Постанова № 47451799, 21.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.07.2015 справа №908/1339/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Радіонова О.О.за участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача :не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд», м.Маріупольна рішення господарського суду Запорізької областівід05.05.2015р. (повний текст підписано 12.05.2015р.)у справі№908/1339/15-г (суддя Гандюкова Л.П.)за позовомДержавного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України», м.Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд», м.Маріупольпростягнення 16982,98грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд», м.Маріуполь, про стягнення 16982,98грн., які складаються з пені у розмірі 7016,40грн., інфляційних у розмірі 8820,00грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1146,58грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2015р. (повний текст підписано 12.05.2015р.) у справі №908/1339/15-г позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» суму неустойки (пеню) - 2151,37грн., суму інфляційного збільшення заборгованості - 7282,67грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1131,78грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що факт порушення відповідачем свого зобов'язання по оплаті рахунку-фактури №107-00-478-13 від 04.12.2013р. на суму 45000,00грн. за договором №293-41-10 від 02.06.2010р. є доведеним. При частковому задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 8820,00грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1146,58грн. суд врахував, що: день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період нарахування; прострочення грошового зобов'язання починається з наступного дня після дня, який є останнім днем строку оплати; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. В результаті зробленого власного розрахунку суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційного збільшення заборгованості 7282,67грн. за період січень-вересень 2014р., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1131,78грн. за період з 12.12.2013р. по 13.10.2014р. У зв'язку з заявою відповідача про застосування до вимог про стягнення пені спеціальної позовної давності, суд встановив, що позивачем пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 12.12.2013р. по 25.02.2014р. у сумі 1218,08 грн. Таким чином, судом задоволено вимоги позивача про стягнення пені за період з 26.02.2014р. по 12.06.2014р. у сумі 2151,37 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» звернулося з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015р. (повний текст підписано 12.05.2015р.) у справі №908/1339/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказав, що надані позивачем до господарського суду Запорізької області рахунки-фактури не підписані зазначеною в них посадовою особою, не завірені печаткою та в них відсутній підпис працівника про отримання рахунку та дати його отримання. Таким чином вони не є належними та допустимими доказами по справі. Разом з тим, апелянт зазначає, що позивач не мав жодної правової підстави для того, щоб повторно 04.09.2014р. виставляти ще один рахунок-фактуру №107-00-291-14 на суму 166748,06грн., в яку включати 45000,00грн., вимога про сплату яких була пред'явлена шляхом виставлення рахунку-фактури №107-00-478-13 від 04.12.2013р. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» суми неустойки (пені) 2151,37грн., суми інфляційного збільшення заборгованості 7282,67грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1131,78грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. у справі №908/1339/15-г прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 21.07.2015р. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення 12.06.2015р. та 16.06.2015р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів скаржника заперечив та просив відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд», а рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015р. (повний текст підписано 12.05.2015р.) у справі №908/1339/15-г залишити без змін.

Представники сторін у судове засідання 21.07.2015р. не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи. Про причини неявки представник відповідача не повідомив. Представник позивача разом з відзивом на апеляційну скаргу подав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», враховуючи, що про час та місце розгляду судом справи сторони були належним чином повідомлені, тобто з дотриманням порядку, визначеного ст.ст.87, 98 ГПК України, що явка сторін не була визнана обов'язковою та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст.101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

02.06.2010р. між Державним підприємством «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» (далі - Регістр за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» (далі - замовник за договором) укладено договір №293-41-10 про науково-технічний супровід будівництва гідротехнічних споруд.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а Регістр приймає на себе зобов'язання, власними та залученими силами, на умовах, визначених цим договором, надати послуги з проведення науково-технічного супроводу будівництва гідротехнічних споруд (далі - НТС).

Згідно з п. 2.1 вартість послуг Регістра за цим договором визначається згідно з нормативами часу роботи, які виконуються Регістром, діючими на час надання послуг, на підставі Програм науково-технічного супроводу будівництва ГТС та додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього договору.

За умовами п.2.2 вартість НТС окремого об'єкта визначається у процентному відношенні від кошторисної вартості робіт будівництва об'єкта, визначеної у Програмі науково-технічного супроводу та зазначається у додатковій угоді, що є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата послуг Регістра здійснюється замовником поетапно, у порядку, визначеному у додатковій угоді (п. 2.2.1).

Права та обов'язки сторін визначені у розділі 4 договору.

Відповідно до п.5.1 договору за порушення строків оплати послуг замовник сплачує Регістру пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час порушення зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31.12.2015р.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду 1 до договору № 293-41-10 про технічний нагляд Регістром судноплавства України, в якій сторони виклали пункт 2.2.1 договору в наступній редакції: «Замовник здійснює оплату послуг Регістра у розмірі, встановленому за кожним окремим пунктом затверджених сторонами графіків надання послуг, протягом 5-ти банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання послуг на підставі виставленого представником Регістра рахунку-фактури, шляхом банківського переводу відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Регістра.»

Цією ж додатковою угодою сторони виклали пункт 3.3 договору в іншій редакції, визначивши, що надання послуг за цим договором оформляється актом здачі-приймання послуг (окремо за кожним пунктом графіка).

Графік оплати робіт по виконанню науково-технічного супроводу будівництва першої черги контейнерного терміналу затверджений сторонами.

20.11.2013 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до договору про науково-технічний супровід будівництва гідротехнічних споруд № 293-41-10 від 02.06.2012р, в п.1 якої визначено, що у зв'язку із змінами в складі робіт сторони домовилися внести зміни до «Програми науково-технічного супровіду» та «Графіка оплати робіт по виконанню науково-технічного супровіду будівництва першої черги контейнерного терміналу», виклавши їх в новій редакції, що додається.

Пунктом 2 угоди встановлено, що враховуючи проведену взаємозвірку за виконану виконавцем роботу згідно з п.п. 2.1-2.3 Графіка замовник повинен перерахувати кошти в сумі 45000,00грн., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.3 угоди оплата робіт здійснюється замовником протягом 5 банківських днів із моменту виставлення інженером-інспектором Регістра рахунку-фактури.

В примітках до додатку до договору (в редакції додаткової угоди від 22.11.2013 р. № 1) «Графік оплати робіт по виконанню науково-технічного супровіду будівництва першої черги контейнерного терміналу», який міститься в матеріалах справи, зазначено, що по п.п. 2.1, 2.2, 2.3 сума авансу - 187878,84грн., сплачено - 142878,84грн., підлягає до сплати - 45000,00грн. Всього договірна ціна 354626,90грн. Оплачено станом на 25.11.2013 р.-187878,84грн.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору ним було виставлено рахунок-фактуру №107-00-478-13 від 04.12.2013р. на суму 45000,00грн. В найменуванні послуги зазначено: «Анн. См. 107-00-291-14 науково-технічний супровід будівництва 1-ї черги (гідротехнічні споруди) контейнерного терміналу». Разом з тим, вказано: передплата за надання послуг по договору № 293-41-10 від 02.06.2010 (додаткова угода № 2). Вказаний рахунок відповідачем сплачено не було.

У зв'язку з цим, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №107-00-291-14 від 04.09.2014р. на суму 166748,06грн., до якого, за твердженнями позивача, було враховано не сплачену відповідно до попереднього рахунку суму у розмірі 45000,00грн. В найменуванні послуги в рахунку зазначено: «Науково-технічний супровід будівництва причалів № 1к, № 2к. Кінцевий етап, підготовка звіту про виконану роботу». Разом з тим вказано: передплата за надання послуг по договору № 293-41-10 від 02.06.2010 (основний контракт).

14.10.2014 р. відповідач платіжним дорученням № 1269 перерахував на рахунок позивача 50000,00 грн., в призначенні платежу вказана «оплата по рахунку № 107-00-291-14 від 04.09.2014 р. за послуги».

17.10.2014 р. платіжним дорученням № 1304 відповідач перерахував на рахунок позивача суму 116748,06грн., в призначенні платежу зазначено «оплата по рахунку № 107-00-291-14 від 04.09.2014 р. за послуги науково-технічного супроводження будівництва, згідно дог. № 293-41-10 від 02.06.2010р.».

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» було порушено умови п.3 додаткової угоди №2 від 20.11.2013р. до договору №293-41-10 та прострочено термін оплати рахунку-фактури №107-00-478-13 від 04.12.2013р. на суму 45000,00грн., Державне підприємство «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» про стягнення пені у розмірі 7016,40грн., інфляційних у розмірі 8820,00грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1146,58грн.

Відповідно до ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №293-41-10 від 02.06.2010р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції у даній справі, позивачем надано послуги, визначені у договорі №293-41-10 від 02.06.2010р. про науково-технічний супровід будівництва гідротехнічних споруд. Як вбачається з матеріалів справи, нарікань на якість та обсяги наданих послуг від відповідача не надходило.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у договорі № 293-41-10 (п. 2.2.1 в редакції додаткової угоди №1 від 17.05.2011 р.) визначено, що замовник здійснює оплату послуг Регістра у розмірі, встановленому за кожним окремим пунктом затверджених сторонами графіків надання послуг, протягом 5 банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання послуг, на підставі виставленого представником Регістра рахунку-фактури, шляхом банківського переводу відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Регістра. Крім того, сторонами був затверджений Графік оплати робіт по виконанню науково-технічного супровіду будівництва 1-ї черги контейнерного терміналу (лот 1 будівництво причалів № 1к, № 2к з укріпленням Рейдового молу, лот № 2 будівництво огороджувального хвилелому).

У додатковій угоді № 2 від 20.11.2013р. сторони узгодили, що оплата в сумі 45000,00грн. здійснюється замовником протягом 5 банківських днів із моменту виставлення інженером-інспектором Регістра рахунку-фактури.

Твердження відповідача про те, що він не отримував рахунок-фактуру №107-00-478-13 від 04.12.2013р. на суму 45000,00грн., і оскільки ним було оплачено рахунок-фактуру №107-00-291-14 від 04.09.2014р., до якої було включено 45000,00грн., то і, відповідно, не відбулося прострочення оплати по цьому рахунку, спростовується наступним.

Пунктом 3 додаткової угоди №2 сторони погодили, що оплата робіт здійснюється замовником протягом 5 банківських днів із моменту виставлення інженером-інспектором Регістра рахунку-фактури. Це виключає необхідність доведення позивачем факту передачі відповідачу рахунку-фактури, оскільки оплата згідно вказаної додаткової угоди здійснюється не за фактом отримання рахунку, а за фактом його виставлення.

Разом з тим, відповідно до службової записки старшого інженера-інспектора Тертичної від 22.12.2014р, рахунок-фактура на суму 45000,00грн. був переданий 04.12.2013р. директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Маст-Буд".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2014р. позивач направив відповідачу претензію, яка була отримана відповідачем 02.12.2014р., в якій вимагав сплатити пеню, інфляційні та 3% річних. У відповідь Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» надіслало лист № 01-2714 від 15.12.2014р., в якому просило підтвердити дату надходження (вручення) на його адресу рахунку № 107-00-478-13 від 04.12.2013р., мотивуючи це частковою втратою документів. Позивач листом № 11.4-2562 від 25.12.2014р. повідомив, що вказаний рахунок був переданий інженером-інспектором регіонального представництва позивача в м. Маріуполі Тертичною Л.В. безпосередньо директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» Ковальову А.Ф. В листі № 01-66 від 26.01.2015р. відповідач відмовив у задоволенні претензії у зв'язку з тим, що позивачем не вказана дати вручення відповідачу рахунку та це не підтверджено відповідними письмовими доказами.

Проте зазначене листування не підтверджує факту не отримання відповідачем рахунку-фактури №107-00-478-13 від 04.12.2013р. на суму 45000,00грн., а може свідчити лише про можливу відсутність цього рахунку у відповідача на мрмент листування.

Крім цього, відповідно до додаткової угоди № 2 до договору відповідач визнав наявність заборгованості за договором № 293-41-10 від 02.06.2010р. у сумі 45000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в гарантійному листі відповідача від № 01-1762 від 04.09.2014 р. про погашення наявної заборгованості за виконані роботи по договору № 293-41-10 від 31.09.2014 р. відсутнє жодне посилання на неотримання рахунку-фактури.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що строк оплати за надані послуги за рахунком-фактурою №107-00-478-13 від 04.12.2013р. на суму 45000,00грн. настав.

Посилання скаржника на те, що надані позивачем до господарського суду Запорізької області рахунки-фактури не підписані зазначеною в них посадовою особою, не завірені печаткою та в них відсутній підпис працівника про отримання рахунку та дати його отримання, у зв'язку з чим вони не є належними та допустимими доказами по справі, спростовується наступним.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити, визначені зазначеними Законом України та Положенням.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, тому при його складанні слід керуватися нормами зазначеного Закону України.

Виходячи з цього, форма рахунку не затверджена в установленому законом порядку, рахунок - фактура не є первинним документом, а носить лише інформаційний характер.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції вірно відхилив твердження відповідача і встановив, що відповідачем порушено грошове зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, нарікань на якість та обсяги наданих послуг від відповідача не надходило. В свою чергу, відповідач уклавши договір, прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати замовлені послуги. Строк оплати настав, однак свої зобов'язання відповідач, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України та ГК України, належним чином не виконав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем було виставлено рахунок-фактуру №107-00-478-13 від 04.12.2013р. на суму 45000,00грн., який відповідачем сплачено не було. Внаслідок цього Державним підприємством «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» було виставлено новий рахунок-фактуру №107-00-291-14 від 04.09.2014р. на суму 166748,06грн., до якого було враховано не сплачену відповідно до попереднього рахунку суму у розмірі 45000,00грн.

14.10.2014р. відповідач платіжним дорученням № 1269 перерахував на рахунок позивача 50000,00грн., тобто з порушенням строку на оплату.

У зв'язку з цим позивач просить стягнути пеню у розмірі 7016,40грн., інфляційних у розмірі 8820,00грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1146,58грн.

За приписами ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ч.1 ст.218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судова колегія зазначає, що господарський суд Запорізької області правомірно стягнув з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 1131,78грн.; вірно визначив період нарахування з 12.12.2013р. по 13.10.2014р., не включивши день фактичної сплати заборгованості до періоду нарахування та останній день, коли мав бути виконаний обов'язок по оплаті.

Під час розрахунку розміру інфляційних суд першої інстанції вірно визначив період нарахування січень-вересень 2014р. та врахував, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Внаслідок цього, судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду встановлено, що суд першої інстанції вірно визначив розмір інфляційних у сумі 7282,67грн., що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд».

Згідно зі ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання(ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

За приписами Ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати послуг замовник сплачує Регістру пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час порушення зобов'язання, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до п.2.5 постанови Пленуму №14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що умова договору про сплату пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно із дотриманням положень договору визначив момент виникнення права; правомірно не включив в період часу, за який здійснюється нарахування пені, день фактичної оплати суми заборгованості; правомірно обмежив період нарахування пені шістьма місяцями. У зв'язку з цим господарським судом Запорізької області вірно встановлено, що позивач мав право нараховувати пеню за період з 12.12.2013р. по 12.06.2014р. у сумі 3369,45 грн.

Таким чином, відповідачем була подана заява про застосування до вимог про стягнення пені спеціальної позовної давності.

Господарський суд Запорізької області вірно встановив, що позивачем пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 12.12.2013р. по 25.02.2014р. у сумі 1218,08 грн.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення пені за період з 26.02.2014р. по 12.06.2014р. у сумі 2151,37 грн.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач не мав жодної правової підстави для повторного виставлення 04.09.2014р ще одного рахунку-фактуру №107-00-291-14 на суму 166748,06грн., в який була включена вимога про сплату 45000,00грн., яка була пред'явлена раніше шляхом виставлення рахунку-фактури №107-00-478-13 від 04.12.2013р., не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки не виключає обов'язку по оплаті рахунку-фактури №107-00-478-13 від 04.12.2013р. і, відповідно, спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015р. (повний текст підписано 12.05.2015р.) у справі №908/1339/15-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд», м.Маріуполь на рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015р. (повний текст підписано 12.05.2015р.) у справі №908/1339/15-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015р. (повний текст підписано 12.05.2015р.) у справі №908/1339/15-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надруковано 5 прим.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСЗО;

1 - ДАГС