Ухвала суду № 47456405, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/9991/81210/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року

у справі № 05/110/49-2А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 36» ЛТД

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 36» ЛТД (далі - ТОВ «Магазин № 36» ЛТД; позивач) до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано нечинним рішення № 0008332303 від 24 січня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Магазин № 36» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 5/02854/2301/20148526 від 17 січня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято рішення № 0008332303 від 24 січня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 570 481,25 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії скасовано в частині застосування до ТОВ «Магазин № 36» ЛТД суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 830,00 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 2.8, 2.11 глави 2, пунктів 3.1, 3.2 глави 3, пунктів 5.3, 5.4, 5.9, 5.10 глави 5, пунктів 7.21, 7.22, 7.23, 7.24 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на перевищення встановленого ліміту готівки в касі 27 січня 2007 року, 03 лютого 2007 року, 10 лютого 2007 року, 17 лютого 2007 року, 24 лютого 2007 року, 03 березня 2007 року, 10 березня 2007 року, 17 березня 2007 року, 31 березня 2007 року, 07 квітня 2007 року, 21 квітня 2007 року, 28 квітня 2007 року, 05 травня 2007 року на загальну суму в розмірі 284 079,17 грн., безпідставну видачу протягом листопада - грудня 2006 року готівкових коштів під звіт у загальному розмірі 5 611,64 грн. без повного звітування щодо раніше отриманих коштів, а також неправомірне проведення готівкових розрахунків без подання одержувачами коштів платіжних документів на підтвердження витрат на проїзд по маршруту Бердичів - Луцьк у загальному розмірі 90,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 глави 5 Положення якщо підприємства працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватися підприємствами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

При цьому за правилами пункту 5.10 глави 5 Положення не вважаються понадлімітними в день їх надходження готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

В наведеному випадку судовими інстанціями з'ясовано, що 27 січня 2007 року, 03 лютого 2007 року, 10 лютого 2007 року, 17 лютого 2007 року, 24 лютого 2007 року, 03 березня 2007 року, 10 березня 2007 року, 17 березня 2007 року, 31 березня 2007 року, 07 квітня 2007 року, 21 квітня 2007 року, 28 квітня 2007 року, 05 травня 2007 року були вихідними днями, а тому ТОВ «Магазин № 36» ЛТД не мало можливості забезпечити здавання готівкової виручки до установи банку в ці дні.

А відтак, позивач цілком правомірно здавав спірні готівкові кошти до банку в дні, наступні за вихідними, що підтверджується виписками відділення Акціонерного комерційного інноваційного банку «УКРСИББАНК» у м. Житомирі за особовим рахунком товариства від 29 січня 2007 року, 05 лютого 2007 року, 12 лютого 2007 року, 19 лютого 2007 року, 26 лютого 2007 року, 05 березня 2007 року, 12 березня 2007 року, 19 березня 2007 року, 02 квітня 2007 року, 10 квітня 2007 року, 23 квітня 2007 року, 03 травня 2007 року, 07 травня 2007 року та виключає підстави для застосування до нього суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 568 158,34 грн.

В свою чергу, факт видачі позивачем готівкових коштів під звіт у загальному розмірі 5 611,64 грн. без повного звітування щодо раніше отриманих коштів, а також проведення готівкових розрахунків без подання одержувачами коштів платіжних документів на підтвердження витрат у загальному розмірі 90,00 грн. спростовується дослідженими судами авансовим звітом № АО-0068956 від 22 листопада 2006 року на суму в розмірі 372,62 грн. підзвітної особи Гаращук Ю.А., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 507 від 22 листопада 2006 року, накладною № 2229 від 18 листопада 2006 року.

Враховуючи викладене, слід погодитись з доводами судових інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.