Постанова № 47456287, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2015 р. м. Київ К/800/25646/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Полтавського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Полтавського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною відмови здійснити перерахунок і доплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби від 23 лютого 2015 року та зобов'язання здійснити перерахунок і доплату грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011- XII), у розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням фактично отриманої за час проходження військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889 (далі - постанова №889).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII, до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою №889.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, військове звання - підполковник. Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 грудня 2014 року №746 позивач звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).

Наказом військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату від 6 січня 2015 року №3 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Полтавського обласного військового комісаріату.

За цим наказом позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889.

За пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за умови наявності у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.

Постановою №889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

На час установлення і початку виплати - 1 жовтня 2010 року - винагорода мала виплачуватися військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займали посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 цієї постанови граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання постанови №889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року №595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за №1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.

У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.

Зокрема, в пункті 3 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) наводиться перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися й виплачуватися винагорода і який за обсягом є меншим за перелік, встановлений у пункті 2 статті 9 Закону №2011-XII.

За пунктом 5 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до положень пункту 10 Інструкції командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.

Таким чином, аналіз положень постанови №889 в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону №2011-XII та правилами Інструкції дає підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Про необхідність такого застосування вказаних норм матеріального права йдеться у постановах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року, 4 листопада 2014 року та 3 березня 2015 року (справи №№21-368а13, 21-473а14 та 21-32а15 відповідно).

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановили обставини справи, однак порушили норми матеріального права, то виходячи з приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Полтавського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України задовольнити.

Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року. Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

М.І. Мойсюк