Постанова № 47459907, 22.03.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 року Справа № 2а-7759/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагун А.В.;

при секретарі Джебко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства „Будсервіс-А до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про оскарження податкових повідомлень-рішень,?

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2010 року приватне підприємство „Будсервіс-А (далі по тексту ПП „Будсервіс-А) звернулося в суд з адміністративним позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту Маловисківська МДПІ), в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0058771710/2 від 15.10.2009 року, №0058771710/3 від 21.10.2009 року, №0000352310/3 від 21.10.2009 року, №0000362310/3 від 21.10.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права.

Позивач зазначив, що ним правомірно на підставі відповідних документів: договору купівлі-продажу №18/07-06 від 18.07.2006 року, видаткових накладних, видаткових касових ордерів, авансових звітів та квитанцій до прибуткового касового ордеру, правомірно віднесено до валових витрат суму придбаного у ТОВ „Радон-Дельта дизельного палива. Посилання відповідача на недійсність договору купівлі-продажу є безпідставними, оскільки договір не був визнаний таким в судовому порядку. З посланнями на ст. ст. 45, 51, 59, 60, 91 ГК України позивач вважає висновок податкового органу про скасування державної ліквідації ТОВ „Радон-Дельта незаконним, оскільки підприємство на час укладення та здійснення господарської операції поставки дизельного палива знаходилось в стадії ліквідації і відповідний запис про скасування державної реєстрації до ЄДРПОУ внесений не був. Підприємство продовжувало свою діяльність до 8 листопада 2006 року.

Також, позивач стверджує, що підприємство згідно податкових накладних, які відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість, правомірно віднесено суму ПДВ сплачену ТОВ „Радон-Дельта при купівлі дизельного палива. На думку останнього, право віднесення до податкового кредиту суми сплаченого контрагенту ПДВ не залежить від виконання ним зобовязанання щодо сплати ПДВ до бюджету.

Маловисківська МДПІ у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те що, оспорюванні податкові повідомлення-рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. У позивача відсутні були підстави для включення до валових витрат вартості отриманого від ТОВ „Радон-Дельта дизельного палива, оскільки квитанції про його оплату є недійсними через скасування державної реєстрації зазначеного товариства. Також, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену зазначеному вище товариству у вартості придбаного дизельного палива, оскільки податкові накладні виписано не платником ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали суду пояснення згідно позовної заяви.

Представники Маловисківська МДПІ ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Судом встановлено, що у період з 14.04.2009 року по 7 квітня 2009 року, на підставі направлень №34-2310-1710-30327289 від 14.04.2009 року та №34-2310-1710-30327289/1 від 29.04.2009 року та наказу про продовження терміну перевірки №126 від 29.04.2009 року проведена планова виїзна перевірка ПП „Будсервіс-А на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, про що складено акт №6/2310/1710/30327289 від 12.05.2009 року (т. I а.с.14-30). Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення:

-пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 20 127 грн., в тому числі за 2006 рік на суму 11 443 грн., за 2007 рік на суму 3423 грн., за 2008 рік на суму 5261 грн..;

-пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість, п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової інспекції України №165 від 30.05.2007 року „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 15756 грн., в тому числі за липень 2006 року на суму 2550 грн., за жовтень 2006 року на суму 10527 грн. та за листопад 2006 року на суму 2679 грн.;

-пп. 9.10.1, пп. 9.10.2, пп.9.10.3 п.9.1 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік у сумі 14 125,65 грн.

На підставі акту перевірки Новомиргородським відділенням Маловисківської МДПІ податковим повідомленням-рішенням №0000352310/0 від 18.05.2009 року, яким визначено зобовязання з податку на прибуток у сумі 30 191 грн., в тому числі за основним платежем 20 127 грн., за штрафними санкціями 10 064 ( т. I а.с.33).

Податковим повідомленням-рішенням №0000362310/0 від 18.05.2009 року визначено зобовязання з податку на додану вартість у сумі 23 634 грн., в тому числі основного платежу 156 756 грн., штрафних санкцій Ї 7 878 грн.( т. I а.с. 32).

Податковим повідомленням-рішенням №0003461710/0 від 18.05.2009 року визначено зобовязання з податку з доходів найманих працівників у сумі 28 305,94 грн.. в тому числі основного платежу 14 125,65 грн., штрафних санкцій 14 180,29 грн.( т. I а.с. 31).

Позивач не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку. Позивачем подано скарги до Маловисківської МДПІ, в результаті розгляду яких, у їх задоволенні відмовлено, а первинні податкові повідомлення-рішення залишено без змін. У звязку із зазначеним прийнято податкові повідомлення-рішення №000362310/1 від 29.05.2009 року, №0000352310/1 від 29.05.2009 року, №0003461710/1 від 09.06.2009 року, за змістом аналогічні первинним податковим повідомленням рішенням (а.с. 34-59).

Позивачем подано скарги до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, в результаті розгляду яких рішенням №2945/10/25-037 від 03.08.2009 року податкові повідомлення-рішення №0000352310/0 від 18.05.2009 року та №0000362310/0 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0003461710/0 від 18.05.2009 року скасовано у частині визначення штрафних санкцій у сумі 14 180,29 грн. На підставі чого Новомиргородським відділенням Маловисківської МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №000362310/2 від 10.08.2009 року, №0000352310/1 від 10.08.2009 року, за змістом аналогічні первинним податковим повідомленням-рішенням, та №0003611710/0 від 10.08.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників у сумі 14 125,65 грн., в тому числі основного платежу Ї 14 125,65 грн.

Рішенням №3836/10/25-037 від 12.10.2009 року внесено зміни до рішення про результати розгляду повторних скарг в частині часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0003611710/0 від 10.08.2009 року визначивши, що частково скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення у частині донарахування податку в сумі 1 836,05 грн. та застосовання штрафних санкцій у сумі 14 180,29 грн. і донараховує суму штрафних санкцій в розмірі 24 579,20 грн., а в іншій частині податкове повідомлення рішення залишено без змін. Тому, 15 жовтня 2009 року прийнято податкове повідомлення рішення №0058771710/2, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників у сумі 36 868,78 грн., в тому числі за основним платежем 12 289,60 грн., за штрафними санкціями 24 579,18 грн. (т. I а.с.60-82, 109).

Позивачем подано скарги до Державної податкової адміністрації України, в результаті розгляду яких рішеннями №10354/6/25-0115 від 14.10.2009 року та №10325/6/25-0315 від 14.10.2009 року у їх задоволенні відмовлено, а податкові повідомлення-рішення №0000352310/0 від 18.05.2009 року, №0000352310/1 від 29.05.2009 року, №0000352310/2 від 10.08.2009 року, №0000362310/0 від 18.05.2009 року, №0000362310/1 від 29.05.2009 року, №0000362310/2 від 10.08.2009 року та №0003461710/0 від 18.05.2009 року, №0003461710/1 від 09.08.2009 року, з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області №2945/10/25-037 від 03.08.2009 року та внесених змін до нього рішенням №3836/10/25-037 від 12.10.2009 року, залишено без змін (т. I а.с. 100-108). На підставі зазначеного відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000352310/3 від 21.10.2009 року, яким визначено зобовязання з податку на прибуток у сумі 30 191 грн., в тому числі за основним платежем 20 127 грн., за штрафними санкціями 10 064 грн., №0000362310/3 від 21.10.2009 року, яким визначено зобовязання з податку на додану вартість у сумі 23 634 грн., в тому числі основного платежу 156 756 грн., штрафних санкцій 7 878 грн., та №0058771710/3 від 21.10.2009 року, яким визначено зобовязання з податку з доходів найманих працівників у сумі 36 868,78 грн.. в тому числі основного платежу Ї 12 289,60 грн., штрафних санкцій 24 579,18 грн. (т. I а.с. 83-108, 110, 111, 112).

Як вбачається з акту перевірки порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 20 127 грн., в тому числі за 2006 рік на суму 11 443 грн., за 2007 рік на суму 3 423 грн., за 2008 рік на суму 5 261 грн., виявилось у завищені валових витрат у 2006 році на суму у розмірі 78 780 грн., в тому числі за 3 квартал 2006 року на суму 39 164 грн., за 11 місяців 2006 року на суму 78 780 грн., шляхом віднесення згідно видаткових накладних з реквізитами ТОВ „Радон-Дельта від 18.07.2006 р. №37 на 15 300,45 грн. (в тому числі 2 550,07 грн. ПДВ), від 04.09.2006 р. №87 на 15 932,70 грн. (в тому числі 2 655,45 грн. ПДВ), від 14.09.2006р. №84 на 15 764 грн. (в тому числі 2 627,35 грн. ПДВ), від 13.10.2006 р. №118 на 16 992,45 грн. (в тому числі 2 832,08 грн. ПДВ), від 30.10.2006 року № 125 на 14 474,60 грн. (в тому числі 2412,43 грн. ПДВ), від 15.11.2006р. №98 на 16 071,45 грн. (в тому числі 2678 грн. ПДВ), до складу валових витрат вартості обсягів дизельного палива, які є недійсними. Позиція податкового органу про недійсність видаткових накладних ґрунтується на скасуванні рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2005 року державної реєстрації ТОВ „Радон-Дельта. Крім того, підприємство до моменту скасування державної реєстрації за ЗКГНГ було загально будівельною організацією, основним видом діяльності якої було відповідно до КВЕД:45.21.1 будівництво будівель. Також, при здійсненні фінансово-господарської операції договір не укладався. Наявність лише одного підпису в накладних, на думку позивача не дають змоги ідентифікувати посадову особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені постачальника.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Із зазначеного слідує, що до валових витрат платник податку вправі віднести, якщо здійсненні витрати відповідають ознакам, зазначеним вище, а саме: 1) наявність витрат у грошовій, матеріальній або не матеріальній основі; 2) витрати безпосередньо повязані із вартістю придбаних (виготовлених) платником податку товарів (робіт, послуг); 3) товари (роботи, послуги) придбані (виготовлені) для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вказані ознаки платником податку повинні бути підтверджені встановленими законодавством бухгалтерськими та податковими первинними документами.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач правомірність віднесення суми 78 780 грн. до складу валових витрат обґрунтовує тим, що ним укладено з ТОВ „Радон-Дельта укладено договір купівлі-продажу №18/07-06 від 18.07.2006 року, згідно якого останнє зобовязувалось передати позивачу дизпаливо у кількості 50 000 літрів (т. III а.с.6). На підтвердження оплати дизельного палива позивачем надано квитанції до прибуткових касових ордерів (т. II а.с. 173, 174), а на підтвердження фактичного отримання дизельного палива надано накладні (т. II а.с.175-180).

Однак суд вважає, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено ознаку щодо фактичного придбання дизельного палива.

Згідно п. 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Як визначено п. 3.2 договору купівлі-продажу №18/07-06 від 18.07.2006 року перехід права власності відбувається в момент передачі товару (оплати), що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі).

Таким чином, підтвердженням виконання зазначеного договору і придбання дизельного палива (переходу права власності на нього) є належним чином оформлені видаткові накладні або акти прийому-здачі.

Надані ж позивачем накладні не можуть вважатись належними первинними документами на підтвердження придбання дизельного палива, оскільки не відповідають вимогам ч.2. ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, згідно якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А саме накладні не мають таких обовязкових реквізитів як місце складання та посадову особу, яка здійснила господарську операцію від ТОВ „Радон-Дельта, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні даної операції від зазначеного товариства. Відповідно, зазначені документи не дають підстав для висновку щодо придбання позивачем дизельного палива, тобто про перехід до нього права власності на товар.

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В порушення зазначеного положення позивачем не надано інших доказів на підтвердження придбання дизельного палива, як наприклад: довіреностей, та, зокрема, товарно-транспортних накладних, наявність яких обовязкова при транспортуванні нафтопродуктів згідно п. 4.2.2.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122 ( чинному на час виникнення правовідносин).

Про відсутність товарного характеру господарської операції також свідчать непрямі докази, такі як довідка про реєстраційні відомості про ТОВ „Радон-Дельта, з якої слідує що, підприємство зареєстровано за ЗКГНГ 61110 загально будівельна організація, за КВЕД 45.21.1 будівництво будівель (т. III а.с. 15). Також, згідно рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2005 року у справі №14/238 припинено юридичну особу ТОВ „Радон-Дельта (т. I а.с. 126-129).

З огляду на зазначене суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не надано доказів щодо наявності підстав, зокрема фактичного придбання дизельного палива, для віднесення суми у розмірі 78 780 грн. до валових витрат, що свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 20 127 грн., в тому числі за 2006 рік на суму 11 443 грн., за 2007 рік на суму 3423 грн., за 2008 рік на суму 5261 грн. шляхом безпідставного віднесення до валових витрат у 2006 році суми у розмірі 78 780 грн., в тому числі у 3 кварталі 2006 року Ї 39 164 грн., за 11 місяців 2006 року у сумі 78 780 грн.

З матеріалів справи слідує, що порушення пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість, п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової інспекції України №165 від 30.05.2007 року „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 15 756 грн., в тому числі за липень 2006 року на суму 2 550 грн., за жовтень 2006 року на суму 10 527 грн. та за листопад 2006 року на суму 2 679 грн., виявилось у завищенні податкового кредиту на суму 15 756 грн., в тому числі за липень 2006 року на 2 550 грн., за жовтень 2006 року на суму 10 527 грн., за листопад 2006 року на суму 2 679 грн., шляхом віднесення до податкового кредиту суми податку згідно податкових накладних від 18.07.2006р. №37 на 15 300,45 грн. (в тому числі 2 550,07 грн. ПДВ), від 04.09.2006р. №87 на 15932,70 грн. (в тому числі 2 655,45 грн. ПДВ), від 14.09.2006р. №84 на 15764 грн. (в тому числі 2 627,35 грн. ПДВ), від 13.10.2006р. №118 на 16 992,45 грн. (в тому числі 2 832,08 грн. ПДВ), від 30.10.2006 року № 125 на 14 474,60 грн. (в тому числі 2 412,43 грн. ПДВ), від 15.11.2006р., №98 на 16071,45 грн. (в тому числі 2 678 грн. ПДВ), виписаних ТОВ „Радон-Дельта у якого анульовано свідоцтво платника ПДВ (т. III а.с. 8-13)

Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що усі операції з купівлі-продажу дизельного пального з ТОВ „Радон-Дельта задекларовані на підставі первинних документів, виданих та отриманих податкових накладних. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, що до податкового кредиту платник податку вправі віднести, якщо здійсненні витрати відповідають ознакам, зазначеним вище, а саме: 1) наявність нарахованого (сплаченого) податку у вартості придбаного товару (роботи, послуги); 2) нарахування (сплата) ПДВ безпосередньо повязані із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг); 3) вартість придбаного товару (послуг, робіт) має відноситись до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до пп. 7.2.1 п 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п. 5, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №16, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, згідно акту № №349 від 20.10.2005 року анульовано свідоцтво, видане ТОВ „Радон-Дельта як платнику ПДВ. Відповідно надані позивачем зазначені вище накладні є недійсними, і не можуть бути підставою для віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, як вказано вище позивачем не надано доказів, які б свідчили про придбання дизельного палива та правомірності віднесення вартості до валових витрат, що знову ж не дає підстав для віднесення сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість, п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової інспекції України №165 від 30.05.2007 року „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 15756 грн., в тому числі за липень 2006 року на суму 2550 грн., за жовтень 2006 року на суму 10527 грн. та за листопад 2006 року на суму 2679 грн., шляхом безпідставного віднесення до податкового кредиту податкового кредиту сум у розмірі 15 756 грн., в тому числі за липень 2006 року на 2550 грн., за жовтень 2006 року на суму 10527 грн., за листопад 2006 року на суму 2679 грн.

Крім того, як слідує з матеріалів справи податковим органом встановлено порушення п. 9.10 ст.9. п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік у сумі 14 125,65 грн., порушення виявилось у не оподаткуванні витрачених надміру отриманих працівником ОСОБА_4 на відрядження або підзвіт та не повернутих до кінця року сум у загальному розмірі 94 535,30 грн., в тому числі згідно авансового звіту за липень 2006р б/н на суму 15 300,45 грн.; авансового звіту за вересень 2006р б/н на суму 15 932,70 грн.; авансового звіту за вересень 2006 року б/н на суму 115 764,10 грн.; авансового звіту за жовтень 2006р б/н на суму 16 992,45 грн.; авансового звіту за жовтень 2006р б/н на суму 14 474,60 грн.; авансового звіту за жовтень 2006р б/н на суму 16 071,45 грн., які погашені готівкою з каси позивача згідно видаткових касових ордерів від 18.07.06р №42 на суму 10 000,00 грн.; від 19.07.06р №43 на суму 5 300,00 грн.; від 05.09.06р №58 на суму 10 000,00 грн.; від 06.09.06р №59 на суму 5 932,70 грн.; від 15.09.06р №62 на суму 10 000,00 грн.; від 18.09.06р №64 на суму 5 764,10 грн.; від 13.10.06 №71 на суму 10 000,00 грн.; від 16.10.06 р. №73 на суму 6 992,45 грн.; від 30.10.06 №75 на суму 10 000,00 грн.; від31.10.06 р. №76 на суму 4 474,60 грн.; від 15.11.06 р №82 на суму 10 000,00 грн.; від 16.11.10 р №83 на суму 6 071,45 грн.

Позиція податкового органу про надмірність витрачання коштів ґрунтується на відсутності належним чином оформлених підтверджуючих платіжних документів про витрачання суми та недійсності наданих позивачем квитанцій до прибуткового касового ордеру про оплату дизельного палива від 18.07.06 р №37 суму 10 000,00 грн., від 19.07.06 р №38 на суму 53 00,00 грн., від 05.09.06р №87 на суму 10 000,00 грн., від 06.09.06 р №88 на суму 5 932,70 грн., від 15.09.06 р №84 на суму 10 000,00 грн., від 18.09.06 №85 на суму 5 764,10 грн., від 13.10.06р №95 на суму 10 000,00 грн., від 16.10.06 р №96 на суму 6 992,45 грн., від 30.10.06р №102 на суму 10 000,00 грн., від 31.10.06р №103 на суму 4 474,60 грн., від 15.11.06р №98 на суму 10 000,00 грн. та від16.11.06р №98 на суму 6 071,45 грн.

Правовідносини щодо оплати товарів особою за власні готівкові кошти з подальшим відшкодуванням їм витраченої готівки, та правомірність використання власних готівкових коштів для вирішення виробничих (господарських) питань регулюється ст. ст. 1159, 1160 ЦК України.

Крім того, відносини між працівником та роботодавцем регулюються, перш за все, Кодексом законів про працю України, згідно з яким працівник має виконувати обов'язки, обумовлені трудовим договором (посадовою інструкцією).

Таким чином, працівник повинен виконувати доручення керівника, надані в межах його трудових обов'язків. Якщо ці доручення пов'язані із здійсненням витрат власних коштів, він має право вимагати від роботодавця їх відшкодування.

Так, згідно із статтею 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку із службовими відрядженнями. Щодо інших витрат, то підтвердженням того, що вони були здійснені за дорученням керівництва, можуть бути розпорядчі документи (наказ, розпорядження) або письмова довіреність.

Правовідносини щодо звітування за кошти та їх оподаткування, надані на відрядження або під звіт, в тому числі витрачених власних готівкових коштів з подальшим відшкодуванням їм витраченої готівки, урегульовані Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 9.10.2 зазначеного Закону звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження, або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. До того ж зазначеним Законом (пункт 9.10) встановлено норму оподаткування надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернених у встановлені строки.

Позивачем суду не надано доказів щодо наявності доручення керівника підприємства або іншого цивільно-првового акту, який би уповноважував ОСОБА_4 на оплату дизельного палива за власний рахунок.

Крім того, з аналізу наданих позивачем квитанцій про оплату дизельного палива не вбачається на виконання якого правочину здійснено оплату, що позбавляє можливості встановити правовий звязок даних квитанцій з виконанням договору купівлі-продажу №18/07-06 від 18.07.2006 року, на виконання якого, як стверджує позивача здійснено оплату.

Також, як встановлено вище ТОВ „Радон-Дельта, зареєстровано за ЗКГНГ 61110 загально будівельна організація, за КВЕД 45.21.1 будівництво будівель. Згідно рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2005 року у справі №14/238 припинено юридичну особу ТОВ „Радон-Дельта. Так само, с судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт отримання позивачем дизельного палива.

З огляду на зазначену суд вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами витрачання коштів ОСОБА_5 у сумі 94 535,30 грн. в інтересах позивача щодо оплати дизельного палива, а тому сплачені йому кошти згідно зазначених вище видаткових касових ордерів необхідно розглядати як суми надмірно витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк, оподаткування яких здійснюється згідно п. 9.10 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб.

Згідно пп. 9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

У відповідності до пп. 9.10.1 вказаного Закону 9.10.1. податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств;

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

При обрахунку суми податку керуються положеннями п. 3.4 ст. 3, п.7.1 ст. 7, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 того ж Закону, з врахуванням положень яких, зважаючи що позивачем як податковим агентом не нараховано та не отримано з ОСОБА_5 податок з доходів найманих працівників суми надмірно витрачених коштів, податковий орган в межах адміністративного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення, на підставі п.6.6 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами прийнято податкові повідомлення-рішення №0058771710/2 від 15.10.2009 року та №0058771710/3 від 21.10.2009 року.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Крім того, необхідно зазначити, що за змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 зазначеної статті є нікчемним. Ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. А у відповідності з ч.1 ст. 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, належні умови зберігання товарів. Таким чином, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд також бере до уваги той факт, що позивач придбавав товари (дизельне пальне) у контрагента, який систематично не сплачував податки, а результаті чого було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість та прийнято судове рішення про припинення юридичної особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладені між ПП „Будсервіс-А та ТОВ „Радон-Дельта договір є нікчемним, а тому не встановлює ніяких правових наслідків, крім тих, що випливають з його нікчемності. Крім того, діяльність ПП „Будсервіс-А при укладанні договору з ТОВ „Радон-Дельта була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, так як ТОВ „Радон-Дельта не виконувало своїх податкових зобов'язань.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкові повідомлення-рішення №0058771710/2 від 15.10.2009 року, №0058771710/3 від 21.10.2009 року, №0000352310/3 від 21.10.2009 року, №0000362310/3 від 21.10.2009 року, дійшов висновку, що вони є правомірними і не підлягають скасуванню.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови - з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.

Дата складання постанови в повному обсязі -29.03.10.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_6