Постанова № 47453894, 21.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/5867/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Батрин О.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити та виплачувати пенсію особі, яка проживає за межами України, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Правління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про:

- визнання протиправною бездіяльності Правління Пенсійного фонду України щодо не передачі уповноваженому територіальному органу Пенсійного фонду України заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату їй пенсії за віком;

- зобов'язання відповідачів призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком з 20.10.2012 року за межі України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, з листопада 1966 року по серпень 1991 року позивач працювала на підприємствах та в школах України.

12 вересня 1991 року ОСОБА_2 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.

20 жовтня 2012 року позивач звернулась до Правління Пенсійного фонду України із заявою, в якій з посиланням на Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 просила призначити та виплачувати їй пенсію за віком.

На вказану заяву ОСОБА_2 отримала лист-відповідь Пенсійного Фонду України від 14.11.2012 року, в якому їй було роз'яснено, що на даний час триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР ), «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.5 ст.45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

У ч.3 ст.7 Закону №393/96-ВР визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Ст.92 Закону №1788-XII передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Виключення з даного правила встановлено тільки для пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного Фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У статті 51 вказаного закону передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.10.2009 року №25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону №1382-IV, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що кожна особа, яка здобула право на пенсію шляхом здійснення трудової діяльності в Україні протягом певного періоду часу, сплачуючи при цьому зі свого доходу внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування, набуває право на пенсію не залежно від її місця проживання.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в рішенні Конституційного Суду України 07.10.2009 року №25-рп/2009 мова йде про право громадян на одержання вже призначеної їм пенсії. В даному ж випадку, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 пенсія на території України не призначалася.

Більш того, вирішення питання про наявність права особи на призначення пенсійних виплат, визначення їх розміру, здійснення нарахування та виплати пенсії, з урахуванням положень Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, належить виключно до дискреційних повноважень відповідних територіальних управлінь Пенсійного фонду.

При цьому, дискреційними повноваженнями є сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що жодним територіальним управлінням ПФУ не приймалося будь-яких рішень щодо наявності/відсутності підстав для призначення позивачу пенсії за віком на території України, а отже належним суб'єктом влади не були реалізовані його дискреційні повноваження та, відповідно, не порушувалися права, свободи та інтереси позивача.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні жодні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов'язання ПФУ призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком з 20.10.2012 року та погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову в цій частині.

Водночас, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні даного адміністративного позову в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Правління Пенсійного фонду України щодо не передачі уповноваженому територіальному органу Пенсійного фонду України заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату їй пенсії за віком, з огляду на наступне.

Так, з вищенаведених правових норм вбачається, що Пенсійний фонд України при отриманні звернення особи, в якому ставиться питання, що повинно вирішуватися відповідним територіальним управлінням, зобов'язаний направити таке звернення за належністю в порядку та в межах строків, установлених законодавством, зокрема, ч.3 ст.7 Закону №393/96-ВР.

З огляду на це, судова колегія вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача, яким у порушення вимог ч.2 ст.19 конституції України та ч.3 ст.7 Закону №393/96-ВР, не було направлено заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату їй пенсії за належністю, що обумовлює необхідність задоволення позову в цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Правління Пенсійного фонду України щодо не передачі уповноваженому територіальному органу Пенсійного фонду України заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату їй пенсії за віком було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення в цій частині.

Крім того, оскільки постанова Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року була прийнята у скороченому провадженні, тому, відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Правління Пенсійного фонду України щодо не передачі уповноваженому територіальному органу Пенсійного фонду України заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату їй пенсії за віком скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправною бездіяльність Правління Пенсійного фонду України щодо не передачі уповноваженому територіальному органу Пенсійного фонду України заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату їй пенсії за віком.

В іншій частині постанову Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Оксененко О.М.