «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позивачами не доведено обставини, які б свідчили про недійсність правочину внаслідок недодержання в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3,5 ст.203 ЦК України. Крім того, судом не встановлено порушень закону при посвідченні договору купівлі-продажу житлового будинку.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, оскільки до них суд дійшов на підставі встановлених обставин і відповідно до норм матеріального права, законно і обґрунтовано відмовив у визнанні угоди недійсною із заявлених позивачами підстав, передбачених ст.ст.203,215,234,225 ЦК України.

Статтею 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5ст. 203 ЦК України).

Згідно до ст. 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які оформлювалися цим правочином.

Порушуючи у суді спір позивачі посилались на те, що 09.08.2011 року ОСОБА_7 складено заповіт, відповідно до якого він заповів в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_2 належний йому на праві приватної власності житловий будинок № 53 по вул. Щорса у смт. Черняхів Житомирської області з господарськими будівлями та все майно, що буде належати йому на день смерті.

Даний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Черняхівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1384 (а. с. 9).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер 30.12.2013 року (а. с. 13).

Посилаючись на наведене, та на те, що ОСОБА_7 не мав правовстановлюючих документів на будинок та не мав наміру його продавати, позивачі вважали, що договір купівлі-продажу від 15.10.2013 року, який був посвідчений державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 2627, та за яким ОСОБА_7 продав спірний житловий будинок ОСОБА_5 є недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірний договір купівлі- продажу укладений відповідно до вимог закону та підстав для його визнання недійним немає.

За загальним положенням про договір (частина перша статті 626 ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 3 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду з позовом за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановленихстаттею 61 цього Кодексу, а згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції правильно виходив з того, що продавець ОСОБА_7 на момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку був його власником та мав право на його відчуження.

Він, ще до укладення вказаного правочину, звертався до Черняхівської районної державної адміністрації для надання дозволу на вчинення такого правочину та його отримав (а.с.92). Правовстановлюючі документи містяться у матеріалах справи та сумніву у суду не викликають (а.с.79-80). До укладення угод ОСОБА_7 проводилась також оцінка вартості земельної ділянки (а.с.81-82) та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (а.с.95-97).

Доказів, які б свідчили про фіктивність вищевказаної угоди позивачі суду не надали. Також не знайшло свого під твердження посилання та доводи позивачів про те, що на момент укладення спірної угоди ОСОБА_7 за своїм станом здоровя не міг розуміти значення своїх дій. Вказане також спростовується висновком проведеної по справі посмертної судової-психіатричної експертизи від 07.04.2015 року № 130-2015 (а.с.158-160).

Також колегія суддів вважає, що визначені позивачами підстави для визнання спірного правочину є взаємовиключними та такими що не дають підстав для визнання вказаної угоди недійсною.

Судом першої інстанції при розгляді справи, обставини, на які містяться посилання в апеляційній скарзі, перевірялись. Висновки суду щодо відмови у задоволенні заявлених вимог грунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає. До правовідносин, які склалися між сторонами у звязку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: