Ухвала суду № 47453254, 23.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 рокусправа № 804/1750/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 804/1750/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000043100 від 10.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 22033264 грн. та № 0000053100 від 10.01.2014 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у розмірі 6591227 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.01.2014 року № 0000043100, яким ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22033264,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «П» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.01.2014 року № 0000053100, яким ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6591227,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що такі суб'єкти господарювання, як ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Олвін-Транс», ТОВ «Колібрі-ЛТД», ТОВ «Експрес-Холдінг», ТОВ Торгівельний союз «Реально», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Гранд Платінум», ПП «Хімуніверсал», у своїй діяльності не створюють реальних дій по продажу товарно-матеріальних цінностей, та метою діяльності яких є проведення фіктивних господарських операцій, тому позивач неправомірно в об'єкт оподаткування включав суми що враховують при визначенні сплати ПДВ, від'ємного значення і як результат податкового кредиту. Апелянт вказував, що операції між позивачем та контрагентами не пов'язані з господарською діяльністю товариства, не підтверджені первинними документами, встановлено недоцільність надання товарів. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача були відсутні первинні документи, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій з контрагентами, перевіркою встановлено відсутність доказів оплати за отриманий товар по переміщенню отриманого товару. Апелянтом вказувалось на те, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» завищено витрати операційної діяльності та витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, позивач допустився збитків, оскільки реалізував продукцію за цінами, нижчими собівартості, що суперечить господарському змісту відносин. Продаж товарів нижче собівартості спричинив збитки підприємству, викривлялась сума оподаткування через невірне визначення витрат операційної діяльності. На думку апелянта, позивач у результаті відсутності здійснення реальних господарських операцій завищив суму податкового кредиту, завищив суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою цього ж кредиту, що підвищує суму бюджетного відшкодування. На думку апелянта позивачем неправомірно завищено суму від'ємного значення за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року, що призводить до порушення показників податкових звітностей та податкових зобов'язань. На думку податкової інспекції, позивач за рахунок бюджетного відшкодування намагається покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче ціни собівартості.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню, з огляду на наступні підстави.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове зобов'язання, від'ємне значення у перевіряємих періодах, податковий кредит позивачем сформовані на підставі належно оформлених первинних документів за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Олвін-Транс», ТОВ «Колібрі-ЛТД», ТОВ «Експрес-Холдінг», ТОВ Торгівельний союз «Реально», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Гранд Платінум», ПП «Хімуніверсал», Корпорацією «ІСД», які є платниками ПДВ. Витрати, понесені ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» підтверджені договорами доручення, актами, що свідчать про надання послуг, платіжними дорученнями про перерахування коштів, відповідачем не спростований факт використання позивачем послуг у власній господарській діяльності, а отже, підприємство правомірно віднесло до складу валових витрат оплату послуг, наданих йому за вищезазначеними договорами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з посередництва у торгівлі, здійсненні маркетингових досліджень та отриманні бухгалтерських і юридичних послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили би недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли би його права на віднесення здійснених витрат до операційних валових витрат. Відносно реалізації продукції нижче собівартості суд першої інстанції вказував, що така реалізація є правом суб'єкта господарювання під час провадження вільної господарської діяльності, підприємство в праві визначати за якими цінами продавати свою продукцію і це не є порушенням, поняття «дохід» та «прибуток» не є тотожними, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання прибутку а не доходу. Суд першої інстанції вказував, що законодавчо не встановлено пряму залежність формування валових витрат від отримання прибутку та не встановлено імперативного припису щодо коригування валових витрат при продажі товарів. Важливою умовою щодо віднесення витрат до валових є те, що придбаний товар у майбутньому буде використаний у своїй діяльності, ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» та його постачальники підтвердили понесені витрати, у позивача наявне право на їх віднесення до складу валових витрат. Суд першої інстанції наголошував, що кредиторська заборгованість ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» за договорами з Корпорацією «ІСД» не відноситься до безповоротної фінансової допомоги, як сума заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, оскільки строк оплати по вказаним договорам на момент проведення перевірки не настав, отже заборгованість позивача станом на час проведення податковою інспекцією перевірки не визнається як безповоротна фінансова допомога. Висновками суду першої інстанції вказується, що податковим органом не дотримано законодавчо визначеного строку для нарахування податкових зобов'язань та застосування фінансових санкцій, відповідач вважається вільним від зобов'язань, що нараховані за період більший ніж 1095 днів з часу винесення акту перевірки від 13.03.2010 року, податковою інспекцією безпідставно було зменшено валові витрати позивача за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року на підставі акту перевірки від 13.03.2010 року №406/08-02/2-05393122. Окремо, суд першої інстанції вказав, що обставини реальності здійснення господарських операцій ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з контрагентами-постачальниками були предметом розгляду судом у інших адміністративних справах, та судовими рішеннями у даних справах встановлено факти реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками.

Матеріалами справи встановлено, що Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів з 23.09.2013 року по 11.12.2013 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки 18.12.2013 року складено акт № 379/22.3-05393122. Згідно висновків перевірки викладених у акті - ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» порушено пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», пп.135.5.14 п.135.5 ст. 135, п.138.1, п.138.2, абз. «г» пп.138.10.2, абз. «е» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.140.1.6 п.140.1 ст.140, п.146.16 ст.146, п.150.1 ст.150 ПК України, з урахуванням вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 та п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідніх положень ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на за період з 01.09.2009 року по 31.03.2011 року на загальну суму 171675598 грн., встановлено заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 14093978 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року - у сумі 95796801 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 3241615 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 22033264 грн., у т.ч. за IV квартал 2011 року - на суму 18791649 грн., встанвооено порушення п.4.1 ст. 4, пп. «д» п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 188.1 ст. 188 ПК України, з урахуванням вимог п. 102.1 ст.102 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ на 10743589 грн.; пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст. 201 ПК України, з урахуванням вимог п. 102.1 ст.102 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 16136859 грн.; порушено пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.200.1 ст.200 розділу V ПК України, а саме: заниження від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за листопад 2012 року на суму 242343 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів на загальну суму 26367234 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів на 755557 грн.; ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» порушено абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «а» п.200.4 ст.200 розділу V ПК України, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.10.2009 по 31.12.2012 року на 20575814 грн.; встановлено порушення абз. «б» п.200.4 ст.200 розділу V ПК України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодуванню включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, грудень 2012 року, в сумі 4070850 грн., в тому числі завищено залишок від'ємного значення з ПДВ на суму 4313193 грн.; порушено п.200.3 ст.200 ПК розділу V ПК України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у сумі 2233784 грн., грудень 2012 року; п. 51.1. ст.51 та пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України при поданні податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за IV квартал 2012 року з недостовірними даними та з помилками; п.327.3 ст.327 ПК України, у зв'язку з встановленням відсутності дозволу на спеціальне використання води у періоді з 02.07.2011 року по 13.07.2011 року включно, в результаті чого збір за спеціальне використання води за III квартал 2011 року занижено на 92728,79 грн.; пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, в результаті чого занижено суму орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 та 2012 роки у сумі 15829799,28 грн.; п. 160.7 ст.160 ПК України в результаті чого занижено податок на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5276,45 грн.; зафіксовано порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в частині ненадходження валютної виручки за експортовані товари у сумі 278,35 дол.США, 54,00 рос.руб. та несвоєчасного надходження валютної виручки за експортовані товари у сумі 60,52 дол.США. 0,40 Євро. Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є завищення підприємством витрат передбачених на виготовлення власної продукції та реалізація її за цінами нижчими ніж було понесено витрати на її виготовлення, тобто нереальність здійснення господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Олвін-Транс», ТОВ «Колібрі-ЛТД», ТОВ «Експрес-Холдінг», ТОВ Торгівельний союз «Реально», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Гранд Платінум», ПП «Хімуніверсал», відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій з вищевказаними контрагентами за перевіряємий період, відсутність їх документального підтвердження.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів 10.01.2014 року ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000043100, яким ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» визначено суму податкового зобов'язання з податкову на прибуток у розмірі 22033264 грн., з яких за основним платежем 22033264 грн., сума штрафних санкцій 0 грн.; № 0000053100, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у звітному періоді за період 2012 рік у розмірі 6591227 грн.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, що між ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» та Корпорацією «ІСД» було укладено договори №241/5 від 05.05.2003 року та №2009-029пст від 01.08.2009 року. Додатковими угодами від 04.09.2012 року до договору № 2009-029пст від 01.08.2009 року сторони дійшли згоди про збільшення на три роки строку позовної давності за зобов'язаннями, що випливають з поставок продукції, зобов'язання підлягають сплаті до 01.10.2013 року; додатковою угодою від 24.03.2011 року до договору № 241/5 від 05.05.2003 року сторони дійшли згоди про збільшення на три роки строку позовної давності за зобов'язаннями, що випливають з поставок продукції, зобов'язання підлягають сплаті до 01.10.2013 року.

Встановлено, що Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку ГУ Міндоходів було проведено зустрічну звірку Корпорації «ІСД» з питань підтвердження господарських відносин з ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» за період з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року. За результатами проведення зустрічної звірки складено довідку від 17.12.2013 року № 534/39-00/24068988, якою встановлено, що первинними документами підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», їх вид та розрахунки; встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», Корпорацією «ІСД» у бухгалтерському та податковому обліку списання дебіторської заборгованості не проводилось.

При формуванні доходів в податковому обліку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» кредиторська заборгованість перед Корпорацією «ІСД» помилково була визначена як заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності. Тобто, на момент проведення перевірки 23.09.2013 року по 11.12.2013 року строк сплати за вищезазначеними договоромами не настав, більше того, сторони договірних відносин не позбавлені права після настання 01.10.2013 року знову подовжити строк збільшення позовної давності по зобов'язанням, що виникають з поставок продукції.

Згідно п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Кредиторська заборгованість ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» за договорами з Корпорацією «ІСД» не відноситься до безповоротної фінансової допомоги, а є сумою заборгвоаності, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, оскільки строк оплати по вказаним договорам на момент проведення перевірки не настав. Сума дебіторської заборгованості з боку Корпорації «ІСД» не списана, тобто визнається такою, що буде стягнута у майбутньому.

Колегія суддів зазначає, що фінансові результати ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» слід враховувати так, що на протязі періоду з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» не мало безповоротної фінансової допомоги, яка б вплинула на показники доходів.

Нормами ПК України передбачене оподаткування сум прибутку, враховуючи, що прибутку у вигляді фінансової допомоги, що випливала б з списаного боргу у ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» не було, тому оподаткуванню ця сума не підлягає.

Матеріалами справи встановлено, що Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року за результатами якої було складено акт від 13.03.2010 року №406/08-02/2-05393122. сторони по справі погоджуються, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» податковим органом будь-яких рішень не приймалось.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Проведення податковим органом у попередніх періодах перевірок, встановлення їх результатів, не варто вважати як визначення податкового зобов'язання. Податковий орган не може впливати на податкові показники підприємства через невиконання ним приписів актів попередніх податкових перевірок. Встановлені порушення податкового законодавства платником податків у попередніх періодах, не можуть бути підставою для застосування до такого платника заборон чи нарахування додаткових зобов'язань, за результатами нової податкової перевірки.

Згідно п.102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» було укладено низку договорів доручення з ФОП ОСОБА_1., ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Олвін-Траст», ТОВ «Колібрі-ЛТД», ТОВ «Експрес-Холдінг», ТОВ «Торгівельний союз «Реальто», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Гранд Платінум», на предмет надання посередницьких послуг з продажу продукції іншим суб'єктам господарювання. Господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1., ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Олвін-Траст», ТОВ «Колібрі-ЛТД», ТОВ «Експрес-Холдінг», ТОВ «Торгівельний союз «Реальто», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Гранд Платінум» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договорів за якими отримано послуги виконавцям видано податкові накладні. Виконання договорів підтверджується актами виконання робіт, які підписані учасниками договірних відносин. Оплата за отримані послуги підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківських рахунків про рух коштів.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір № 19/2010-0111 від 01.11.2010 року, згідно умов якого ФОП ОСОБА_5 надавала бухгалтерські послуги за узгодженою ціною та у певні строки, замовник зобов'язувався прийняти їх та оплатити отримані полуги. Господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_5 було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору надання послуг ФОП ОСОБА_5 видало ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» податкову накладну. Позивач здійснив сплату за отримані послуги відповідно до акту виконання робіт. Оплата за отримані послуги підтверджується платіжним дорученням.

Встановлено, що між ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» та ПП «Хімуніверсал» було укладено договір № 14/6-11 від 26.04.2011 року, згідно умов якого ПП «Хімуніверсал» надає юридичні послуги за узгодженою ціною та у певні строки, замовник зобов'язувався прийняти їх та здійснити узгоджену оплату. За результатами виконання договору надання послуг ПП «Хімуніверсал» видало ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» податкову накладну. Позивач здійснив сплату за отримані послуги відповідно до акту виконання робіт. Оплата за отримані послуги підтверджується платіжним дорученням.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Згідно п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з ФОП ОСОБА_1., ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Олвін-Траст», ТОВ «Колібрі-ЛТД», ТОВ «Експрес-Холдінг», ТОВ «Торгівельний союз «Реальто», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Гранд Платінум», ФОП ОСОБА_3 та ПП «Хімуніверал» у зв'язку з фактичним підтвердженням реальності господарських операцій з даними контрагентом. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які було укладено та які діяли між позивачем та вищевказаними контрагентами на предмет отримання послуг різного характеру - визнані судом недійсними або розірвані з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного товару є його використання у своїй власній діяльності. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отриманий від контрагенту товар підтверджуються копіями платіжних доручень та виписками по банківським рахункам. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.1.8. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом «г» п.п. 138.10.2 п.138.10 ст. 138 ПК України встановлено, що до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що витрати понесені позивачем як оплата за отримані послуги були відображені у податковому обліку як витрати операційної діяльності. Тобто ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» використав суми собівартості витрат для формування податкових зобов'язань.

Витрати, понесені ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», підтверджені договорами доручення, актами виконання послуг, платіжними дорученнями про перерахування коштів. Отримані послуги позивачем були використані у власній господарській діяльності.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно було сформовано валові витрати у відповідних періодах по господарських операціях з вищевказаними контрагентами контрагентами.

Податкова інспекція не заперечує, та матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» мало договірні відносини з ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», ТОВ «Регіон», ТОВ «Південтрансбудкомплект», ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест», Компанція «Dufesco SA», з якими було укладено договори купівлі-продажу продукції за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції, що призвело до отримання збитків підприємством та як наслідок, заниження позивачем об'єкту оподаткування ПДВ суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Колегія судів зазначає, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» здійснювало господарську діяльність на свій ризик. При здійсненні господарської діяльності підприємства не завжди отримують прибуток і не варто таку ознаку визначати як вину підприємства або наявність умислу у продажі товарів нижче собівартості. Кінцевий економічний підсумок господарської діяльності товариства може виражатись або у прибутку або у збитку, у даному випадку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» понесло збитки, однак таку суму збитків не варто визначати як суму з якої окремо повинен бути сплачений податок, сума збитку вже виразилась у сумі собівартості товарів.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» та ПрАТ «Страхова Компанія «Україна» укладались договори страхування фінансового ризику №01-фр/12/Д від 29.02.2012 року, №02/5-фр/12/Д від 01.04.2012 року, №05-фр/12/Д від 01.06.2012 року, №02-фр/12/Д від 29.02.2012 року, №02/6-фр/12/Д від 01.04.2012 року, №04-фр/12/Д від 01.05.2012 року, №06-фр/12/Д від 01.06.2012 року, №11-фр/12/Д від 02.06.2012 року на предмет страхування майнових інтересі Позивача при виконанні контрактів №1010/10 та №1011/10 від 11.01.2010 року, укладених з Компанією «Duferco SA».

Відповідач у своїх доводах дійшов висновку, що на дату укладання угод страхування подія, на випадок якої проводиться страхування, а саме, невиконання Компанією «Duferco SA» прийнятих на себе зобов 'язань за контрактами від 11.01.2010 року №1010/10 та №1011/10 настала, в частині непроведення своєчасної оплати за поставлену продукцію

Матеріалами справи не встановлено та відповідачем не доведено настання страхового випадку, за яким би ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» отримало кошти від ПрАТ «Страхова Компанія «Україна» як прибуток.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій з ПрАТ «Страхова Компанія «Україна» у зв'язку з фактичними підтвердженнями дійсності угод страхування. Господарські операції позивача з ПрАТ «Страхова Компанія «Україна» пов'язані з його господарською діяльністю та підтверджені належними первинними документами. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отримані послуг страхування підтверджуються.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 804/1750/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук