Рішення № 4745216, 22.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р. Справа № 57/234-09

вх. № 7281/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Стаматіна М.В., довір. № б/н від 20.09.2009 року відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом АКБ "Золоті ворота" м. Харків

до ТОВ фірма "Північ, ЛТД", м. Харків

про стягнення 5322860,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Акціонерно-комерційний банк «Золоті ворота» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ПІВНІЧ, ЛТД», м. Харків заборгованість станом на 1 вересня 2009 року у розмірі 5322860,24 грн., з яких 5228000,00 грн. - непогашеного залишку за кредитом, 74846,47 грн. - суми прострочених процентів, 18906,74 грн. - суми поточних відсотків, 1107,03 грн. - пені по простроченим відсоткам. Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором №342 про надання кредиту від 07 вересня 2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22 вересня 2009 року о 09: 50 год.

У призначеному 22 вересня 2009 року судовому засіданні представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні, через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують вимоги банку (позивача) (вх. № 11193 від 22.09.2009 року), яке задоволено судом, дані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 05826776/1 від 17 вересня 2009 року, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірена адреса відповідача: відповідно до довідки з Головного управління статистики у Харківській області від 20.10.2008 року, відповідач зареєстрований за адресою: 61204, м. Харків, вул. Ахсарова, 21, саме на цю адресу судом були надіслані процесуальні документи та позовну заяву.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач – ТОВ фірма „ Північ, ЛТД” належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 22 вересня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

07 вересня 2007 року між позивачем Акціонерно-комерційним банком «Золоті ворота» (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ПІВНІЧ, ЛТД» (далі-відповідач) був укладений договір №342 про надання кредиту (далі –договір кредиту), у відповідності до умов якого банк (позивач) зобов'язався 10 вересня 2007 року надати позичальникові (відповідачу) грошові кошти в сумі 10000000, 00 грн. (кредит) для поповнення оборотних коштів строком по 04 вересня 2008 року, а позичальник (відповідач) зобов'язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит та сплатити відсотки за користування за ставкою 15,25% річних.

Згідно п.3.2 договору кредиту за користування кредитом банк (позивач) нараховує відсотки на рахунок № 206873055201, а позичальник (відповідач) у строк до 25 числа (включно) кожного поточного місяця (включаючи місяць надання кредиту, якщо кредит було надано до 20 числа включно), а також на день закінчення строку дії договору сплачує відсотки банку (позивачу) за період з 21 числа попереднього місяця (у місяць надання кредиту - з дня фактичного надання кредиту) по 20 число поточного місяця включно (або по день, що передує дню повного погашення кредиту) на рахунок № 206873055201.

Згідно п.5.2.2. договору кредиту (із змінами та доповненнями) позичальник (відповідач) зобов'язаний здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених договором.

11 лютого 2008 року між сторонами укладено договір про зміни №1 до договору № 342 про надання кредиту від 07 вересня 2007 року, згідно з яким був зменшений розмір відсотків за користування грошовими коштами (кредитом) до 11,91% річних, в іншій частині кредитний договір залишений без змін.

01 серпня 2008 року між сторонами укладено договір про зміни № 2 до договору №342 про надання кредиту від 07 вересня 2007 року, згідно з яким був змінений розмір відсотків за користування грошовими коштами (кредитом) до 12% річних, в іншій частині договір залишений без змін.

03 вересня 2008 року між сторонами укладено договір про зміни №3 до договору №342 про надання кредиту від 07 вересня 2007 року, згідно з яким був подовжений термін користування грошовими коштами (кредитом) до 02 грудня 2008 року, в іншій частині договір залишений без змін.

02 грудня 2008 року між сторонами укладено договір про зміни №4 до договору № 342 про надання кредиту від 07 вересня 2007 року, згідно з яким термін користування грошовими коштами (кредитом) був подовжений до 01 грудня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав взяті на себе зобов’язання за договором кредиту, надавши відповідачеві кредит у сумі 10000000,00 грн., про що свідчить копія меморіального ордеру №01 від 10 вересня 2007 року.

Проте відповідач виконав свої зобов’язання частково, сплативши платіжним дорученням № 2427 від 30 липня 2008 року 4772000,00 грн. кредиту та 30000,00 грн. відсотків по ньому.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 25 липня 2009 року відповідач не виконав зобов’язання щодо сплати відсотків за користування кредитом за липень 2009 року, в зв’язку з чим меморіальним ордером №95 від 28 липня 2009 року сума нарахованих за липень 2009 року та непогашених відсотків у розмірі 51563,84 грн. винесена на прострочку, про що відповідач був повідомлений шляхом направлення йому відповідного примірника меморіального ордеру.

25 серпня 2009 року позичальник (відповідач) знов прострочив сплату відсотків за користування кредитом за серпень 2009 року, у зв’язку з чим меморіальним ордером №281 від 26 серпня 2009 року сума нарахованих за серпень 2009 року та непогашених відсотків у розмірі 53282,63 грн. винесена на прострочку, про що відповідач був повідомлений шляхом направлення йому відповідного примірника меморіального ордеру.

З зазначеного вбачається, що відповідач порушив умови кредитного договору в частині несплати нарахованих процентів за користування грошовими коштами (кредитом) за липень 2009 року за строком платежу 25 липня 2009 року та за серпень 2009 року за строком платежу 25 серпня 2009 року.

Пунктом 5.3.1 договору кредиту сторони передбачили право банка (позивача) вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів, неустойки та відшкодування інших збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань, а також відмовитись від подальшого кредитування позичальника за договором у випадках, передбачених п.5.2.6 кредитного договору.

У відповідності з п.5.2.6 договору кредиту позичальник (відповідач) зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання позичальником (відповідачем) своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів.

Отже, внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов’язань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, у відповідача виникла заборгованість по кредиту у сумі 5228000,00 грн. та по відсоткам у сумі 93753,21 грн., з яких 74846,47 грн. – сума прострочених відсотків, 18906, 74 грн. – сума поточних відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 серпня 2009 року на виконання пунктів 5.2.6 та 5.3.1 договору кредиту банк (позивач) направив вимогу позичальнику (відповідачу) про дострокове повернення непогашеного залишку за кредитом та сплати відсотків по ньому, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, позичальник (відповідач) заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Договором про зміни № 2 до договору № 342 про надання кредиту від 07 вересня 2007 року, укладеного сторонами 01 серпня 2008 року, сторонами був встановлений розмір відсотків за користування грошовими коштами (кредитом) - 12% річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін (пунктів 5.2.2,5.2.6, 5.3.1 договору кредиту) кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом такими, що прострочив виконання зобов’язання по договору № 342 про надання кредиту від 07 вересня 2007 року з урахуванням додаткових договорів до нього: по кредиту у сумі 5228000,00 грн. та по відсоткам по ньому у сумі 93753,21 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по договору № 342 про надання кредиту від 07 вересня 2007 року та додаткових договорів до нього та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 5228000,00 грн. по кредиту та 93753,21 грн. по відсоткам за користування кредитними коштами, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачами та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності з п.5.2.6 договору кредиту позичальник (відповідач) зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання позичальником (відповдачем) своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів.

Згідно п.6.1.1 договору кредиту, у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1 договору, та/або строків сплати процентів, комісій, позичальник (відповідач) сплачує банку (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості, що діяла у період існування заборгованості, за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1107,03 грн. за період з 28.07.2009 року по 26.08.2009 року.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховане відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1107,03 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 1107,03 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 5228000,00 грн. – заборгованості за кредитом; 93753,21 грн. – заборгованості по відсотками та 1107,03 грн. пені, правомірні та обґрунтовані, такі що підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

З огляду на зазначене та те, що вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2009 року по даній справі заходи забезпечення позову були застосовані судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду, суд прийшов до висновку в порядку статті 68 ГПК України про скасування заходів щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2009 року.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 251,252, 526, 530, 543, 554, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 46, 49, 68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання позивача (вх. № 11193 від 22.09.2009 року) про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю - фірма «Північ, ЛТД», м. Харків ( адреса: 61204, Харківська область, м. Харків, вул. Ахсарова, 21, код ЄДРПОУ 21253142, п/р № 260053015201 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931 на користь Акціонерно-комерційного банку «Золоті ворота» (адреса: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529, р № 2909.0.1.0005201 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931) 5228000,00 грн. – заборгованості за кредитом; 93753,21 грн. – заборгованості по відсотками, 1107,03 грн. – пені, 48,92 грн. пеня, а також 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Скасувати заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2009 року.

Суддя

Повний текст рішення підписано 24 вересня 2009 року

справа № 57/234-09