Рішення № 47454217, 21.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1291/15-ц 21.07.2015 21.07.2015

Провадження №22-ц/784/1647/15

Єдиний унікальний номер 487/1291/15-ц

Номер провадження 22-ц/784/1647/15

Головуючий у 1 інстанції Разумовська О.Г.

Категорія 41 Доповідач Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Шолох З.Л., Довжук Т.С.

При секретарі Романенко Ю.О.

За участю позивача ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 18 лютого 2014 року близько 16-17 годин ОСОБА_3 біля будинку АДРЕСА_1 висловлювалася нецензурною лайкою на його адресу, при цьому погрожувала фізичною розправою, розповсюджувала недостовірну інформацію про те, що позивач є психічно хворим і його місце в лікарні, називала п'яницею, дебілом, жидом порхатим, чим принизила його честь, гідність та завдала моральних страждань. Позивач просив визнати дії ОСОБА_3 такими, що порочать його честь, гідність, зобов'язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію у спосіб, викладений у позовній заяві, стягнути на відшкодування моральної шкоди 20000 гривень. (а.с. 1-2).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2015 року позов задоволено частково. Визнано поширені ОСОБА_3 відомості про ОСОБА_2 такими, що принижують його честь та гідність. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 200 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 48-50).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині стягнення на його користь 200 грн. на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що по іншій справі - за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 судом за тих же обставин було стягнуто на відшкодування моральної шкоди 300 грн. Просить ухвалити нове рішення про повне задоволення його позовних вимог (а.с. 62).

В апеляційній скарзі на вказане судове рішення відповідачка ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права та просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.52-54).

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги. Просив її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідачки відхилити.

Представник відповідачки просив задовольнити апеляційну скаргу відповідачки, в задоволенні апеляції позивача відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу позивачки слід задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності

Відповідно до ч.1, 2, 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з його доведеності, при цьому послався на пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також на довідку Заводського районного відділу ММУ УМВС України в Миколаївській області. Пояснення свідка ОСОБА_7 суд відхилив, посилаючись на те, що факт відвідування спортивного клубу відповідачкою у час, зазначений в позовній заяві, не підтверджений документально.

Однак з висновками суду погодитись не можна.

З тексту позовної заяви не вбачається, на які докази позивач ОСОБА_2 посилається як на підставу своїх вимог (а.с. 1-2).

Приймаючи до уваги пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних за клопотанням позивача, суд залишив поза увагою той факт, що між вказаними свідками та відповідачкою тривалий час існують неприязні відносини, що підтверджується наданими відповідачкою зверненнями до керівництва ринку, де всі вони здійснюють свою підприємницьку діяльність, та до прокуратури Заводського району м. Миколаєва (а.с.29-42).

Лист Заводського районного відділу ММУ УМВС України в Миколаївській області, на який послався суд, є копією, яка ніким не завірена (а.с. 23). Зазначений лист видано 08.02.2014 року, в той час як позивач посилався на те, що події мали місце 18.02.2014 року. З тексту листа вбачається, що позивач звернувся до органів внутрішніх справ із заявою про прийняття заходів до ОСОБА_3, яка погрожувала йому фізичною розправою. Про те, що ОСОБА_3 при цьому принижувала його честь та гідність, в листі не йдеться. Матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_2 судом першої інстанції не досліджувались.

Наданий позивачем апеляційному суду оригінал зазначеного листа має виправлення, які належною посадовою особою не завірені.

Відповідачкою позов не визнавався, про що свідчить її пояснення (а.с. 26-27). Факт подій, на які посилається в позові позивач, нею заперечувався з посиланням на те, що в зазначений в позові час вона знаходилась в спортивному клубі «Фабрика здоров'я». На підтвердження вказаної обставини відповідачка надала абонемент вказаної установи та за клопотанням відповідачка судом був допитаний свідок ОСОБА_7, який вказані обставини підтвердив.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що належних та безспірних доказів, які б підтверджували факт скоєння відповідачкою неправомірних дій відносно позивача, суду не було надано. Рішення суду постановлено на припущеннях, що є недопустимим.

З огляду на наведене, положень п.2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2015 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий, суддя Судді